Ухвала суду № 75762286, 08.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

08.08.2018

Справа № 522/13628/18

Провадження 1-кс/522/14269/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Самойленко Д.О., при секретарі Стогнієнко Т.Г., розглянувши клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Голубкова М.В., про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160500004982 від 01.08.2018 р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.03.2018 р. державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю загальною площею 68,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1519023351101) за громадянином ОСОБА_3, підставою зазначено завідомо підроблене рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів №296 від 25.07.1956.

Згідно інформації Державного архіву Одеської області рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів №296 від 25.07.1956 не існує, існує рішення №296 від 23.03.1956 «Про отмену разрешения Исполкома Ильичевского райсовета о производстве обмена жилплощадью между гр. ОСОБА_4 гр. ОСОБА_5.»

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закону) державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дій зобов'язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з п.3 ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор під час державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Враховуючи вищевикладене державний реєстратор ОСОБА_2 зловживаючи службовим становищем, всупереч ЗУ «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не здійснив запит інформації щодо видачі документів на підставі яких здійснювалась державна реєстрація, розуміючи що вищезазначене рішення ніколи не видавалось, здійснив реєстраційні дії що призвели до незаконного заволодіння правом на майно особами які таких прав ніколи не мали.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Так ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено що з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом кримінально протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи викладене на зазначене майно виникла необхідність накласти арешт, заборонивши відчуження, розпорядження та користування, підставою якого є те, що існують безспірні підстави та підозри, що воно є доказом злочину, було предметом вчинення кримінального правопорушення, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження, метою накладання арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На теперішній час існує необхідність проведення будівельно-технічної експертизи, для якої необхідно представити вищезазначений об'єкт нерухомого майна, в тому вигляді в якому він перебуває, однак особи які фігурують в зазначеному кримінальному провадженні обізнані про факт проведення досудового розслідування, розуміють важливість дослідження доказів саме в тому вигляді в якому вони є на теперішній час, та для уникнення кримінальної відповідальності можуть спотворити, зіпсувати або знищити вказане майно.

Вищезазначене приміщення право на яке отримано шляхом обману та надання неправдивих документів на теперішній час незаконно відчужене, що свідчить про факти намагання приховати незаконні реєстраційні дії, та не накладання арешту може призвести до подальших спроб відчуження майна, право на яке здобуто злочинним протиправним шляхом, в зв'язку з чим на думку прокурора воно підлягає арешту.

Також в клопотанні прокурор просить провести розгляд клопотання без виклику осіб які володіють або користуються вищезазначеним майном, так як існує загроза його переоформлення, відчуження або спотворення.

Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатись без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Таким чином, з метою запобігання можливості подальшого відчуження майна, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності його власників.

07.08.2018 р. до суду надійшла заява прокурора в якій зазначено, що він клопотання підтримує та просить провести розгляд за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності прокурора.

У відповідності до ч.4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з'явилися.

Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали які обґрунтовують його доводи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, клопотання прокурора про арешт об'єкта нерухомого майна а саме: АДРЕСА_1, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачаються підстави у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а саме те, що існують достатні підстави вважати, що зазначений об'єкт нерухомого майна, є предметом вчинення злочину, який може бути набутий злочинним шляхом, а також з метою забезпечення збереження у кримінальному провадженні майна, яке за обставинами кримінального провадження є речовими доказами та містить в собі інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, завданням арешту майна є запобігання можливості подальшого переоформлення, продажу або відчуження зазначеного майна, оскільки його незастосування може призвести до втрати доказів та настання інших наслідків, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Прокурором в клопотанні конкретно вказаний перелік майна, на яке належить накласти арешт, а також до нього додані документи, якими він обґрунтовує його доводи.

Таким чином, суд вважає, що клопотання є законним, обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Голубкова М.В., про арешт майна -задовольнити.

Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна у кримінальному провадженні №12018160500004982, а саме: АДРЕСА_1, з забороною відчуження зазначеного майна.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: