Постанова № 75767191, 02.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/815/17 Головуючий у 1-й інст. Бабич С. В.

Категорія 19 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 290/815/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Бабича С.В. в смт Романові,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 26 жовтня 2011 року укладено з ОСОБА_1 договір про фінансовий лізинг №00003804, за умовами якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу VW Passat B7, 2011 року виробництва, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний об'єкт і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів. Судовим рішенням від 12 квітня 2017 року встановлено нікчемність даного договору, тому просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача кошти у розмірі 564 125,36 грн. за користування автомобілем упродовж 4 років.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Порше Лізинг Україна" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 1 ст. 216 ЦК України, у зв'язку з чим не була застосована реституція, як наслідок недійсності правочину. Вказує, що суд не звернув уваги на копії договору про фінансовий лізинг та графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що після повернення автомобіля позивачу 10 листопада 2015 року він здійснив платіж ТОВ «Порше Лізинг Україна» у розмірі 110 690,93 грн. Окрім того, відшкодування втраченої вартості об'єкту лізингу в зв'язку з його експлуатацією не є тотожним відшкодуванню вартості його використання (оренди).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Учасниками справи визнається, що 31 жовтня 2011 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_1 предмет лізингу -транспортний засіб типу VW Passat B7, 2011 року виробництва, а ОСОБА_1 сплатив авансовий платіж в розмірі 71 897,76 грн. (еквівалент 8 976 дол. США) та адміністративні витрати - 5 392,33 грн. (еквівалент 673,20 дол. США).

Заочним рішенням Романівського районного суду від 12 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 липня 2017 року, у задоволені позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу відмовлено (а.с.24-28). У зазначеному рішенні суд, посилаючись на те, що договір про фінансовий лізинг не був посвідчений нотаріально, прийшов до висновку про його нікчемність.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. 10 жовтня 2014 року вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за №1666, яким пропонується повернути від ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель Passat В7, 2011 року виробництва, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, за невиплачену заборгованість (а.с.68).

Актом опису і арешту майна від 31 липня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні вищезазначеного виконавчого напису накладено арешт та вилучено транспортний засіб, який є об'єктом лізингу (а.с.29-31). Того ж дня ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало автомобіль дилеру - ТОВ Інтер Авто Центр, що підтверджується актом прийому-передачі від 31 липня 2015 року (а.с.32).

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості.

Частиною другою статті 216 ЦПК України передбачено, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Порядок такого відшкодування має здійснюватися за правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто за правилами позадоговірної відповідальності.

У позовній заяві ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить стягнути відшкодування у розмірі 564 125,36 грн. Такий розмір відшкодування визначає різницею вартості нового автомобіля, який було передано відповідачу за договором про фінансовий лізинг, та вартістю того ж автомобіля після використання відповідачем. Зазначає, що вартість транспортного засобу зменшилася саме на таку суму.

Однак позивач не зазначив та не надав доказів, які підтверджують вину відповідача у завданні збитків, як того вимагає ч.2 ст.216 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 07 серпня 2018 року.