Ухвала суду № 75763317, 07.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5397/18

Номер справи місцевого суду: 522/22168/17

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в особі судді-доповідача Кравця Ю.І., розглянувши питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою представника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2018 року, ухваленого суддею Шенцевою О.П., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_4, треті особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

24.11.2017 року представник ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» звернувся до суду з зазначеним позовом, за яким просив зняти арешти (обтяження) з іпотечного майна, а саме з квартири 20, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Софіївська (вулиця Короленка), будинок 13, які накладено ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.11.2010 року № 2-11272/2010 про забезпечення позову по цивільній справі, постановою про арешт майна боржника ВП № 24955934 від 07.04.2011 Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, постановою АН № 311809 від 31.05.2010 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АВ № 972447 від 20.08.2009 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА № 213724 від 28.04.2010 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Заочним рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2018 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» задоволено та знято арешти з майна.

07.05.2018 року з апеляційною скаргою на вказане заочне рішення звернулася представник третьої особи - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. В скарзі ставиться питання про скасування судового рішення ту ухвалення нового про відмову у задоволенні заявлених ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.05.2018 року вказана апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку з тим, що в порушенні п.3 ч.4 ст. 356 ЦПК України апелянтом не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно п.3 ч.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Встановлено, що предметом позову було п'ять вимог немайнового характеру: про скасування арештів, накладених накладено ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.11.2010 року № 2-11272/2010, постановою про арешт майна боржника ВП № 24955934 від 07.04.2011 року, постановою АН № 311809 від 31.05.2010 року, постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АВ № 972447 від 20.08.2009 року та постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА № 213724 від 28.04.2010 року.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла на час подання позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 1600,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (тобто у даному випадку 2400,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру).

Таким чином, апелянту необхідно було сплатити суму судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 12000,00 грн. (2400,00 грн.*5).

Крім того суд відхилив клопотання апелянта стосовно надання доказів сплати судового збору у судовому засіданні, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Встановлено строк у десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення вказаних недоліків скарги. Роз'яснено наслідки невиконання даної ухвали.

Копія ухвали апеляційного суду від 31.05.2018 року була отримана представником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області12.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення.

На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, представник апелянта 22.06.2018 року надав клопотання про зміну скарги, у якому зазначив, що Відділом оскаржується одна вимога немайнового характеру, а тому сплаті підлягає судовий збір у розмірі 2400,00 грн.

Крім того апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та надання можливості пред'явити докази сплати судового збору у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати суд може лише фізичну особу та на юридичні особи це не розповсюджується.

Також суд звертає увагу на те, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підстав для відстрочення сплати судового збору не вбачається, тому у задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Крім того суд враховує те, що хоча представником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заявлено клопотання прозміну скарги, відповідно до якого апелянтом розрахована сума судового збору у розмірі 2400,00 грн., однак, не зважаючи на те, що з апеляційною скаргою Відділ звернувся 07.05.2018 року, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху було отримано апелянтом 12.06.2018 року, станом на 07.08.2018 року доказів сплати судового збору навіть у визначеному апелянтом розмірі до суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у встановлений строк вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху представником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не виконано та не надано доказів сплати судового збору.

Відповідно до положення статей 185, 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

Апелянт не позбавлений права після усунення недоліків повторно звернутись до апеляційного суду в установленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

У задоволені клопотання представника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу представника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2018 року, ухваленого суддею Шенцевою О.П., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_4, треті особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту - вважати неподаною та повернути.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.08.2018 року

Суддя апеляційного суду

Одеської області Ю.І. Кравець