Ухвала суду № 75764442, 01.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1965/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 11-кп/789/72/18 Доповідач - Стадник О.Б.Категорія - ч.1 ст. 122 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Стадника О.Б.

Суддів - Тиха І. М., Коструба Г. І.,

при секретарі - Сович Н.А.

з участю прокурора - Хрипливого Є.В.

захисника Бориса С.А. в режимі відеоконференції

представника потерпілої - ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

обвинуваченої - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210170000318 від 7 вересня 2016 року за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_5, захисника Бориса С.А. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Теребовлянського районного суду від 14 грудня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, пенсіонерка, громадянка України, з середньою освітою, заміжня, не судима,

засуджена за ч.1 ст.122 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, обвинувачену ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік.

Згідно п.п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України, на обвинувачену ОСОБА_6 покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 в її користь 10 000 грн., моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно вироку суду, 03 вересня 2016 року близько 11 год. 00 хв., між обвинуваченою ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_5, які перебували на території земельної ділянки, розташованою на вул. Надрічна, с. Багатківці, Теребовлянського району на ґрунті особистих неприязних відносин, виникла словесна суперечка. В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, обвинувачена ОСОБА_6 3 вересня 2016 року близько 11 год. 00 хв., перебуваючи на території земельної ділянки, яка розташована за адресою вул. Надрічна с. Багатківці, Теребовлянського району, Тернопільської області, знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, наблизилась до ОСОБА_5 і розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_6 тримаючи у руках садову лопату, усвідомлюючи, що в результаті таких умисних дій ОСОБА_6 отримає тілесні ушкодження та бажаючи настання цього, нанесла один умисний удар металевою частиною садової лопати по фаланговій ділянці лівої руки ОСОБА_5

Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинила потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо - суглобового перелому основи основної частини (проксимальної) фаланги першого пальця лівої кисті, та по одному синцю на тильній поверхні лівої кисті і на тильній поверхні першого пальця лівої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляційній скарзі захисник Борис І.П. просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати невинуватою за ч. 1 ст. 122 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. В задоволені цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Мотивує тим, що в ході судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання в порядку ст. 333 КПК України про проведення ряд слідчих дій. Дане клопотання було задоволено. В результаті проведення слідчих дій отримано ряд нових доказів та інформації серед яких штик-лопата та слідчий експеримент за допомогою якого було з'ясовано обставини та механізм отримання потерпілою тілесних ушкоджень. Зважаючи на наявність нових даних, знаряддя вчинення злочину, ним заявлено клопотання суду про призначення повторної судово-медичної експертизу у межах кримінального провадження № 12016210170000318 від 07.09.2016 року. Клопотання мотивував тим, що при проведені попередньої судово-медичної експертизи експерту не було відомо всіх обставин кримінального провадження. При проведенні повторної експертизи, експерт зміг би дослідити знаряддя від якого, як заявляє потерпіла, вона отримала тілесні ушкодження - штик-лопата, в результаті експерт зміг би висловитися чи виявлені ушкодження у потерпілої могли бути отримані саме металевою частиною штик-лопати і при цьому не пошкодити шкірний покрив руки.

Таке клопотання сторони захисту судом не було задоволено, чим суд порушив одну із основних засад кримінального провадження - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В ході процедури судового розгляду, а саме дослідження документів в силу вимог ст. 358 КПК України, стороною обвинувачення надано суду ряд документів, як таких, що на думку прокурора доводять вину обвинуваченого. Переважна більшість доказів є неналежними та недопустимим. Клопотання сторони захисту про визнання таких доказів недопустимими залишено судом поза увагою.

Порушено вимоги КПК України при залучені судово-медичного експерта до участі у кримінальному провадженні та складанні відповідно експертного висновку.

Також зазначає, що для того, аби підозрюваний, обвинувачений міг взяти участь у слідчий дії - призначення та проведення експертизи, йому, відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20, ч. 1 ст. 2, п .2. ч. 3, ч. 5 ст. 42 КПК мають бути також роз'яснені положення ст. 4 Закону України «Про судову експертизу». В ній зазначено, що правильність висновку експерта, крім іншого, забезпечується присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи. Таке саме право обвинуваченого передбачено і в п. 2.13.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи.

В разі роз'яснення та забезпечення цього права у підозрюваного, обвинуваченого, що присутній при призначенні та проведенні експертизи, також з'являється можливість ставити на вирішення експерта питання, висловлювати зауваження, тощо.

В даному випадку вказаних вимог дотримано не було і про проведену експертизу підозрювану, повідомлено вже після закінчення досудового розслідування, що є порушенням права на захист, та є підставою стверджувати про визнання висновку експерта недопустимим доказом (п. 3. ч. 2. ст. 87 КПК).

Для того щоб стверджувати про проведення судової експертизи повноважною особою, стороною обвинувачення мають бути надані докази того, що нею перевірені всі обставини щодо повноважень судово-медичного експерта і що даних, які виключають можливість проведення саме цим експертом судової експертизи не виявлено. В даній справі цього зроблено не було.

Частиною 2 ст. 102 КПК встановлено, що у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Вимога попередження про відповідальність міститься також у ст. 4 Закону «Про судову експертизу», ст. 70 КПК, п. 3.2.7 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи тощо. Очевидно, що особа не може сама собі щось роз'яснювати або про щось попереджати.

Роз'яснення прав і обов'язків, а також попередження про встановлену Законом відповідальність покладено на слідчого, прокурора (ч. 3 ст. 223 КПК).

Власноручний підпис експерта про те, що йому відомі статті КК про відповідальність, або його права та обов'язки - не є попередженням, належних офіційних осіб (ч. 3 ст. 223 КПК), про суть відповідальності та її наслідки.

Якщо будь-якого учасника процесу, хоч би він був професором права, під час допиту попереджають про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей, роз'яснюють його права та обов'язки, так само ця процедура має бути дотримана і щодо експерта.

В даному кримінальному провадженні вищезгаданого зроблено не було, що є черговою підставою стверджувати про те, що висновок експерта з такими порушеннями є недопустимим доказом.

Частиною 3 ст. 101 КПК встановлено, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

В наданій суду експертизі, експерт не проводить жодних досліджень, не знайомиться з матеріалами кримінального провадження, а переписує у висновок експерта дані судово-медичного обстеження, що прямо суперечить вимогам безпосередності.

Як ствердив сам експерт, всі медичні данні, довідки, рентгенограми йому надала сама потерпіла. Більше того, експерт досліджував ксерокопії документів, рентгенограму правої кисті, хоча потерпіла вказувала на перелом на лівій руці.

Згідно п. 3.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи у вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено: прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших осіб), назва і номер кримінальної справи, кількість томів та листів справи, перелік об'єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів). Нічого з цих вимог в описовій частині експертизи немає. Немає жодних відомостей про направлення якихось медичних документів, або самої потерпілої.

Таким чином висновок експерта не ґрунтується ні на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо, ані на відомостях які стали відомі під час дослідження матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що слідчим в передбаченому законом порядку було витребувано з медичного закладу чи отримано дозвіл слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які були використані судовими експертами для проведення дослідження.

Таким чином, всупереч вимогам ст.ст. 93, 101 КПК, слідчим не було зібрано у встановленому законом порядку жодних медичних документів та відповідно не надано їх експертам для проведення експертизи.

Як слідує із обвинувального акту, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснював слідчий СВ Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області Покропивний І.М.. Водночас в матеріалах справи є ряд рішень прийнятих Ходаківським А.В. Суду не надано підтверджень повноважень вказаної особи проводити слідчі дії.

Суду слід було брати до уваги лише ті докази і зважати на прийняті рішення, що вказані у реєстрі матеріалів досудового розслідування (ст. 109 КПК України), оскільки ОСОБА_6 знайомилася на стадії закінчення досудового розслідування саме із наведеним там переліком, будь-які інші документи їй не надавалися, таку вимогу регламентує частина 12 ст. 290 КПК України.

В даній справі в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні вказівки про внесення відомостей в Єдиний реєстр досудового розслідування, тому порушені вимоги ст. 214 КПК України.

Не обґрунтовано суд прийшов до висновку про недопустимість такого доказу, як штик-лопата.

Суд не взяв до уваги згаданий доказ як доказ винуватості, але натомість мав би взяти його до уваги в якості доказу на доведення невинуватості.

Сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що при ударі такою штик-лопатою об палець із силою достатньою для спричинення перелому безумовно були б пошкодження шкірного покриву.

В судовому засіданні ОСОБА_6 стверджувала, що це сама та лопата оскільки нею користувалася саме вона і вона знала із якою лопатою була на городі. Твердження потерпілої про те, що ця штик-лопата не є саме тією якою їй нанесено тілесні ушкодження повинні б були сприйняті судом критично і в якості припущень. Речовий доказ штик-лопата мала наявні усі характерні родові ознаки на які вказували сторони кримінального провадження при описі знаряддя вчинення злочину.

Суд прийняв як безумовно вірні та правдиві покази свідків, що є близькими родичами потерпілої.

В основу вироку суду покладено покази свідків ОСОБА_10 який є чоловіком потерпілої, ОСОБА_11 яка є рідною сестрою потерпілої. Очевидно, що близькі родичі будуть надавати суду тотожні із потерпілою покази. Більше того, жоден із свідків не бачив моменту нанесення удару, свідки показали, що підійшли до ОСОБА_5 пізніше і не бачили щоб ОСОБА_6 била її.

Суд не взяв до уваги розбіжність у показах свідків. Чоловік потерпілої вказав, що ОСОБА_5 ще 30-40 хв. після конфлікту збирала картоплю на городі, а сестра потерпілої вказала на те, що ОСОБА_5 після конфлікту ніякої фізичної праці не виконувала.

Все вищевикладене говорить про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, ОСОБА_6 потрібно визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

В зв'язку із невинуватістю ОСОБА_6 в задоволені цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовити.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким виключити застосування ст. 75 КК України до засудженої ОСОБА_6, ізолювати її від суспільства та повністю задовольнити її цивільний позов.

Мотивує тим, що суд незаконно застосував до обвинуваченої ОСОБА_6 ст. 75 КК України, яка свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнала та зовсім не відшкодувала завданої її шкоди, заявивши стосовно цього в останньому судовому засіданні про те, що жодної копійки її не відшкодує.

За таких обставин висновок суду про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 без ізолювання від суспільства є незаконний.

Неправомірним вважає часткове задоволення судом її цивільного позову щодо відшкодування завданої її злочинними діями ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі лише 10000 грн. в той час, коли за місцевою судовою практикою відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн. відбувалося за злочини меншої суспільної небезпеки - умисне спричинення легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника Бориса С.А., які просять вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю вини обвинуваченої ОСОБА_6, потерпілу ОСОБА_5 її представника захисника ОСОБА_4, які підтримали доводи викладенні в апеляційній скарзі та просять їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого її кримінального правоворушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які об'єктивно досліджені, належно оцінені судом і детально викладені в вироку.

З огляду на здобуті незаперечні докази вини обвинуваченої ОСОБА_6 суд вірно критично оцінив її показання в судовому засіданні про непричетність до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 та обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Визнавши обвинувачену ОСОБА_6 винуватою за ч. 1 ст. 122 КК України суд вірно дав правову оцінку та обґрунтовано взяв до уваги показання у судовому засіданні:

Потерпілої ОСОБА_5 яка ствердила, що 03 вересня 2016 року вона разом з чоловіком приїхала в с. Багатківці, Теребовлянського району Тернопільської області зібрати урожай. Вийшла на свій город з чоловіком ОСОБА_10 та сестрою ОСОБА_11, яка раніше приїхала теж в село для збирання урожаю. Чоловік косив бур'ян на картоплі, а вона вирубувала стебла кукурудзи, яка була посаджена біля межі сусіднього городу ОСОБА_6 Коли вона дійшла до краю городу до неї підійшла ОСОБА_6 та запитала, чи копає вона межу. Вона відповіла, що ні тільки викопує хрін. Коли вона була зігнута, ОСОБА_6 вдарила її по руці лопатою та по її лопаті та ще вдарила кулаком по голові. Після цього вона теж підняла свою лопату і ОСОБА_6 відступила. В цей момент підійшла її сестра та запитала: "За що б'єш". На це ОСОБА_6 відповіла, що не б'є нікого а лише поправила хустину на її голові. Після чого розійшлися та вона відчула біль у пальці руки. Після конфлікту зателефонувала співробітниці, якій розповіла, що сусідка вдарила її по пальці. Даний конфлікт ніхто не бачив, оскільки чоловік був обернутий спиною, а сестра прийшла коли ОСОБА_6 вже нанесла удар по руці. З часом палець набряк та посинів. За медичною допомогою в той день не зверталася, оскільки вважала, що травма не значна. Однак біль на пальці не проходив, тому в подальшому звернулася за медичною допомогою. Як виявилося, що в неї пошкоджено сухожилля, та виявили перелом пальця. Між нею та ОСОБА_6 і раніше виникали суперечки щодо розташування межі між їхніми ділянками.

Свідка ОСОБА_10, який ствердив, що разом з дружиною ОСОБА_5 приїхали в с. Багатківці зібрати урожай. Він вийшов на город, косив бур'ян на картоплі, а дружина вирубувала стебла кукурудзи, яка була посаджена біля межі сусіднього городу, що належить ОСОБА_6 в тій порі на своєму городі ОСОБА_6 копала картоплю. Він звернув увагу на те, що вона спираючись на лопату і спостерігала, що робить його дружина. Коли був повернутий до них спиною почув звук схожий на скрегіт лопати. Обернувшись побачив ОСОБА_6 біля дружини, яка зігнувшись копала. Чув, що ОСОБА_5 запитала ОСОБА_6, за що вона її б'є, та відповіла: «Не б'ю, а хустину поправляю». Після чого конфлікт закінчився та розійшлися. Дружина підійшовши ближче показала травмований палець, який почервонів. З часом біль в пальці не проходив та дружина звернулася за медичною допомогою, після чого було поставлено діагноз перелом пальця.

Свідка ОСОБА_11, яка ствердила, що 03 вересня приїхала в с. Багатківці зібрати уражай на городі. Разом з сестрою ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_10 вийшла на город копати картоплю. ОСОБА_10 косив бур'ян на картоплі, а ОСОБА_5 вирубувала стебла кукурудзи, яка була посаджена біля межі сусіднього городу, що належить ОСОБА_6 В тій порі на своєму городі ОСОБА_6 копала картоплю. Почувши крик внизу городу, підняла голову та побачила ОСОБА_6 біля сестри ОСОБА_5, яка кричала до неї, що не будеш там копати. Тоді ОСОБА_5 запитала ОСОБА_6 за що вона її б'є. Вона чула звук схожий на удар, однак не впевнена, що це звук від удару лопати. Після конфлікту ОСОБА_5 сказала, що її болить палець та працювати не змогла уже на городі.

Суд дав вірну правову оцінку зазначеним показанням потерпілої та свідків і оцінив їх в сукупності з іншими доказами, зокрема:

Висновком судово-медичної експертизи № 1576 від 26 жовтня 2016 року, з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_5 виявлений закритий внутрішньо-суглобовий перелом основи основної (проксимальної) фаланги першого пальця лівої кисті, підтверджений рентгенологічними даними та із зовнішніх ушкоджень - по одному синцю на тильній поверхні лівої кисті і на тильній поверхні першого пальця лівої кисті. Травма лівої кисті у ОСОБА_5 супроводжувалась тендинітом (запалення сухожилка) м'яза-розгинача першого пальця. Зазначені ушкодження виникли від дії тупого предмета незадовго до первинного звернення за медичною допомогою, що підтверджується їх характером відсутністю ознак консолідації перелому і їх виразністю у динаміці та забарвленням синців при судово-медичній експертизі. Виявлена у ОСОБА_5 травма лівої кисті у вигляді закритого внутрішньо- суглобового перелому основи основної (проксимальної) фаланги першого пальця і синців не була небезпечною для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжується тривалим більше 21 день) розладом здоров'я і, за цією ознакою, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості - п. п. 2.2.1 і 2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995). Утворення вказаних вище ушкоджень за обставин, на які посилалась ОСОБА_5 при експертизі, та що наведені у постанові, не виключається. Зазначені вище ушкодження не властиві для виникнення при падінні з висоти із власного росту (на площині).

Показаннями в судовому засіданні єксперта Росоловського О.О., який ствердив, що у ОСОБА_5 під час судово-медичної експертизи та згідно з вивченими медичними документами виявлено закритий внутрішньо-суглобовий перелом основи основної (проксимальної) фаланги першого пальця лівої кисті, підтверджений рентгенологічними даними та із зовнішніх ушкоджень - по одному синцю на тильній поверхні лівої кисті і на тильній поверхні першого пальця лівої кисті. Утворення вказаних вище ушкоджень за обставин, на які посилалась ОСОБА_5 при експертизі не виключається.

Безпідставними є твердження захисника Бориса С.А. про те, що суд не вправі був приймати як докази показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_11, оскільки вони зацікавлені у результаті розгляду справи бо є близькими до потерпілої людьми. Суд першої інстанції детально проаналізував їх показання в судовому засіданні і у сукупності з іншими доказами вірно прийняв рішення про їх правдивість, незважаючи на неоднакове сприйняття подій, що передували правопорушенню та після нього, на які захисник Борис С.А. посилається у апеляційній скарзі.

Суд вірно оцінив критично, твердження захисника Бориса С.А. щодо визнання недопустимим доказом винуватості ОСОБА_6 висновку експерта № 1576 від 26 жовтня 2016 року. При цьому суд детально перевірив законність призначення проведення та проаналізував зміст висновку судово-медичної експертизи з викликом судово-медичного експерта в судове засідання де було перевірено усі доводи захисника Бориса С.А.

Судово-медична експертиза у даному кримінальному провадженні призначена та проведена Тернопільським обласним бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України. Експерт, Росоловський О.О., визначений для проведення даної експертизи в установленому порядку ознайомлений зі своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. 69 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відповідно до вимог ч. 2 ст. 102, ст. 70 КПК України, що стверджується його підписом у висновку експерта за № 1576.

Суд першої інстанції не встановив порушень закону при призначенні та проведенні судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5, які привели б до визнання цього доказу неналежним та недопустимим і колегія суддів з цим погоджується. Не вбачає колегія суддів і порушень закону при проведенні судово-медичної експертизи щодо дослідження експертом медичних документів, що надала потерпіла ОСОБА_5 оскільки медичні документі знаходились безпосередньо у потерпілої ОСОБА_5, твердження захисника Бориса С.А. про те, що вони з експертом могли бути досліджені тільки після їх вилучення з дозволу слідчого судді безпідставні.

Не вбачає колегія суддів і підстав для проведення повторної судово-медичної експертизи, як про це ставить питання у апеляційній скарзі захисник Борис С.А., а також приходить до висновку про недоцільність її проведення і судом першої інстанції. Висновок судово-медичної експертизи № 1576 обґрунтований з наукової точки зору і узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні, у тому числі які додатково отримані судом першої інстанції, шляхом надання доручень органу досудового слідства в порядку ст. 333 КПК України.

Безпідставними є й доводи захисника Бориса С.А. про визнання штик-лопати, виданої обвинуваченою ОСОБА_6 речовим доказом у кримінальному провадженні. Не посилаючись на цей доказ у вироку, суд мотивував своє рішення у вироку тим, що обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що сама не впевнена, що саме цією лопатою користувалася у день конфлікту з потерпілою, а потерпіла ОСОБА_5 категорично заявила, що не цією штик-лопатою їй спричинені тілесні ушкодження. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції вірний.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і що її дії кваліфіковано правильно як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Не знайшли свого підтвердження і викладені у апеляції твердження про наявність у справі процесуальних порушень органів досудового слідства, які неможливо було усунути під час судового розгляду кримінального провадження.

Що ж стосується тверджень потерпілої ОСОБА_5 про те, що призначене обвинувачені ОСОБА_6 покарання не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та особі засудженої, то відповідно до вимог ст.65 КК України, судом враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винної, те, що вона раніше не судима, за місцем постійного проживання характеризується виключно позитивно, а також пом'якшувальні обставини: є особою пенсійного віку, та є отримувачем пільг для ветеранів війни - для учасників війни. Наведені обставини дали підстави суду обґрунтовано призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі і на підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні цивільного позову щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_5 моральної шкоди суд виходячи із тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, моральних страждань, які вона перенесла і переносить до даного часу внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності вживаності та справедливості та того що обвинувачена є особою пристарілого 86 -річного віку, її матеріальний стан - пенсіонерка та обґрунтовано оцінив моральні збитки, заподіяні потерпілій ОСОБА_5 в розмірі 10 000 грн., тобто задовольнив цивільний позов частково.

Крім того, потерпіла ОСОБА_5 ні у своїй позовній заяві ні у апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтувала заподіяння їх моральної шкоди на 100 000 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисника Борис С.А. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_5

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону під час її розгляду в судом, які були б підставою для скасування чи зміни судового рішення щодо обвинуваченї ОСОБА_6 колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_5, захисника Бориса С.А. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Теребовлянського районного суду від 14 грудня 2017 року залишити без задоволення.

Вирок Теребовлянського районного суду від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

Стадник О.Б. Тиха І.М. Коструба Г.І.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Б. Стадник