Постанова № 75764744, 01.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/355/18Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/789/782/18 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 45

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року колегія суддів Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.,

суддів - Храпак Н. М., Сташків Б. І.,

секретаря - Романюк Х.Ю.,

сторін - позивача ОСОБА_1, представника

відповідача Гусятинської районної державної

адміністрації Матвіїв О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 596/355/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації, третя особа - Васильковецька об'єднана територіальна громада про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 14 березня 1996 року селянській спілці «Поділля», яка знаходилась в селі Чабарівка Гусятинського району Тернопільської області та ліквідована 05 червня 2007 року був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, до якого додавалися списки громадян - членів селянської спілки «Поділля», які мали право на земельну частку (пай). Його не було включено до цих списків, хоча в період з 29 листопада 1995 року до 22 червня 1996 року (на час видачі селянській спілці «Поділля» державного акта на право колективної власності на землю) він навчався в Гусятинському навчальному пункті Тернопільського навчально-курсового комбінату, залишаючись при цьому членом селянської спілки «Поділля» й після закінчення навчання працював у селянській спілці. Вважаючи його права, як члена КСП "Поділля", порушеними просив визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель колективної власності селянської спілки "Поділля" на території колишньої Чабарівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області та зобов'язати відповідачів виділити її в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та оформити право власності на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, прийнятим у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування істотних обставин, що мають значення для справи та постановити нове, яким його позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність обставинам справи висновків суду про недоведеність позивачем свого членства у селянській спілці та протиправного не включення його у списки, оскільки доказом такого членства в селянській спілці «Поділля» є наявна в матеріалах справи довідка від 01.02.18 року № 40-014, видана Тернопільським навчально-курсовим комбінатом, яка судом безпідставно не врахована. Також, про факт його членства у селянській спілці, свідчить направлення нею його на навчання. Водночас, копія протоколу загальних зборів селянської спілки "Поділля", на яких позивач був прийнятий в члени спілки, не був поданий до суду з поважних причин - у зв'язку з ліквідацією спілки 16.03.2007 року та не передачею до архівного сектору відповідача протоколів загальних зборів та інших документів спілки за весь час розпаювання землі.

Помилковими вважає й висновки суду в частині, що правовою підставою заявленого ним позову є факт його праці в селянській спілці "Поділля", оскільки, звертаючись з позовом, позивач, як на правову підставу пред'явлення такого, посилався саме на факт його членства в селянській спілці "Поділля" на час видачі державного акта на право колективної власності на землю, а не на факт праці в цій селянській спілці.

Крім цього, звертає увагу на неврахування судом при ухваленні рішення відповідних роз'яснень, викладених Верховним Судом України в листі від 01.09.2003 року "Про практику розгляду судами земельних спорів" та в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", які передбачають, що право на земельний пай мають направлені на навчання особи, якщо вони залишаються членами КСП, а право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. У зв'язку з цим, висновки суду про відсутність у позивача, як члена селянської спілки "Поділля", який був направлений на навчання, але безпідставно не був включений до списку, доданого до державного акту, права на земельну частку (пай) вважає такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені у ній; просив її задовольнити. При цьому пояснив, що в члени КСП приймався двічі: перед навчанням (точної дати не пам'ятає) та після закінчення навчання 14.03.1996 року, а працювати в КСП розпочав з лютого 1997 року й працював там до лютого 1998 року. Обоє його батьків на час вступу ним на навчання також були членами КСП. Про паювання земель і не включення його до списків йому було відомо з початку проведення такого, однак у звёязку з тим, що він постійно хворіє, є інвалідом другої групи за захистом порушеного права раніше не мав змоги звернутися.

Представник відповідача Гусятинської районної державної адміністрації Матвіїв О.В. з приводу вирішення вимог апеляційної скарги покладається на думку суду.

Представник третьої особи - Васильковецької об'єднаної територіальної громади, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. У заяві, наданій суду апеляційної інстанції, просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Розгляд справи у відсутності належно повідомлених осіб, що не з'явилися, не суперечить вимогам ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з урахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту членства у селянській спілці «Поділля», що надавало б йому право на отримання паю та факту протиправного не включення його в списки громадян - членів селянської спілки «Поділля», які мали таке право, а також з відсутності передбачених законом підстав вважати, що права позивача порушені Гусятинською райдержадміністрацією Тернопільської області, оскільки відповідно до закону на час звернення позивача з даним позовом розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Тернопільської області є Головне управління Держгеокадастру в Тернопілській області, позов до якого не заявлявся.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають встановленим у справі обставинам, зроблені з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, судом встановлено, що в період з 29 листопада 1995 року до 22 червня 1996 року ОСОБА_1 навчався в Гусятинському навчальному пункті Тернопільського навчально-курсового комбінату на курсах за професією «Тракторист-машиніст». На навчання він був направлений селянською спілкою «Поділля» (а.с.10).

З наявних у Гусятинському трудовому архіві відомостей вбачається, що ОСОБА_1 працював у селянській спілці «Поділля» з лютого 1997 року по лютий 1998 року. (а.с.27-28).

26 грудня 1995 року в СС "Поділля" було проведено паювання земель.

В додатку І до Державного акту серії НОМЕР_1 "Список громадян членів колективного с/г підприємства «Поділля» (працюючі) та додатку ІІ до Державного акту серії НОМЕР_1 «Список громадян членів колективного с/г підприємства «Поділля» (пенсіонери), в додаткових списках: від 28 вересня 1998 року, від 21 грудня 1998 року, додатку № 1 до Державного Акта НОМЕР_2 виписці з протоколу від 05 вересня 1999 року громадянин ОСОБА_1 не значиться.

Після ліквідації КСП "Поділля", що мало місце у 2007 році, протоколи загальних зборів селянської спілки «Поділля» с. Чабарівка за 1996-1998 роки в архівний сектору Гусятинської районної державної адміністрації не надходили (а.с.8)

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання. Пенсію було призначено з 20.11.1997 року по 30.11.1998 року, з 15.05.1999 року терміном довічно (а.с.9).

Згідно п.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення, в межах визначених Земельним кодексом України, на території Тернопільської області (згідно наказом № 308 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016).

Відповідно до абз.3 п.1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (абз.1 п.2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року).

Як роз'яснив Верховний Суд України в Листі від 1 вересня 2003 року «Про практику розгляду судами земельних спорів» право на земельний пай мають направлені на навчання особи, якщо вони залишаються членами КСП, і, крім того, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є.

З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 з наступними змінами «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N720/95 має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, для набуття права на земельну частку (пай) необхідна наявність таких обставин: особа має бути членом колективного сільськогосподарського підприємства; вона повинна бути внесена до списку осіб, який додається до державного акта на право колективної власності на землю; колективне сільськогосподарське підприємство має отримати державний акт про право колективної власності на землю.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про порядок виділяння в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), серед іншого, також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (абз.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділяння в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Встановивши, що даний позов ОСОБА_1 пред'явлено до Тернопільської райдержадміністрації, яка в силу вимог закону не є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення (таким є Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області), суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку, що діями відповідача права позивача не порушені.

Вірними є й висновки суду в частині недоведеності позивачем наявності у нього права на земельну частку (пай) з підстав, що на час паювання земель у КСП "Поділля", що мало місце 26.12.1995 року, ОСОБА_1 не був членом КСП, оскільки з наявних у трудовому архіві відомостей вбачається, що на роботу в КСП він був прийнятий у лютому 1997 року й пропрацював там рік.

Також погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції в частині недоведеності позивачем факту неправомірності не включення його до списку осіб, що мали право на паювання, оскільки, починаючи з часу проведення такого паювання в КСП "Поділля" (грудня 1995 року) і до моменту ліквідації КСП (що мала місце у 2007 році) ОСОБА_1 за захистом порушеного права про визнання незаконним рішення зборів щодо неправомірного не внесення його в списки осіб, що мали право на земельну частку, не звертався, не зважаючи на його пояснення, що йому було відомо, що таке паювання проводилось, оскільки його батьки, які були членами КСП, і з якими він спільно проживає, отримали земельні паї. При цьому твердження позивача про неможливість звернення за захистом порушеного права в зв'язку з хворобою та інвалідністю колегія суддів вважає необґрунтованими належними і допустимими доказами, які б свідчили про наявність об'єктивних причин неможливості такого звернення впродовж такого значного періоду часу саме в зв'язку з хворобою. Що стосується інвалідності, то позивач і на даний час є інвалідом другої групи, однак це не перешкодило йому звернутися з даним позовом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині невідповідності обставинам справи висновків суду про недоведеність позивачем наявності у нього права на пай з посиланням на те, що на час паювання він навчався в Гусятинському навчальному пункті Тернопільського навчально-курсового комбінату на курсах за професією «Тракторист-машиніст», куди був направлений селянською спілкою «Поділля», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сам по собі факт видачі позивачу направлення на навчання селянською спілкою (у якій на той час працювало двоє його батьків) за відсутності в матеріалах справи будь-яких відомостей в зв'язку з чим ОСОБА_1 був направлений на навчання, не може вважатися достатнім доказом членства позивача у такій спілці.

Твердження позивача, що на роботу в селянську спілку він приймався двічі (один раз - перед навчанням, а другий - після закінчення навчання) спростовуються наявними в матеріалах справи відомостями з трудового архіву, які підтверджують факт прийняття позивача на роботу, а відтак - його членства у КСП "Поділля", з лютого 1997 року.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині незастосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що підлягали застосуванню, зокрема, неврахування судом при ухваленні рішення відповідних роз'яснень, викладених Верховним Судом України в листі від 01.09.2003 року "Про практику розгляду судами земельних спорів" та в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що судом в повній мірі було враховано законодавство, що регулює спірні правовідносини й на підставі поданих ОСОБА_1 доказів зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених Гусятинським районним судом письмових доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що обставинам, які мають значення для справи, дана належна правова оцінка, а тому рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, з підстав, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.35 ч.1; 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 372 ч.2; 374 ч.1 п.1; 375 ч.1; 381 ч.ч.1, 3; 382 ч.ч.1, 2; 384 ч.1; 389 ч.1 п.1; 390 ч.1; 391 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи