Рішення № 7576339, 25.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2009 р. Справа № 37/88-08

вх. № 2502/4-37

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Присяжнюк О.О.

суддя Лаврова Л.С.

суддя Міньковський С.В.

при секретарі судовогозасідання Фоменко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом (1-го відповідача за зустрічним позовом) - Байбакова Н.П., голова; Строкова Л.С. за довіреністю №5 від 15.04.2008 року; Крисенко Г.П. за довіреністю №45 від 26.05.2009 року

Представник 3-ї особи на стороні позивача за первісним позовом - Русальов Ю.О. за довіреністю №77 від 17.06.2008 року

Представник 1-го відповідача за первісним позовом (2-го відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився

Представник 2-го відповідача за первісним позовом (3-го відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився

Представник 3-го відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з'явився

розглянувши справу за позовом

Харківської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу України, м. Харків

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Обласний дитячий оздоровчий табір "Золотий Колос", с. Павлівка

до першого відповідача - Староводолазької сільської ради, с. Стара Водолага

другого відповідача - Нововодолазького малого комунального підприємства технічної інвентаризації, смт. Нова Водолага

третього відповідача - Нововодолазької районної ради Харківської області, смт. Нова Водолага

про визнання права власності

та зустрічним позовом:

Нововодолазької районної ради Харківської області, смт. Нова Водолага

до першого відповідача - Харківської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу України, м. Харків

другого відповідача - Староводолазької сільської ради, с. Стара Водолага

третього відповідача - Нововодолазького малого комунального підприємства технічної інвентаризації, смт. Нова Водолага

ВСТАНОВИЛА:

Харківська обласна профспілкова організація працівників агропромислового комплексу України (позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до першого відповідача - Староводолазької сільської ради, другого відповідача - Нововодолазького малого комунального підприємства технічної інвентаризації та Нововодолазької районної ради Харківської області про визнання за Харківською обласною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу України права власності на Обласний дитячий оздоровчий табір “Золотий колос”, що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Павлівка, вул. Жовтнева № 155.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірний об’єкт збудований за рахунок коштів позивача, утриманням об’єкту за кошти позивача у продовж 24 років, вкладенням коштів на капітальні та поточні ремонти об’єкту у розмірі, що у двічі перевищує його первісну вартість, використанням земельної ділянки, що виділялася під будівництво об’єкту за його цільовим призначенням, здійсненням за цей час функцій власника по відношенню до об’єкту, державною реєстрацією права власності позивача на спірний об’єкт, здійсненою 18.05.1994 Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації під номером 37, а також тим, що постановою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2007 р. по справі № АС-40/243-07 було скасовано рішення Нововодолазької райради від 27.02.2007 р. у частині включення спірного об’єкту до складу об’єктів спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл і селищ району.

Позивач за зустрічним позовом - Нововодолазька районна рада Харківської області звернулася до першого відповідача за зустрічним позовом - Харківської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу України, другого відповідача за зустрічним позовом - Староводолазька сільська рада, третього відповідача за зустрічним позовом - Нововодолазького малого комунального підприємства технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання його безхазяйним, скасування рішення Староводолазької сільської ради від 31.03.1994 р. "Про оформлення права державної власності на піонерській табір "Золотий Колос" та видане на його підставі Реєстраційне посвідчення.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що функції замовника спірного об’єкту здійснювало міжколгоспне об'єднання по виробництву свинини, створене на підставі постанови Нововодолазької районної ради колгоспів Харківської області від 04.07.1977 р. “Про створення міжколгоспного об'єднання (підприємства) по виробництву свинини”, піонерський табір будувався і проектувався шляхом централізації коштів (дольової участі) колгоспів та сільськогосподарських підприємств Нововодолазького району із залученням коштів фонду соціального страхування. Спірний об’єкт нерухомості належить колишньому піонерському табору “Золотий колос” і є дольовою власністю колгоспів і сільськогосподарських підприємств (дольовиків), які вкладали кошти у будівництво табору. Дитячий оздоровчий таляр “Золотий колос” не є правонаступником санаторію-профілакторію “Золотий колос” та піонерського табору “Золотий колос”. Оздоровчий табір не реорганізовувався, не ліквідовувався. Піонерський табір і профілакторій були самостійними і існували одночасно. Участь профспілок визначалася лише їх статутним завданням, а саме організацією відпочинку та оздоровлення шляхом продажу путівок і використання коштів від цього та коштів соціального страхування на функціонування двох оздоровчих об’єктів, використовуючи при цьому майно табору. Після реформування аграрного сектору економіки було ліквідовано колгоспи з розпаюванням їх майна. Рішенням виконкому Нововодолазької районної ради народних депутатів від 20.05.1986 року № 281 було затверджено Положення про міжколгоспний санаторій-профілакторій “Золотий колос”, який був створений на базі (існуючого на той час) піонерського табору. За своїм функціональним призначенням об’єкт відноситься до об’єктів соціальної сфери. При розгляді адміністративної справи № СА-40/243-0 Нововодолазька райрада не була ознайомлена з актом прийому-передачі від 30.03.1988 р., за яким спірний об’єкт був переданий на баланс санаторію-профілакторію “Золотий колос”. Рішення Староводолазької сільської ради від 31.04.1994 р., яким було визнано право власності на спірний об’єкт за обкомом профспілок працівників АПКУ, і на підставі якого МКПТІ було видано обкому профспілок Реєстраційне посвідчення від 18.05.1994 р., зустрічний позивач, посилаючись на положення Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь, вважає незаконним. Реєстраційне посвідчення БТІ не вважається правовстановлюючим документом. Про порушення Конституційного права власності Нововодолазької районної ради на спірний об’єкт зустрічному позивачу стало відомо під час розгляду справ у судах.

У зв'язку з відпусткою судді Бринцева О.В. та хворобою судді Рильової В.В. ухвалою заступника голови господарського суду від 25.12.2009 року змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи № 37/88-08 колегію суддів у складі: головуючий суддя Присяжнюк О.О., суддя Лаврова Л.С., суддя Міньковський С.В.

Представник позивача за первісним позовом - Харківської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу України в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Обласний дитячий оздоровчий табір "Золотий Колос" підтримує позовні вимоги позивача за первісним позовом та просить судову колегію їх задовольнити.

Представник першого відповідача за первісним позовом в судовому засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях Староводолазька сільська рада заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити у позові, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що на теперішній час змінилося законодавство і позивач не має підстав для отримання Свідоцтва про право власності нового зразку. Крім того, перший відповідач послався на те, що на час розгляду справи у суді здійснюється перевірка Прокуратурою Нововодолазького району щодо законності Рішення Староводолазької сільської ради про визнання права власності на спірний об’єкт за позивачем від 31.03.1994 р. за скаргою Нововодолазької районної ради.

Представник другого відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях Нововодолазьке мале комунальне підприємство технічної інвентаризації заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у позові, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що видача позивачу Реєстраційного посвідчення на спірний об’єкт здійснювалася у 1994 році згідно діючому на той час законодавству, а на теперішній час законодавство змінилося і для видачі позивачу Свідоцтва про право власності нового зразку у позивача немає підстав.

Представник третього відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях Нововодолазька районна рада Харківської області заперечувала проти позовних вимог та просить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що майно створено за рахунок коштів Централізованого фонду соціального страхування колгоспників та коштів профспілкових організацій і тому повинно бути у спільній власності.

          Перший відповідач за зустрічним позовом - Харківська обласна профспілкова організація працівників агропромислового комплексу України в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечує повністю, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що за зустрічним позивачем у порушення ст.33 господарського процесуального кодексу України, не надано жодного належного доказу, у підтвердження наведених позивачем фактів. До спірного об’єкту не застосовувався порядок, встановлений ст. 335 ЦК України, щодо визнання об’єкту нерухомості безхазяйним, тому вимоги зустрічного позивача про визнання об’єкту безхазяйним є необґрунтованими на законі. Вимога зустрічного позивача щодо визнання Рішення Староводолазької сільської ради від 31.03.1994 р. та реєстраційного посвідчення від 18.05.1994 р. незаконними не підлягають розгляду господарськими судами, тобто зустрічним позивачем порушено правила непідсудності. Крім того, для таких вимог загальний трирічний строк давності, встановлений ст. 257 ЦК України, витік ще 30.03.1997 року, тобто більше 10 років тому.

          Другий відповідач за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях Староводолазька сільська рада просила суд розглядати справу на розсуд суду.

          Третій відповідач за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях Нововодолазьке мале комунальне підприємство технічної інвентаризації зазначило, що його залучення у якості відповідача є неправильним, тому що підприємство технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомості згідно діючому законодавству, на підставі правовстановлюючих документів, тобто є реєструючим, а не правовстановлюючим, органом, тому спір має право вирішувати лише суд.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників позивача за первісним позовом (1-го відповідача за зустрічним позовом) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Обласного дитячого оздоровчого табору "Золотий Колос", розглянувши матеріали справи в їх сукупності, встановила наступне.

Об’єкт нерухомості, цілісний майновий комплекс, за адресою: вул. Жовтнева, № 155, у с. Павлівка, Нововодолазького району Харківської області, будувався за кошти профспілкового бюджету первісного позивача, частково за кошти фонду соціального страхування та безповоротної допомоги інших підприємств та організацій, що не суперечить ст.35 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, про що свідчать фінансові документи, надані первісним позивачем. Земельна ділянка була виділена під забудову піонерського табору “Золотий колос” у 1966 році, доказом чого є довідка Архівного відділу Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 129 від 02.07.1993 р. Функції забудовника було покладено на Нововодолазьке об'єднання по виробництву свинини, раніше іменоване Нововодоазький міжколгоспний відгодівельний пункт, на рахунок якого надходили кошти. Розпорядником коштів, призначених для будівництва табору, був первісний позивач. Об’єкт будувався з 1973 по1979 рік, коли і був введений в експлуатацію і обчислювався на балансі забудовника будівництва Нововодолазького об'єднання по виробництву свинини на праві оперативного управління і утримувався за рахунок профспілкового бюджету первісного позивача, доказом чого є надані фінансові документи.

          У зв’язку з ліквідацією Нововодолазького об'єднання по виробництву свинини, відповідно до діючого на той час законодавства, об’єкт був переданий на баланс санаторію профілакторію “Золотий колос”, згідно акту прийому-передачі від 30 березня 1983 року. В акті зазначено, що у зв’язку з відсутністю акту державної комісії про ввід в експлуатацію об’єкту та проектно-кошторисної документації, передача здійснена по фактичній наявності та даним бухгалтерського обліку.

31 березня 1994 року Староводолазькою сільською радою прийняте рішення про визнання правильними даних, пред'явлених Нововодолазьким малим підприємством технічної інвентаризації, та доказів по уточненню кількості, якості і належності піонерського табору “Золотий колос”, та про визнання права власності на спірний об’єкт за Харківською обласною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу України. На підставі вказаного рішення Староводолазької сільської ради від 31 березня 1994 року Нововодолазьким малим підприємством технічної інвентаризації згідно діючому на той час законодавству було здійснено державну реєстрацію спірного об’єкту за первісним позивачем із занесеним відповідних даних у реєстрову книгу № 1 під номером № 37 та видано первісному позивачу реєстраційне посвідчення від 18 травня 1994 року, встановленого зразку згідно діючій на той час Інструкції “Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР”, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р.

Пунктом 7, 21, 32 вказаної Інструкції, якою був врегульований порядок і підстави здійснення державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомості, на момент видачі Позивачу Реєстраційного Посвідчення БТІ від 18.05.1994 року, встановлено, що “реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1”

Згідно Додатку № 1 до вказаної Інструкції до числа правовстановлюючих документів відносилися: рішення про дозвіл на будівництво та виділ земельної ділянки, присвоєння номеру об’єкту на конкретній вулиці, акти про введення об’єкту в експлуатацію, акт передачі збудованого об’єкту від організації, що здійснювала функції замовника, на баланс власника; статут організації власника та інш. Всі вказані документи підлягають постійному збереженню в інвентаризаційній справі БТІ. Вказаною Інструкцією передбачений і чіткий порядок здійснення реєстрації, який передбачає: надання заявником, власником об’єкту, документів, у підтвердження права власності; ознайомлення і перевірка документів, наданих заявником, на підтвердження права власності на об’єкт; складання мотивованого висновку БТІ на підставі матеріалів, поданих заявником, про те, чи належить об’єкт заявнику; передача висновку БТІ до місцевих рад для винесення відповідного рішення про видачу реєстраційного посвідчення або про відмову у такій видачі.

У завершення вищеназваного порядку здійснення державної реєстрації об’єктів нерухомості було прийнято Рішення Староводолазької сільської ради народних депутатів від 31.03.1994 р. про видачу Реєстраційного посвідчення на піонерський табір “Золотий колос” Позивачу –Харківському обкому профспілки працівників агропромислового комплексу.

На день розгляду справи Рішення Староводолазької сільської ради народних депутатів від 31.03.1994 р. не оспорювалося і не скасоване у встановленому законом порядку, а тому є законним і діючим.

Крім того, пункт 36 вищеназваної Інструкції передбачав можливість подачі позову до суду про визнання права власності особою, яка вважає, що видачею Реєстраційного посвідчення БТІ іншій особі, порушено її право власності. Такого позову Нововодолазькою райрадою у встановлений законом трирічний строк давності не подавалося і видане ПТІ 18.05.1994 р. Реєстраційне посвідчення не оспорювалося, а тому воно також є дійсним.

Вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання рішення Староводолазької сільської ради народних депутатів від 31.03.1994 р. незаконним не підлягають розгляду у господарському суді, тому що такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються у порядку адміністративного судочинства. Тому щодо вказаної вимоги, згідно ч.1 п.1 ст. 80 ГПК України, справу повинно бути припинено.

          Вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання незаконним Реєстраційного посвідчення Нововодолазького комунального малого підприємства технічної інвентаризації від 18.05.1994 р. також не можуть бути задоволені судом, тому що підприємство технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію вже існуючих прав власності на об’єкти нерухомості згідно з правовстановлюючими документами, до яких відносяться рішення органів місцевого самоврядування. Реєстраційне посвідчення не є актом органів владних повноважень, воно видане на підставі вказаного вище рішення Староводолазької сільської ради. Реєстраційне посвідчення ПТІ не може бути у якості окремого предмету спору. Тому у цій частині вимог зустрічного позивача згідно ч.1 п.1-1 ст. 80 ГПК України справу повинно бути також припинено.

          На момент видачі вказаного Реєстраційного посвідчення діяв Закон України “Про власність”, відповідно до ст. 28 якого, об’єктами права власності громадських об’єднань, у тому числі професійних спілок, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення. Такі об’єкти, згідно ст. 2 того ж Закону, відносилися до колективної форми власності (власності громадських організацій).

Статут обласного дитячого оздоровчого табору “Золотий колос”, раніше іменованого піонерський табір “Золотий колос" та санаторій-профілакторій “Золотий колос”, затверджено його власником, первісним позивачем, що підтверджується Постановою президії Харківського обласного комітету профспілки працівників агропромислового комплексу України від 11.12.1997 року № 31 та Статутом обласного дитячого оздоровчого табору “Золотий колос”, що додані до матеріалів справи. Згідно положенням Статуту обласного дитячого оздоровчого табору він створений Харківським обласним комітетом профспілки працівників агропромислового комплексу, у подальшому перейменованому у Харківську обласну профспілкову організацію працівників агропромислового комплексу України, в організаційно-правовій формі позашкільного оздоровчо-виховного закладу, який є власністю Харківського обласного комітету профспілки працівників агропромислового комплексу. Табір здійснює некомерційну господарську діяльність, без мети одержання прибутку, тобто є неприбутковою організацією, на основі права оперативного управління, тобто за кошти власника, у своїй діяльності керується рішеннями власника - президії обласного комітету профспілки працівників агропромислового комплексу, законодавством України та Статутом. Табір обліковується на балансі дитячого оздоровчого табору “Золотий колос" і утримується за кошти, що виділяє Власник на розвиток табору. Путівки до табору розповсюджує власник табору, зустрічний позивач. Табір веде свою діяльність у відповідності з затвердженим власником господарчо-фінансовим планом та планом на капітальне будівництво та ремонт. У відповідності до діючого законодавства оздоровчий табір звільнений від сплати податку на землю, на якій він розташований. Штатний розклад табору затверджується також власником табору-позивачем, директор табору та його головний бухгалтер призначається на посади власником - первісним позивачем. Рішення про ліквідацію або реорганізацію табору має право приймати лише його власник - первісний позивач.

          За час володіння об’єктом, у продовж 24 років, Позивач добросовісно здійснював функції власника, утримував об’єкт за власні кошти, причому вартість витрат на утримання об’єкту у два рази перевищує його первісну вартість, що є підставою для застосування ст. 322, 344 та п.4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України. Згідно п.8 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачі за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не перераховували ані на будівництво, ані на утримання об’єкту грошові кошти. Даний факт представниками відповідачів та зустрічним позовом не заперечується.

Наведені вище факти, були встановлені Господарським судом Харківської області при розгляді адміністративної справи № АС-40/243-07 з тими ж сторонами стосовно того ж об’єкту нерухомості, за позовом Харківської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу України до Нововодолазької районної ради, 3-і особи: Староводолазької сільської ради та Нововодолазького малого комунального підприємства технічної інвентаризації про часткове скасування Рішення Нововодолазької районної ради від 27.02.2007 року про порядок управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл і селищ району щодо включення у перелік комунального майна спірного об’єкту.

Постановою Господарського суду Харківської області від 19.07.2007 р. Рішення Нововодолазької районної ради від 27.02.2007 року про порядок управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл і селищ району щодо включення у перелік комунального майна спірного об’єкту, скасовано. Постанова Господарського суду Харківської області від 19.07.2007 р. у частині скасування Рішення Нововодолазької районної ради залишена в силі Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 р.

При розгляді адміністративної справи № АС-40/243-07 господарським судом та апеляційним адміністративним судом розглядалося головне питання щодо належності сторін, яке неможливо було розглядати без встановлення фактів, які мають суттєве значення для вирішення спору, а саме факт наявності права власності у Позивача, яке підлягає захисту законом, і факт порушення цього права з боку Відповідача. При вирішенні судами питання щодо законності або незаконності дій Нововодолазької райради щодо віднесення спірного об’єкту до комунальної власності при розгляді справи № АС-40/243-07 були встановлені обставини, які мали суттєве значення для вирішення спору, а саме про належність спірного об’єкту первісному позивачу, про відсутність права власності на спірний об’єкт у Нововодолазької сільської ради та про дійсне порушення права власності первісного позивача з відповідача за первісним позовом, зустрічного позивача, Нововодолазької райради.

Тобто, Господарським судом Харківської області встановлений факт відсутності права власності на спірний об’єкт у Нововодолазькій районній раді, що і було підставою для скасування судом вказаного вище Рішення Нововодолазької районної ради від 27.02.2007 р.

Дії Нововодолазької районної ради щодо безпідставного включення спірного об’єкту нерухомості у перелік майна, що належить на праві спільної комунальної власності територіальних громад сіл і селищ Нововодолазького району визнано судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, як порушення права власності первісного позивача на спірний об’єкт.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені судовим рішенням щодо одного об’єкту та до тих же сторін при розгляді однієї справи, мають преюдиціальне значення, не підлягають вторинному доказуванню при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Пунктом 6 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлена заборона втручання у здійснення власником права власності. Вказана заборона порушена відповідачем шляхом винесення вказаного вище рішення.

Згідно п.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідачами у порушення вимог ст.33 ГПК України не надано суду жодного доказу у підтвердження незаконності набуття первісним позивачем права власності на спірний об’єкт, про визнання права власності за Нововодолазькою громадою або про вилучення об’єкту із володіння первісного позивача у встановленому законом порядку.

          Згідно ст. 31 та ст. 36 діючого раніше Закону України про власність від 07.02.1991 року та Закону про передачу об’єктів права державної та комунальної власності був встановлений чіткий порядок розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну, з обов’язковим складанням конкретного переліку об’єктів, переданих у комунальну власність. Спірний об’єкт не передавався у комунальну власність у встановленому законом порядку. Доказом чого є: лист Харківської обласної ради від 09.04.2008 р. № 01-34/1025 про відсутність спірного об’єкту у затвердженому переліку об’єктів комунальної власності; Рішення Нововодолазької районної ради ІІ сесії ХХІІІ скликання від 17.06.1998 р. “Про об’єкти спільної власності територіальних громад сіл і селищ, що перебувають в управлінні районної ради" з додатками та змінами до нього, внесеними Рішенням ІІІ сесії ХХІV скликання від 28.08.2002 р. “Про внесення змін до Рішення ІІ сесії ХХІІІ скликання" та Рішенням районної ради VІ сесії ХХІV скликання від 06.03.2003 р. “Про внесення змін до рішення сесії Нововодолазької районної ради ІІ сесії ХХІІІ скликання від 17.06.1998 р. “Про об’єкти спільної власності територіальних громад сіл і селищ, що перебувають в управлінні районної ради”, в яких відсутній спірний об’єкт; відсутність державної реєстрації об’єкту у якості державної або комунальної власності Бюро технічної інвентаризації; вказаний вище протест Прокурора Нововодолазького району Харківської області на оспорюване Рішення Нововодолазької райради від 27.02.2007 р. в частині включення спірного об’єкту у перелік майна, що належить громаді; Постанова Господарського суду Харківської області від 19 липня 2007 року про справі № АС-40/243-07 про скасування рішення Нововодолазької райради від 27.02.2007 р. у частині включення спірного об’єкту до складу об’єктів комунальної власності, залишена в силі в даній частині Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 р.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України встановлено правило за яким положення діючого Цивільного кодексу України застосовуються до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 321 ЦКУ –Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом. Первісний позивач за час володіння об’єктом у встановленому законом порядку не позбавлявся права власності на нього та не був обмежений у здійсненні свого права.

Згідно ст. 322 ЦКУ –тягар утримання майна покладений на власника. Саме обласна профспілка АПК на протязі більш ніж 24 роки виконувала обов’язки власника і утримувала спірний об’єкт.

Згідно ст. 323 ЦКУ –ризик випадкового знищення або пошкодження майна за весь час володіння також несе власник.

Ані державні органи, ані органи місцевого самоврядування ніколи не виконували функцій власника або управлінця, які передбачені ст. 326,327 ЦКУ, по відношенню до спірного об’єкту.

Згідно ст. 328 ЦКУ – Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідачами не надано доказів, які б свідчили про неправомірність набуття Позивачем права власності на спірний об’єкт. Абз. 3 ч.2 ст. 331 ЦКУ встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація права власності на спірний об’єкт за позивачем здійснена Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації 18.05.1994 року, доказом чого є запис під номером 37 у реєстраційну книгу № 1, на підставі рішення Староводолазької сільської ради від 31.03.1994 року про визнання права власності на спірний об’єкт за позивачем.

За 24 роки володіння об’єктом за власні кошти позивачем по суті створено новий об’єкт шляхом (переробки) використання старих будівельних конструкцій та інженерних мереж табору, які фізично і морально зносилися і були заміненими на нові при спливу строків їх експлуатації повністю або частково при здійсненні капітальних та поточних ремонтів. Судом при розгляді адміністративної справи був встановлений факт істотного, перевищення вартості переробки, здійсненої первісним позивачем за власні профспілкові кошти, а саме більш ніж у два рази у порівнянні з первісною вартістю об’єкту. Що є підставою для застосування ст.332 Цивільного кодексу України.

Первісний позивач витрачував кошти на будівництво об’єкту, добросовісно їм заволодів, продовжує відкрито, безперервно володіти ним на протязі 24 років, що більше мінімального десятилітнього строку, встановленого ст. 344 ЦК України, а тому згідно вказаної статті позивач набуває права власності на спірне нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, за набувальною давністю з моменту державної реєстрації, тобто з 18.05.1994 року.

Всупереч ст. 33 ГПК України, зустрічний позивач, Нововодолазька райрада, при розгляді справи вимог позивача не спростувала; доказів, які б свідчили про відсутність у позивача права власності на спірний об’єкт або про передачу об’єкту у комунальну власність у встановленому законом порядку, не надала.

Загальний трирічний строк давності, встановлений ст.257 ЦК України для захисту порушених прав позивача, для зустрічного позивача обчислюється з дня винесення Рішення Нововодолазької районної ради ІІ сесії ХХІІІ скликання від 17.06.1998 р. “Про об’єкти спільної власності територіальних громад сіл і селищ, що перебувають в управлінні районної ради”, після розмежування у 1992 році загальнодержавної власності на республіканську та комунальну, коли до такого переліку не увійшов спірний об’єкт.

Вимога зустрічного позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, безпідставна, не конкретизована і не ґрунтується на законі, тому що згідно ст. 387 ЦКУ правом на таку вимогу наділено виключно власника майна, право власності якого підтверджено належним чином, тобто правовстановлюючими документами, продовжує зберігатися, не викликає сумнівів, але який позбавлений можливості володіти своїм майном. Крім того, однією з умов застосування вказаної статті є визначення недобросовісності набувача, фактичного володільця майна.

В даному випадку зустрічний позивач, Нововодолазька райрада не має права власності на спірний об’єкт, що підтверджується постановою Господарського суду Харківської області від 19.07.2007 р. по адміністративній справі № АС-40/243-07, а Обласний оздоровчий табір “Золотий колос” є добросовісним набувачем, фактичним володільцем, спірного майна, тому що спірний об’єкт отримано на підставі акту передачі від 30.03.1988 р. і обліковується на його балансі безперервно у продовж 20 років. Незаконність володіння може бути визнаною лише судовим рішенням і підлягає доказуванню у загальному порядку, якщо інше прямо не впливає із закону. Жодного доказу незаконності володіння спірним об’єктом дитячим табором “Золотий колос” зустрічним позивачем не надано.

Вимоги зустрічного позивача про визнання спірного об’єкту безхазяйним, не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Зустрічним позивачем, Нововодолазькою районною радою у порушення ст.. 33 ГПК України не надано жодного доказу у підтвердження здійснення процедури, встановленої ст.335 ЦК України, щодо надання об’єкту нерухомості статусу безхазяйної та подальшої його передачі у комунальну власність.

Крім того, вимоги зустрічного позивача не конкретизовані, без зазначення індивідуальних ознак майна - об'єкту нерухомості - предмету спору, тобто не індивідуалізовані і безпредметні, що суперечить ст.ст. 181, 184 Цивільного кодексу України та ст. 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено у якості обов’язкової умови для подачі позову про витребування майна визначення вартості майна, що витребується. Але, у порушення вказаної норми у зустрічному позові Нововодолазька райрада не зазначила вартості майна, що нею витребується, і, у порушення ст.. 33 ГПК України, не надала належних доказів (висновків ліцензійних оцінщиків), які б це підтвердили.

Посилання зустрічного позивача на те, що при розгляді попередньої адміністративної справи № СА-40/243-07, його не було ознайомлено з актом прийому-передачі від 30.03.1988 р., за яким спірний об’єкт був переданий на баланс санаторію-профілакторію “Золотий колос”, а також посилання на відсутність деяких матеріалів у інвентаризаційній справі, не можуть бути взяті до уваги суду, тому що згідно наданим ст. 22 ГПК України правам сторін по справі, кожен має право на ознайомлення з матеріалами справи у разі такої необхідності, але зустрічний позивач наданим йому правом не скористався за своєю волею, а відповідальність за збереження документів інвентаризаційних справ та за достовірність та правдивість висновків, які надаються органу місцевого самоврядування для прийняття відповідного рішення стосовно визначення суб’єкту права власності, несе підприємство технічної інвентаризації, а не первісний позивач.

Згідно ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування до комунальної власності можуть відноситися лише ті об’єкти нерухомості, які визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності за законом є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право власності на об’єкти нерухомості у органів місцевого самоврядування може набуватися лише на підставах, визначених законом. Зустрічним позивачем, у порушення ст. 33 ГПК України, не наведено жодної правової підстави, зазначеної у законі, не надано жодного доказу, у підтвердження набуття права власності на спірний об’єкт на законних підставах і у встановленому законом порядку.

Згідно обставинам, наведеним зустрічним позивачем, право на витребування майна мали б колгоспи, які брали дольову участь у будівництві об’єкту, або об’єднання по виробництву свинини, але вони ліквідовані 20 років тому.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги первісного позивача є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги зустрічного позивача є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами по справі, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 36, 41, 55, 68, 92 п.7, 124, 129 п.9 Конституції України; ст.ст.11. 12, 15, 16, 86, 182, 316-328, 332, 344, 386, 392 Цивільного кодексу України; ст.ст. 52-54, 80, 82-85 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 12-13, 22, 24, 27, 33, 35, 43, 54, 56, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати право власності на об’єкт нерухомості, цілісний майновий комплекс - обласного дитячого оздоровчого табору “Золотий колос”, розташований за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Павлівка, вул. Жовтнева, № 155, за Харківською обласною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу України (код ЄДРПОУ 05425945, адреса: м. Харків, 61003, мн. Конституції, 1, Палац Праці, під’їзд 2, поверх 4).

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Нововодолазької районної ради, рахунок 35410001002122 в ГУДКУ в Нововодолазькому районі, МФО 851011, код ЄДРПОУ 25468477, поштова адреса: 63200, Харківська область, смт, Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7, на користь Харківської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу України, рахунок 26005263900000, у АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 05425945, поштова адреса: м. Харків, 61003, мн. Конституції, 1, Палац праці, під'їзд 2, поверх 4 – 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.О.

суддя Лаврова Л.С.

суддя Міньковський С.В.