Рішення № 75760448, 26.02.2018, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/750/15-ц

Провадження № 2/698/20/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Кухаренка О.В.

при секретарях: - ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю: позивача - ОСОБА_3

представників позивача - ОСОБА_4

представників відповідача:- ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третьої особи - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, звернулася до Катеринопільського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_9 акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та просить поновити пропущений строк звернення до суду для захисту порушеного права та стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі 18045 грн. та 20000 моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є пенсіонеркою та хворою людиною у зв’язку з чим потребує коштів для придбання необхідних для життя ліків. Такі кошти їй надає її дочка ОСОБА_10, яка проживає в ОСОБА_11 Федерації. Грошові суми в рублях (грошової одиниці ОСОБА_11 Федерації) дочка надсилала їй у вигляді міжнародного поштового переказу, а отримувала вона їх у гривні за місцем свого проживання, оскільки являється інвалідом і самостійно їй пересуватися надзвичайно важко, куди їх доставляла працівник відділення поштового зв’язку № 1 смт. Катеринопіль, Центру поштового зв’язку № 4, м. Звенигородка, Черкаської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта». При отриманні коштів вона власноручно ставила підпис у відповідній графі бланку поштових переказів. Таким чином, за період з часу з 2009 року по 2015 рік, вона отримала гроші на суму 9408 грн.

При цьому позивач стверджує що їй стало відомо, що дочкою було здійснено і інші грошові перекази на її ім’я однак вона їх не отримала, а тому вважає, що дані кошти безпідставно були набуті працівниками відповідача і сума не отриманих нею вищезазначених коштів складає 18 045 грн. Добровільно повернути безпідставно набуті грошові кошти у сумі 18045 грн. відповідач не бажає, тому вона звернулася до правоохоронних органів, де за результатами звернення було порушено кримінальну справу в ході розслідування якої була проведена почеркознавча експертиза із висновку якої вбачається, що її підписи, у відповідній графі бланку поштових переказів, було підроблено, при цьому позивачка зазначила, що переказів на суму 18045 грн., за період 2009 року по 2015 рік вона не отримувала.

Позивачка вважає, що відповідач безпідставно набув належні їй грошові кошти, в зв'язку з чим вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивачка та її представник, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, пояснивши суду, що за результатами перевірки було встановлено, що позивачка ОСОБА_3 дійсно отримувала грошові перекази в період 2009 року по 2015 рік з ОСОБА_11 Федерації. При цьому працівник відділення поштового зв’язку № 1 смт. Катеринопіль, Центру поштового зв’язку № 4, м. Звенигородка приносила гроші за місцем проживання ОСОБА_3 де остання особисто отримувала перекази в повному розмірі, тому представники відповідача просили суд залишити позов без задоволення, як безпідставний та необґрунтований.

Третя особа ОСОБА_8 просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. При цьому посилаючись на те що вона працює листоношею у відділення поштового зв’язку № 1 смт. Катеринопіль, Центру поштового зв’язку № 4, м. Звенигородка і добросовісно виконувала свої обов’язки щодо доставки грошових переказів за місцем проживання ОСОБА_3 та особисто передавала їй гроші за отримання яких остання ставила підпис у відповідній графі бланку поштових переказів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала суду, що вона працює заступником начальника Центру поштового зв’язку № 4, м.Звенигородка. Приблизно в травні 2015 року до них був направлений запит, щодо отримання грошових переказів громадянкою ОСОБА_3, які їй направлені були до відділення поштового зв’язку № 1 смт. Катеринопіль. На виконання даного запиту нею було відібрано пояснення від листоноші, яка доставляла грошові кошти за місцем проживання ОСОБА_3, а також було вилучено три бланки про отримання останньою грошових переказів за вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року. Дослідити інші бланки грошових переказів направлених для ОСОБА_3, не представилось можливим так як на той час вони були утилізованими у відповідності до вимог Положення про поштовий переказ, затверджене наказом УДППЗ «Укрпошта» 31.05.2010 року № 275. Також свідок показала, що відповідно до діючого законодавства особа якій направлено грошовий переказ вправі отримати його як у відділенні зв’язку так і за місцем свого проживання. При отриманні грошового переказу за місцем проживання, отримувач власноручно повинен заповнити форму 122 «бланк електронного переказу», а далі поставити дату, час і особистий підпис. При цьому заповнення бланків працівниками поштового відділення не допускається і лише є можливим тоді коли отримувач має певні вади, що перешкоджають зробити йому це особисто.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копіями квитанцій (платіжних документів) ФГУП «Почти Росії» (а.с.4-9) і це встановлено судом та не заперечується відповідачем та третьою особою, що дійсно на ім'я позивачки у період з 2009 року по 2015 рік громадянкою ОСОБА_11 Федерації ОСОБА_10 здійснювались перерахунки грошових коштів в рублях на прізвище позивачки у вигляді міжнародного грошового переказу. Загальна сума таких перерахунків, за вищевказаний період, склала, з розрахунку до офіційного курсу Нацбанку України, 27 453 грн., що також не заперечується відповідачем та третьою особою.

Також судом встановлено, що відповідно до Положення про поштовий переказ, затверджене наказом УДППЗ «Укрпошта» 31.05.2010 року № 275 п.7.3.8 – термін зберігання поштових переказів складає 12 місяців. Виходячи з чого бланки виплачених поштових переказів з грудня 2009 року по грудень 2013 року за спливом терміну зберігання відсутні. Даний факт підтверджується Актами знищення виробничих документів (а.с. 69-120), копії яких надано в судовому засіданні представником відповідача. При цьому три бланки виплачених поштових переказів ОСОБА_3, на загальну суму 6015,00 грн., а саме за вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року є в наявності (а.с.32-34).

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного у справі № 6-91цс14, за змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог стороною позивача було надано суду копії квитанцій (платіжних документів) ФГУП ««Почти Росії» (а.с.4-9), про що не заперечується представником відповідача, при цьому представник відповідача звертав увагу суду, що будь-яких звернень від їх отримувача ОСОБА_3, щодо невиплати їй даних сум за весь період їх надходження до відділення зв’язку не надходило. При цьому дослідити правдивість її тверджень про їх не отримання є неможливим у зв’язку зі знищенням бланків виплачених поштових переказів з грудня 2009 року по грудень 2013 року за спливом терміну зберігання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог позивачкою про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів, у вигляді направлених на її ім’я поштових переказів, за період з 12.12.2009 року по 12.12.2013 року, оскільки стороною позивача не надано суду доказів в обґрунтування даних вимог.

Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів, у вигляді направлених на її ім’я поштових переказів, за вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року суд приходить до слідуючого.

Згідно п.105, правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, встановлено, що для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2015 р. позивач звернулась з заявою до Катеринопільського відділення Звенигородського відділку поліції ГУНП в Черкаській області про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, відповідні відомості внесені до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження № 120152250180000286 від 27.06.2015.

Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Черкаській області на підстав постанови слідчого СВ Катеринопільського РВ УМВС від 27.06.2015 р. було проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно з висновком № 8-1/618 від 23.10.2015 р. якої, зокрема встановлено: - підпис від імені гр. ОСОБА_3 у графі «Підпис Одержувача» бланків поштових переказів на ім’я ОСОБА_3 з № № по ф.5: 1/8742, 3/6250 та 2/7119, виконані не ОСОБА_13, а іншою особою з наслідуванням будь-якого дійсного підпису (підписів) ОСОБА_3

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України), допустимим є доказ, який одержаний з дотриманням порядку, встановленого законом.

Встановлено, що вказана експертиза проведена в рамках кримінального провадження, тому відповідно до положень ст. 95 ЦПК України є письмовим доказом у цивільній справі. У зв'язку з цим такий доказ має оцінюватись як письмовий доказ і у разі його заперечення особа, яка не визнає такий доказ, має довести протилежне, у тому числі шляхом заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, сторона відповідача своїм правом заявити клопотання про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи не скористалася.

Поруч з викладеним представниками відповідача, третьою стороною не надано доказів та не зазначено підстав невідповідності висновків експертизи № 8-1/618 від 23.10.2015 р., проведеної в рамках досудового розслідування.

З огляду на те, що доводи позивача, про неотримання нею поштових переказів у вересні, грудні 2014 року та січні 2015 року, були підтверджені належними та допустимими доказами, а підписи у графі «Підпис Одержувача» у бланках поштових переказів на її ім’я з № № по ф.5: 1/8742, 3/6250 та 2/7119, виконані не нею, а іншою особою з наслідуванням будь-якого її дійсного підпису. При цьому доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було, тому суд дійшов до висновку про те, що грошові кошти, за вищевказаними переказами є безпідставно набутим майном і тому суд зобов'язує відповідача повернути потерпілій це майно.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження доводів представників відповідача та третьої особи ОСОБА_8, про те що ОСОБА_3, отримала грошові кошти поштових переказів у вересні, грудні 2014 року та січні 2015 року матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині, щодо стягнення з відповідача грошових коштів не отриманих нею поштових переказів у вересні, грудні 2014 року та січні 2015 року.

Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів, у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана громадянину неправомірними діями , відшкодовуються особою , яка заподіяла шкоду .

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв’язку з порушенням права власності.

Таким чином, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Слід зазначити, що за вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивачка моральну шкоду обґрунтовувала тим, що будучи пенсіонеркою та хворою людиною і маючи потребу в грошових коштах, які необхідні їй для забезпечення свого існування, була безпідставно цього позбавлена, що порушило звичайний уклад її життя. Вона була змушена звертатися до правоохоронних органів і таке становище обуреної людини викликало болісні переживання і такі переживання відобразилися на її здоров’ї.

Таким чином, з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2 000 грн. з відповідача ПАТ «Укрпошта».

Позивачка в правовому плані є необізнаною людиною і довідалася про порушення свого права лише в 2015 році, від доньки яка відправляла їй грошові кошти, а відтак суд вважає, що ОСОБА_3 строк для звернення з позовом до суду слід поновити.

Згідно ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відтак на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 90,61 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1212 ЦК України; Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009р., суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_3 строк для звернення з позовом до суду.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_9 акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 6015,00 грн. та 2000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_3 90 грн. 61 коп. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя Кухаренко О.В.