Рішення № 7576407, 21.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2009 р. Справа № 57/297-09

вх. № 9552/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ситникова Н.Д., дов. №131 від 14.12.09р., Кропівцов М.Ф. - керівник.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16368" м. Х-в

до ЗАТ "Контакт плюс", м. Харків

про стягнення 7974,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ ХАТП 16368 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –ЗАТ „Контакт плюс” на свою користь суму боргу у розмірі 6170,90 грн., пеню в сумі 1803,49 грн., державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по договору оренди № 10 від 30.03.2009 року., а також позивач просить суд віднести на відповідача свої витрати по оплаті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 грудня 2009 року о 10:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 02 грудня 2009 року , 14 грудня 2009 року у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладався.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано додаткову позовну заяву (вх. № 31534 від 16.12.2009 року), з якої вбачається збільшення позовних вимог, а саме, позивач просить суд додатково стягнути з відповідача: 2126, 06 грн. суму боргу за листопад 2009 року; 2100 грн. за грудень 2009 року; пеню 280,91 грн.; а також додатково витрати - 17 грн. за отримання виписки з ЄДР; 6,00 грн. за розрахункове обслуговування та прийом платежів (послуги банка), 26,76 грн. за отримання довідки з Головного управління статистики, 6,00 грн. за розрахункове обслуговування та прийом платежів (послуги банка), судові витрати 22,37 грн. Позивач зазначив, що відповідач сплатив в листопаді 2009 року 44,00 грн. Таким чином, загальна суму боргу складає 12437,36 грн., судові витрати 416,13 грн.

Розглянувши надану заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням вказаної заяви, підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 10.12.2009 року, місцезнаходження відповідача – 61072, м. Харків, вул.. 23 серпня, кв.88, саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – ЗАТ „Контакт Плюс” належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 21 грудня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

25 квітня 2008 року між ЗАТ ХАТП 16368 (далі-позивач) та ЗАТ „Контакт плюс” (далі-відповідач) укладено Договір оренди № 17/08.

30 березня 2009 року, у зв’язку з закінчення строку дії договору № 17/08 між ЗАТ ХАТП 16368 (позивач) та ЗАТ „Контакт плюс” (відповідач) укладено Договір оренди № 10,

Відповідно до умов вказаних договорів, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 80,00 кв. для використання під виготовлення та реалізацію фарби.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 30 березня 2009 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору оренди, розмір орендної плати з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року складає 600 грн. на місяць, з 01.07.2009 року – 2100 грн. на місяць.

Пунктами 4.3. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, передплатою не пізніше 01 числа місяця. Відповідно до п. 4.8 договору оплата за електроенергію здійснюється орендарем згідно встановленого електролічильнику та здійснюється передплатою 25-27 числа за наступний місяць.

Як свідчить наданий позивачем двосторонній акт звірки розрахунків від 01 березня 2009 року, станом на 01 березня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 2970,50 грн. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ця заборгованість виникла по попередньому договору оренди № 17/08 від 25.04.2008 року і на час розгляду справи відповідачем не погашена.

Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобов’язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування комунальних витрат, внаслідок чого, у відповідача станом на 16.12.2009 року виникла заборгованість в сумі 10350,82 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 10350,82 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат за договорами оренди № 17/08 від 25.04.2008 року, № 10 від 30.03.2009 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати відшкодування комунальних витрат в сумі 10350,82 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 05 жовтня 2008 року по 15 лютого 2009 року у розмірі 2064,08 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені судом встановлено, що позивачем наданий розрахунок пені не відповідає вимогам діючого законодавства. Судом перераховано пеню у відповідності до вимог діючого законодавства, яка, станом на 16.12.2009 року склала 1050,47 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В решті заявленої до стягнення пені суд відмовляє в її задоволенні, як зайво нарахованих.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди нараховано 3% річних в розмірі 22,46 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов’язані із розглядом даної справи, а саме: 17 грн. за отримання виписки з ЄДР; 6,00 грн. за розрахункове обслуговування та прийом платежів (послуги банка), 26,76 грн. за отримання довідки з Головного управління статистики, 6,00 грн. за розрахункове обслуговування та прийом платежів (послуги банка), судові витрати 22,37 грн. Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на те, що у відповідності до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат, які покладаються при задоволенні позову на відповідача входять: державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи. Крім того, у відповідності до ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладений на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем для долучення до матеріалів справи надано копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців довідки № 46/2-8298 від 10.12.2009 року та копії квитанцій № 1712, № 1712-125.2 від 10.12.2009 року, № 2508441П, 2508442П платіжного доручення № 2506 від 21.10.2008 р. від 10.12.2009 року. Суд не може прийняти ці копії документів в якості належних та допустимих доказів понесення судових витрат позивачем, що пов’язані саме з розглядом цієї справи, а не іншої.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача (вх. № 242200) про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Контакт-Плюс”, ідентифікаційний код 24139429 ( вул.. Двадцять третього серпня, 6, кв.88, м. Харків) на користь Закритого акціонерного товариства Харківське автотранспортне підприємство 16368 ( 2-й Вологодський в-д № 6, м.Харків, 61033, р/рахунок 26000820005821 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Харкова,МФО 351016, код 21188108 ) 10350,82 грн. боргу, 1050,47 грн. пені, 3% річних в розмірі 22,46 грн., 114,24 грн. витрат по оплаті державного мита, 216,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити

Суддя

Повний текст рішення підписано 28.12.2009 року

справа № 57/297-09