Рішення № 7576057, 14.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2009 р. Справа № 50/193-09

вх. № 9385/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - представника позивача - Васильева Н.Г., дов. від 12.05.2009 р.

представника відповідача - ОСОБА_1,дов. від 05.02.2009 р.

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши справу за позовом Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі ТОВ "Укрвермут+Ко", м. Харків

до ФОП ОСОБА_4, м. Харків 3-я особа Харківська міська рада, м.Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.11.2009 р. недійсним та зобов"язати відповідача повернути нежитлові приміщення № 1-4 зі входом з боку вул.Сумської загальною площею 98,7 кв.м. та з прибудовою із тильної сторони будівлі, що розташовані за адресою: м.Харків, вул.Сумська, буд.№73 СУШП ТОВ "Укрвермут+Ко".

В судове засідання 09.12.2009 р. позивач надав уточнення до позовних вимог (вх. № 30842 від 09.12.2009 р.), згідно яких просить суд визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.11.2009 р. недійсним та визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення літ."А-5" в м.Харкові, реконструйовані під магазин з улаштуванням окремого входу з боку вул.Сумської та прибудовою з додатковим входом з боку дворового фасаду загальною площею 117,8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул.Сумська, б.73.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти заяву.

Відповідач в дане судове засідання витребуваних документів, в тому числі, відзиву на позовну заяву, не надав.

Враховуючи надані позивачем уточнення, суд, відповідно до ст.27 ГПК України, за своєю ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківську міську раду (м.Харків, площа Конституції, 7).

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також необхідність надання відповідачем та третьою особою витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 14.12.2009 р.

В судовому засіданні 14.12.2009 р. представник відповідача не заперечував того, що грошові кошти на користь Позивача за купівлю нежитлових приміщень не перераховувала, а також зазначив, що відповідач займає прийняті 02.11.2009р. по акту приймання-передачі нежитлові приміщення, використовує їх у своїй господарській діяльності за для розміщення магазину.

В даному судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що питання щодо задоволення позовних вимог позивача залишає на розсуд суду.

В судовому засіданні 14.12.2009 р. заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані документи, суд встановив наступне.

02.11.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівліпродажу нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно умов якого позивач передав відповідачу нежитлові приміщення №1-4 зі входом з боку вул. Сумської загальною площею 98,7 кв.м. та з прибудовою із тильної сторони будівлі, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Сумська , будинок номер 73 (сімдесят три).

Факт передачі вищезгаданих нежитлових приміщень відповідачу підтверджується актом приймання передачі від 02.11.2009 р.

Згідно п.5 Договору купівліпродажу нежитлових приміщень відповідач зобов”язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача у строк до 10.11.2009 р. 630000,00 грн., проте зобов"язання за договором не виконав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, договір купівлі-продажу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.182 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, враховуючи те, що спірний Договір не посвідчений нотаріально, він є нікчемним та його недійсність встановлена законом, суд не вбачає правових підстав для визнання його недійсним, у зв"язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні вимоги в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання права власності на нежитлові приміщення літ."А-5" в м.Харкові, реконструйовані під магазин з улаштуванням окремого входу з боку вул.Сумської та прибудовою з додатковим входом з боку дворового фасаду загальною площею 117,8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул.Сумська, б.73, то суд встановив наступне.

Згідно до ч.4 ст.216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд зазначає, що нікчемний правочин це дія субєктів цивільного права, хоч і спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків, або вчинена без наміру створення правових наслідків, але яка у звязку з порушенням умов чинності правочину не породжує правових наслідків з моменту вчинення.

Як свідчать матеріали справи, позивачу на підставі Свідоцтва №1242-В-С від 25 листопада 1997р про право власності, виданого Харківською міською Радою народних депутатів належать нежитлові приміщення № 1-4 в підвалі будівлі лит. “А-5”загальною площею 86,3 кв.м. за адресою м. Харків вул. Сумська 73.

За період з 1997р по 2009р позивачем проведено реконструкцію вищезазначених нежитлових приміщень, а саме улаштовано вхід до підвального приміщення по вул. Сумській 73., на підставі рішення виконавчого комітету “Про улаштування додаткового відокремленого входу до орендованого не житлового підвального приміщення по вул. Сумській 73.” Дзержинської районної ради за №57/3 від 20.03.97р., яке отримувалось СУШП ТОВ “Укрвермут +Ко” згідно вимог чинного на момент 1997р. законодавства, та улаштування прибудови з додатковим входом з тильної сторони будівлі, що забезпечує евакуаційний вихід із приміщень.

Згідно з рішенням третьої особи - Харківської міської ради №239/07 від 21.11.2007р. позивачу було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 40 кв.м. для реконструкції нежитлового приміщення під магазин з прибудовою до нього сервісного центру. Було розроблено відповідну технічну документацію із землеустрою, погоджено її в органах архітектури та земельних ресурсів, направлено до ХФ ЦДЗК України за для реєстрації в установленому порядку.

Приміщення використовувались власником для ведення господарської діяльності надання в користування третім особам за для улаштування магазину.

09.04.2009 р. Дзержинським РВ м. Харкова ГУ МНС України в Харківській області позивачу було надано дозвіл на роботу магазину непродовольчої та продовольчої групи товарів за адресою м. Харків вул. Сумська 73.

29.07.2009 р. Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією було надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо відповідності вимогам діючого санітарного законодавства магазину позивача, розташованого за адресою Сумська 73 у м. Харкові.

Згідно технічного висновку проектно-дослідницького бюро (державна ліцензія АБ №294691) технічний стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень підвального поверху будівлі по вул. Сумській 73, літер “А-5” в м. Харкові, реконструйованих під магазин з улаштуванням окремого входу з боку вул. Сумської, та прибудовою з додатковим входом з боку дворового фасаду відповідає діючим будівельним правилам та нормам (СНиП ДБН), технічний стан будівельних конструкцій забезпечує несучу здатність, достатню для подальшої експлуатації за своїм функціональним призначенням.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.2 ст.ст. 331 ЦК України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

Згідно ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права субєкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 10 Переліку право встановлювальних документів, на підставі яких зводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток № 1) Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, до таких документів відносяться рішення судів визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на спірне майно є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.16, 20, 193, 209, 210, 212, 525, 530, 598, 599, 331, 629, 655 ЦК України, ст.ст.173,179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за українсько-швейцарським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут+Ко» (код ЄДРПОУ 23458262, м.Харків, вул.Сумська, 73) ) право власності на нежитлові приміщення 1-4 в підвалі будівлі лит. «А-5», реконструйовані під магазин з улаштуванням окремого входу з боку вул. Сумської , та прибудовою з додатковим входом з боку дворового фасаду загальною площею 117,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул.Сумська, 73 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя