Рішення № 75766994, 27.07.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/5637/16-ц

Провадження №2/460/427/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

27.07.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Карпин І. М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа Бердихівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

19.12.2016 позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа Бердихівська сільська рада Яворівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 поряд з ними по сусідству проживає відповідач ОСОБА_3 В середині листопада 2016 року ОСОБА_3 самовільно загородила частину вулиці загального користування, яка веде від вулиці Січових Стрільців до їхніх господарств та яка являється єдиним заїздом до їхніх господарств, чим створила перешкоди в користуванні заїздом, який є вулицею загального користування. На вимоги розгородити вулицю та відновити її до попереднього стану відповідач ОСОБА_3 не реагує. Комісією сільської ради встановлено самовільне загородження відповідачем вулиці загального користування та зобов’язано ОСОБА_3 розгородити самовільно захоплену вулицю. Вимоги сільської ради ОСОБА_3 не виконала. Вони як члени територіальної громади мають право користуватись землями загального користування, тому просять зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні вулицею загального користування, яка слугує заїздом до їхніх господарств, шляхом демонтажу незаконно встановленої огорожі, яка встановлена відповідачем на вулиці, що веде від вул.Січових Стрільців до їхніх господарств та не чинити перешкод у користуванні вулицею.

27.12.2016 відкрито провадження у справі. 17.01.2017 відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа Бердихівська сільська рада Яворівського району Львівської області про повернення дороги у попередній стан. 22.06.2018 в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 подала клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства. 22.06.2018 суд в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовив. 26.07.2018 в судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_4 подала клопотання про закриття провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3, у зв'язку із відмовою ОСОБА_3 від зустрічного позову. 27.07.2018 провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 третя особа Бердихівська сільська рада Яворівського району Львівської області закрито, у зв’язку з відмовою позивача від позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повному обсязі та пояснила, що у листопаді 2016 року відповідач ОСОБА_3 незаконно загородила вулицю біля свого господарства. Вказана вулиця вела з вул.Січових Стрільців до їхніх господарств. Вони завжди користувались цією вулицею як заїздом до своїх господарств, виганяли худобу на пасовище. Подвір’я всіх сусідів були відгороджені парканами зі сторони вулиці. Вулицею користувались всі сусіди та мешканці села, які до них приходили. Між її господарством та господарством ОСОБА_6 вулиці, яка б вела на вул.Шухевича ніколи не було. Відповідач завжди ходила через їхні подвір’я. У зв’язку з погіршенням відносин вони заборонили ОСОБА_3 ходити через їхні подвір’я. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_6 не з’явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового розгляду. В судовому засіданні 21.06.2017 пояснював, що з 1960 року проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Вулицею, яка вела до його господарства з вул.Січових Стрільців користувались ще його дід та прадід. Між його повір’ям та подвір’ям ОСОБА_1 вулиці не було. Вони просто дозволяли ОСОБА_3 ходити через їхні подвір’я на вулицю Шухевича. Відповідач самовільно загородила вулицю, якою вони з ОСОБА_1 користувались як під’їздом до їхніх господарств, чим чинить їм перешкоди у користуванні вулицею. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, давши пояснення аналогічні доводам позовної заяви, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що вулиця , яка вела від вул.Січових Стрільців була створена за рахунок відведених земель сусідів і була домовленість, щоб створити вихід з вул. Січових Стрільців на «Загумна», що на даний час вул.Шухевича. Вона користується земельною ділянкою 0,13 га без врахування площі загородженої вулиці. Вказана вулиця існувала з 1930 року. Огорожа стояла з Радянських часів. В листопаді 2016 року, у зв’язку із розірванням домовленостей досягнутих ще їхніми дідами-прадідами щодо створення вулиці, загородила частину земельної ділянки, яка була її родиною відведена під вулицю загального користування. Загороджувала спірну земельну ділянку в присутності представника сільської ради. Просила в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_4 проти позову заперечила та пояснила, що заїзд було утворено як домовленість сторін – кожен із сусідів відпустив частину належної земельної ділянки для облаштування вулиці. Коли утворювався заїзд була крайня необхідність, бо вул.Шухевича не було на той час. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дозволяли ОСОБА_3 ходити на «Загумна». Так як позивачі припинили угоду, тому відповідач загородила вулицю. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на даний час мають облаштовані заїзди з вулиці Шухевича, а тому необхідності в заїзді з вул.Січових Стрільців у них немає. Крім того, відповідач загородила вулицю з дозволу представника сільської ради ОСОБА_7 Позивачі порушили принцип добросусідства, коли на вулицю виливали гноївку, викидали сміття. Відповідач загородила частину земельної ділянки, яка належала її сім’ї. Будь-яких документальних доказів, що спірна земельна ділянка є вулицею, стороною позивача не надано. Просила в позові відмовити.

Представник третьої особи Бердихівської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав та вказав, що відповідач ОСОБА_3 самовільно загородила вулицю. З приводу захоплення та загородження відповідачем вулиці у с.Бердихів комісія сільської ради виходила на місце та за результатами огляду було зобов’язано ОСОБА_3 розгородити вулицю. Генерального плану села Бердихів на даний час немає, однак земля, якою користуються сторони, та яка була в спільному користуванні як вулиця загального користування, знаходиться в комунальній власності територіальної громади. Просив позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об’єктивно оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що між сторонами, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 та є сусідами, виник спір щодо користування земельною ділянкою, яка знаходиться між їхніми господарствами зі сторони вулиці Січових Стрільців та протягом тривалого часу перебувала у їх спільному користуванні та слугувала заїздом до їхніх господарств.

Позивач ОСОБА_1 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 та користується земельною ділянкою загальною площею 0,8400 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,4700 га, для сінокосіння 0,1700 га, що стверджується довідкою, виданою Бердихівською сільською радою Яворівського району Львівської області №1779 від 12.12.2016.

Позивач ОСОБА_6 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 та користується земельною ділянкою загальною площею 0,6900 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,1400 га, для ведення особистого селянського господарства 0,3800 га, для сінокосіння 0,1700 га, що стверджується довідкою, виданою Бердихівською сільською радою Яворівського району Львівської області №1778 від 12.12.2016.

Відповідач ОСОБА_3 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5 та користується земельною ділянкою загальною площею 0,8300 га, в тому числі під будівлями 0,1300 га, під ріллею 0,37 га, для сінокосіння 0,1700 га, до господарства дорахується 0,1500 га ОЖБ ОСОБА_8, що стверджується довідкою, виданою Бердихівською сільською радою Яворівського району Львівської області №1709 від 28.11.2016.

Судом встановлено, що в листопаді 2016 року відповідач ОСОБА_3 загородила вулицю, що вела до господарств позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6, чим створила їм перешкоди у користуванні такою. Дана обставина стверджується актом №5 від 01.12.2016, складеного комісією в складі: голови сільської ради ОСОБА_9, голови земельної комісії ОСОБА_7 та депутатів сільської ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також поясненнями відповідача, яка не оспорювала факту загородження спірної земельної ділянки у листопаді 2016 року.

Рішенням №347 від 20.12.2016 «Про затвердження ОСОБА_2 №5 узгоджувальної земельної комісії по вирішенню земельних спорів з приводу самовільно захопленої земельної ділянки – громадської вулиці в с.Бердихів» Бердихівська сільська рада Яворівського району Львівської області затвердила ОСОБА_2 №5 та зобов’язала ОСОБА_3 розгородити захоплену земельну ділянку громадської вулиці до попереднього стану, щоб не обмежувало прохід вулиці.

На даний час відповідач ОСОБА_3 рішення сільської ради №347 від 20.12.2016 не виконала, оскаржує таке в порядку адміністративного судочинства.

Свідок ОСОБА_12 в суді ствердила, що в минулому ще власники господарств ОСОБА_13 та ОСОБА_14 домовились один одного впускати через подвір’я, потім до того прилучився Дида (батько ОСОБА_1). Ще такі вулички є в селі, але то проходи. Між подвір’ями ОСОБА_13 та ОСОБА_1 був прохід. У 80-х роках ОСОБА_13 поставив стайню, і ходили через подвір’я ОСОБА_13 та ОСОБА_1. Вважає, що ОСОБА_3 загородила свою земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_15, яка є дочкою позивача ОСОБА_1, в суді пояснила, що відповідач у листопаді 2016 року самовільно загородила вулицю. Вулицею тривалий час користувались і ОСОБА_1, і ОСОБА_6 На вулицю облаштований вихід та виїзд із їхніх господарств. Вулиця вела із вул.Січових Стрільців до господарств позивачів. Вулиці між господарствами ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ніколи не було. ОСОБА_3 ходила через їхні подвір’я. Вулиця облаштована ще за життя її діда, за рахунок земель всіх сусідських господарств. Всі господарства, які виходять на вулицю, були відгороджені парканами.

Свідок ОСОБА_7, голова земельної комісії Бердихівської сільської ради, в суді показав, що в кінці 2016 року до сільської ради надійшла заява ОСОБА_3 з приводу того, що їй ОСОБА_1 та ОСОБА_6 забороняють ходити на вул.Шухевича через подвір’я. Сторони не могли дійти згоди. І він як фізична особа, а не як представник сільської ради, сказав ОСОБА_3, що хай робить, що хоче, як хоче хай загороджує. Такі вулиці, як між господарствами сторін, ще є в селі. Знизу облаштований заїзд, а зверху – перехід. Дорога вела з вул.Січових Стрільців до господарств позивачів.

Свідок ОСОБА_16, який є чоловіком відповідача, в судовому засіданні вказав, що жили з сусідами добре, ходили через їхні подвір’я на вул.Шухевича. Поки жила мати ОСОБА_1, то казала ходіть скільки хочете, а коли вона померла, то їм заборонили ходити. Так як не дійшли згоди з сусідами щодо користування вулицею, то загородили. Вулицею користувались багато років. Подвір’я всі були відгороджені від вулиці.

Свідок ОСОБА_8, сестра відповідача, в суді ствердила, що господарство належить її сестрі. Ганна загородила вулицю, оскільки їм заборонили ходити на вул.Шухевича через подвір’я ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_17, двоюрідна сестра позивача ОСОБА_6, в судовому засіданні показала, що до повноліття проживала у сім’ї ОСОБА_6. Вулиця між подвір’ями була з давніх-давен, називалась Процьова вулиця. Вулиця вела від сільської дороги до господарств ОСОБА_6 та Дидів (тепер ОСОБА_1). Через подвір’я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вулиці не було ніколи. Можна було лише проходити через їхні подвір’я на вул.Шухевича.

Свідок ОСОБА_18, племінниця ОСОБА_6, в суді ствердила, що приїжджала в гості до ОСОБА_6, вулицю пам’ятає ще з дитинства. Вулиця мала виїзд на сільську дорогу від господарства ОСОБА_6 та ОСОБА_1. Вулиця ніколи не була наскрізною, між подвір’ями ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вулиці не було. Всі господарства зі сторони вулиці були відгороджені. Коли приїжджала весною 2017 року, то побачила, що ОСОБА_8 загородили частину вулиці, чим створили перешкоди позивачам в користуванні такою.

Свідок ОСОБА_19, двоюрідна сестра ОСОБА_1 в суді показала, що до 2000 року постійно жила в селі і ходила спірною вулицею, якою всі користувалися. Вулиця була широкою, відгородженою від домогосподарств. Однак на даний час вулицю ОСОБА_3 загородила, чим не дає можливості іншим особам користуватися такою.

Свідок ОСОБА_20, який є рідним братом відповідача, в суді ствердив, що до 2016 року ходили на вул.Шухевича через подвір’я ОСОБА_6 та ОСОБА_1, потім їм сусіди заборонили. Коли баба купувала землю, то була домовленість між дідом та ОСОБА_13 щодо користування проходами на сільські вулиці. Так як позивачі порушили домовленість, то сестра загородила своє подвір’я.

Свідок ОСОБА_21, який є двоюрідним братом відповідача, в суді ствердив, що у 2016 році ОСОБА_6 та ОСОБА_1 заборонили ОСОБА_3 ходити через їхні подвір’я на вул.Шухевича, чим порушили досягнуту домовленість між дідами, тому ОСОБА_3 також загородила своє подвір’я. Він з дитинства ходив через двір ОСОБА_8. До загородження подвір’я ОСОБА_3 та інших сусідів були від вулиці відгороджені.

Таким чином показами свідків стверджується, що спірна земельна ділянка тривалий час слугувала вулицею загального користування та була відкритою зі сторони вул.Січових Стрільців до господарств ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Згідно з ч.1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_3, що частина земельної ділянки, яка слугувала вулицею належить її родині, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано.

Згідно з актом №4 від 07.11.2016, складеного комісією в складі ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, вулиця шириною 2 м і довжиною 88 м прямо впирається у вулиці ОСОБА_6 та ОСОБА_8 М.І. Вздовж вулиці проходять суміжні земельні ділянки сусідів ОСОБА_23 і ОСОБА_24. Вулиця в жахливому стані. Самі сусіди завдають великої шкоди вулиці. Літня кухня ОСОБА_23 побудована в межі вулиці, де з даху будівлі водостічною трубою в дощову погоду вода поступає прямо на вулицю. На сусідніх ділянках ОСОБА_24 і ОСОБА_25 гнійні ями, хоча розташовані не дуже близько вулиці, але невеликі потічки гноївки все ж таки походять по вулиці. Все це утворює болотне місиво, що завдає великої перешкоди проходу до двору ОСОБА_3 Комісія вирішила: ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усунути всі недоліки, які вказані в акті, привести вулицю до належного стану, по якій можна пройти, не завдавати незручностей до заїзду чи проходу ОСОБА_3

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що загородження спірної земельної ділянки вона здійснювала з дозволу представника сільської ради ОСОБА_7, спростовуються безпосередніми показами свідка ОСОБА_7, який ствердив, що дозволу сільської ради на загородження вулиці не було.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 самовільно загородила частину земельної ділянки, яка була в спільному користуванні сторін, жодних документів, які б посвідчували її право користування спірною земельною ділянкою, суду не представила, а тому суд вважає, що порушені права позивачів підлягають судовому захисту.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що позов є підставний та підлягає до задоволення, а тому слід зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в користуванні вулицею загального користування у с.Бердихів Яворівського району Львівської області, що проходить від вулиці Січових Стрільців до господарств сторін та усунути перешкоди в користуванні цією вулицею, шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору, стягнути на користь позивачів з відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в користуванні вулицею загального користування у с.Бердихів Яворівського району Львівської області , що проходить від вулиці Січових Стрільців до господарств сторін та усунути перешкоди в користуванні цією вулицею, шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 60 коп та в користь ОСОБА_6 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 60 коп понесених витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.08.2018.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6;

Позивач: ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7;

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8;

Третя особа: Бердихівська сільська рада Яворівського району Львівської області, місце знаходження: с.Бердихів Яворівського району Львівської області.

Суддя І.М.Карпин