Постанова № 75763301, 31.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2283/18

Номер справи місцевого суду: 520/15035/15-ц

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

при секретарі Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙП АВТОТРАНС» (треті особи - Приватне акціонерне товариство «Брокбізнес», ОСОБА_3, НАСК «Оранта») про стягнення матеріальної шкоди, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Пучкової І.М. 10 серпня 2017 року в м. Одесі, -

встановила:

04 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача, який було уточнено, про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 47 918,43 гривень, судовий збір у розмірі 487,20 гривень, за послуги евакуатора - 900 гривень, за ксерокопії документів - 72 гривень, франшизу - 2 800 гривень (т. 1 а. с. 1, т. 2 а. с. 137, 140-141).

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 посилалася на те, що 06 червня 2015 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи поворот ліворуч у межі квартального проїзду, не надала перевагу у русі автомобілю «NISSAN», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та допустила зіткнення двох автомобілів. Внаслідок порушення відповідачем вимог п. 10.4 «Правил дорожнього руху України», транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2015 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень. Вартість проведеного ремонту автомобіля «NISSAN», який належить ОСОБА_2, склав 92 278,00 гривень. ПАТ НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 49 246,86 гривень. Оскільки автомобіль «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», то ОСОБА_2 просила стягнути різницю відновлюваного ремонту автомобіля з ТОВ.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (т. 2 а. с. 229).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: апелянт вважала доведеним факт знаходження ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», посилаючись на зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення від 06 червня 2015 року місця роботи ОСОБА_3 «водій ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС»», наявність реклами номеру телефону ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС» на автомобілі, яким керувала під час ДТП ОСОБА_3, тощо. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 поставила питання про стягнення різниці відновлюваного ремонту автомобіля саме з ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС» (т. 2 а. с. 234-238).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2015 року, об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи поворот ліворуч у межі квартального проїзду, не надала перевагу у русі автомобілю «NISSAN», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, допустила зіткнення з цим автомобілем. Внаслідок порушення відповідачем вимог п. 10.4 «Правил дорожнього руху України», транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2015 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення), постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, власником автомобіля марки «NISSAN», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_2

ПАТ НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 49246 грн. 86 коп.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовам відшкодування шкоди» під час розгляду судами цивільних справ за позовами і відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку із виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до договору прокату від 05 травня 2015 року (а.с. 80-83, т. 1), ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС» надало ОСОБА_3 у термінове платне користування автомобіль «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1. Тобто, ОСОБА_3 набула право користування

вказаним автомобілем, не знаходячись у трудових правовідносинах із ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС».

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 28 січня 2015 року за № 6-229цс14, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Оскільки відповідачем не було доведено факт того, що ОСОБА_3 на час скоєння ДТП працювала у ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, оскільки відсутні правові підстави для її задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзіОСОБА_2, в якості підтвердження факту знаходження у трудових відносинах ОСОБА_3 та ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», на: зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення від 06 червня 2015 року місця роботи ОСОБА_3 «водій ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС»», наявність реклами номеру телефону ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС» на автомобілі, яким керувала під час ДТП ОСОБА_3, оскільки належними та допустимими доказами знаходження фізичної особи у трудових правовідносинах мають бути: наказ про прийняття на роботу, укладений трудовий або колективний договір, тощо. Вказані документи у матеріалах справи відсутні, не були вони надані і позивачем, а тому факт наявності трудових правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС» належним чином не доведений.

Крім того, судом першої інстанції позивачу та її представнику було роз'яснено, що на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись до суду з позовною заявою до особи, що є винною у скоєнні адміністративного правопорушення та спричення шкоди.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 06 серпня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

А.А. Калараш