Ухвала суду № 75766937, 08.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/790/16-ц

пр. № 8/336/5/2018

УХВАЛА

Іменем України

08 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І., розглянувши у заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2016 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Юкон» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договорами,—

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2016 року задоволено позов Кредитної спілки «Юкон» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договорами, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Юкон» заборгованість за кредитним договором № 445 від 13.02.2012 року в сумі 296 131 грн. 75 коп., заборгованість за кредитним договором № 446 від 14.02.2012 року в сумі 113 819 грн. 72 коп., судовий збір в сумі 6149 (шість тисяч сто сорок дев’ять) грн. 27 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18.08.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду було відхилено.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року касаційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2016 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 18.06.2016 року залишені без змін.

23.07.2018 року ОСОБА_1 (прізвище ОСОБА_2 змінено у зв’язку з укладенням шлюбу 03.11.2017 року) звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з заявою про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, вказуючи в якості нововиявленої обставини, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2016 року кредитні договори № 445 від 13.02.2012 року та № 446 від 14.02.2012 року визнані недійсними.

Вказуючи, що це є обставиною, яка не була відома відповідачеві під час розгляду справи, така обставина є істотною для вірного розгляду справи, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2016 року на нововиявленими обставинами.

Статтею 423 ч. 2 п. 1 ЦПК України вказано, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;.

Таким чином, для застосування цієї підстави мають існувати у сукупності наступні обставини:

обставини, на які посилається ініціатор перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є істотними для справи;

такі обставини не були встановлені судом;

ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Статтею 424 ч. 1 п. 1 ЦПК України вказано, що з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Статтею 362 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя рішення від 31.10.2016 року, для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами був встановлений строк протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

З тексту рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2016 року вбачається, що в судовому засіданні, коли судом було ухвалено таке рішення, приймала участь представник позивача, тож ОСОБА_1 очевидно було відомо про ухвалення судом рішення про визнання недійсними договорів.

Однак, з заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2016 року ОСОБА_1 звернулась лише 23.07.2018 року, між тим як строк для звернення з такою заявою сплив 01.12.2016 року.

При цьому, знаючи про розгляд справи за її позовом Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, ОСОБА_1 не сповістила про це суд апеляційної інстанції, а про існування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 не сповістила суд касаційної інстанції, тож суд не погоджується з тим, що про існування рішення суду ОСОБА_1 не було відомо на час розгляду справи, який завершився ухвалення Верховним Судом постанови у квітні 2018 року, тож така обставина не є нововиявленою у розумінні ЦПК України.

Відповідно до ст. 120, 122, 123, 124, 126 127 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону спору про громадянські права та обов'язки цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, ЄСПЛ указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_3 проти України» та «Трух проти України»).

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставини, пропустивши визначений ЦПК України строк для подання такої заяви, при цьому не заявляла про поновлення такого строку та не вказувала поважних причин пропуску строку, суд вбачає підстави для залишення її заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, 424 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2016 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Юкон» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договорами залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк