Ухвала суду № 75765744, 17.07.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15258/18

УХВАЛА

17 липня 2018 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Приступа Д.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне-2» (місцезнаходження: 29000, АДРЕСА_1, код 39217256, МФО 315405) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 (місце проживання: 29000, АДРЕСА_2) заборгованості на утримання будинку, -

встановив:

Заявник ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне-2» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі 7538,80 грн., та витрат по сплаті судового збору в сумі 176,20 грн.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від №14 від 23.12.2011 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

У відповідності до ч.1ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Пунктом 7 частини 1 статті 168 ЦПК України передбачено, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для предявлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» розяснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. При вирішенні питання про наявність чи відсутність спору про право мають ураховуватися обставини, зокрема, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

В заяві про видачу судового наказу ОСББ «Молодіжне-2» надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість боржника, розрахована та складається за період з 01 червня 2014 року по 20 червня 2018 року.

З вказаного розрахунку заборгованості зазначеного в заяві вбачається, що заявник просить стягнути з боржника суму заборгованості за період, який перевищує позовну давність встановлену законом у три роки.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.

Крім того, суд зазначає, що з урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання строків позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК.

Відповідно до адресної довідки від 16.07.2018 року боржник ОСОБА_2 в прописці за зазначеною в заяві адресою не значиться.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСББ «Молодіжне-2» заявлено вимогу, що перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, тому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя вважає необхідне відмовити у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст.160,161,165,166 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне-2» (місцезнаходження: 29000, АДРЕСА_1, код 39217256, МФО 315405) у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 (місце проживання: 29000, АДРЕСА_2) заборгованості на утримання будинку.

Роз’яснити заявнику, що він має право звернутися до суду з тими самими вимогами у позовному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Приступа Д.І.