Ухвала суду № 75764396, 25.07.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

25.07.2018 Справа №607/4424/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

учасників справи

представників позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Заявник ОСОБА_4 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, шляхом накладення арешту на будь-яке власне майно, як рухоме, так і нерухоме, належне ОСОБА_5 із забороною його відчуження, де б воно не знаходилося і в якому стані не перебувало, на суму зустрічного позову в розмірі 113 345 145,92 грн., зокрема: накласти арешт та заборону ОСОБА_5 відчужувати автомобіль «Toyota Landcruser LX 570», 2011 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1, а також, провести опис майна ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1, та комплекс будівель та споруд № 1, що за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с/рада Івачеводолішнівська, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 580994461252, кадастровий номер земельної ділянки – 6125286000011103, цільове призначення якої для індивідуального садівництва, площа – 1,8 га, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення даної заяви.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимогами ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч.1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Положеннями ч.3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів…Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову заявник посилається на те, що ОСОБА_5 є власником рухомого та нерухомого майна, однак не надала належних доказів про наявність в останнього даного майна. Заявник обмежилася лише зазначенням, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити вищевказане майно, при цьому не обґрунтувавши необхідності застосування обраного нею заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на дане майно та забороною на його відчуження.

Крім цього, ухвалою суду від 25 липня 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення строку на подання зустрічного позову та прийняти до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, та повернуто ОСОБА_4 зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 149-153, 261, 352-354 ЦПК України, –

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 25 липня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_6