Рішення № 7576402, 24.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2009 р. Справа № 37/199-09

вх. № 6101/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Житєньова К.Є. за довіреністю № 6 від 01.02.2008 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик-Гейзер", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 8893,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик-Гейзер" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (відповідач) про стягнення:

- 7743,03 грн. суми боргу;

- 745,10 грн. пені;

- 309,70 грн. суми інфляційних;

- 95,50 грн. 3 % річних,

у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 073/2008/р від 17.03.2008 року (надалі - договір).

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував про те, що згідно з умовами укладеного договору товар, отриманий від позивача, повинен бути оплачений після реалізації третім особам через торгівельну мережу відповідача. Отже, обов'язок відповідача щодо оплати товару виникає тільки з настанням певної події - факту реалізації товару кінцевому споживачеві. Однак, позивач не надав суду докази, які б підтверджували факт виникнення обов'язку відповідача оплатити отриманий ним товар згідно видаткових накладних № 2061 від 26.06.2008 р. і № 2273 від 11.07.2008 р. в рамках укладеного договору. За таких обставин відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідачу господарським судом було направлено ухвалу про відкладення розгляду на 24.12.2009 року о 12:30 та передана телефонограма про час та місце слухання зазначеної справи. Однак, представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про причини не явки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Позивач, через канцелярію господарського суду 23.12.2009 р. за вх. № 16640, надав письмові пояснення та обґрунтування позовних вимог, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між ТОВ "Атлантик-Гейзер" та ЗАТ „Техноімпекс" було укладено договір № 073/2008/р від 17.03.2008 р.

На підставі п.1.1. зазначеного договору постачальник (ТОВ " Атлантик-Гейзер") зобов'язується передати непродовольчі товари, а покупець (ЗАТ „Техноімпекс") зобов'язувався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах зазначеного договору.

Виконуючи вимогу вказаного договору позивач передав, а відповідач отримав товар за накладними № 904 від 28.03.08, № 903 від 28.03.08, № 1237 від 22.04.08, № 1454 від 14.05.08, № 1829 від 10.06.08, № 2061 від 26.06.08, № 2273 від 11.07.08 - усього 7 накладних на загальну суму 77305,04 грн. Підставою для поставки товару, а саме електроводонагрівачів, у всіх накладних зазначено договір № 073/2008/р від 17.03.2008 р.

Отриманий товар відповідачем було оплачено частково в розмірі 42267,99 грн., що підтверджується банківськими виписками. Також, відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суми 27294,02 грн.

Відповідно до п. 7.7. договору № 073/2008/р від 17.03.2008 р. покупець сплачує постачальнику вартості наданого товару після реалізації товару іншим особам через оптово-роздрібну торгівельну мережу покупця. Покупець два рази на місяць перераховує постачальнику кошти у розмірі загальної вартості товарів, реалізованих у відповідному періоді. Кошти, отримані від покупця, зараховуються постачальником у погашення заборгованості, що виникла хронологічно раніше, незалежно від номеру рахунку, вказаного покупцем у платіжному дорученні.

Керуючись п.7.7. договору позивачем після оплати та повернення частини товару від відповідача в облік здійснювалося закриття боргу за відвантажений товар в хронологічному порядку .

Таким чином, суд вважає, що несплаченою накладною вважається остання накладна № 2273 від 11.07.2008 р. на суму боргу, що становить 7743,03 грн.

За таких обставин господарський приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 7743,03 грн.

23.01.2009 р. боржнику була відправлена вимога № 143 про виконання грошового зобов'язання упродовж 7 календарних днів з моменту отримання вимоги, яка була отримана відповідачем 20.02.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості у розмірі 7743,03 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7743,03 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у випадку порушення терміну оплати реалізованого товару, згідно п.7.7. договору покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, починаючи з першого дня такого прострочення.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 8.2. договору господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено вірно, і сума пені у розмірі 745,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з викладеним господарський суд приходить до висновку, що сума інфляційних у розмірі 309,70 грн. та 3% річних у розмірі 95,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, кв. 914, код ЄДРПОУ 31799372, р/р 260003223 в ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик-Гейзер" (61108, м. Харків, вул. Ак. Вальтера, 10 А, кв. 41; адреса для листів: 61052, м. Харків, вул. Конєва, 4; код ЄДРПОУ 35586049, р/р 26009301000501 в ХФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631) - 7743,03 грн. суми боргу; 745,10 грн. пені; 309,70 грн. суми інфляційних; 95,50 грн. 3 % річних; 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 28.12.2009 р.