Постанова № 75760367, 08.08.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4031/18

провадження №3/489/1183/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Коваленко І.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши справу про притягнення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

17.06.2018 о 23 год. 45 хв. у м. Миколаєві по вул. Південній, 29 водій ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння – запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода, керував транспортним засобом ЗАЗ 1102 17, номерний знак НОМЕР_1. Від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що увечері 17.06.2018 приїхав із змагань, так як займається спортом, будучи замореним та знаходячись в компанії сусідів, які відпочивали біля будинку в якому разом вони проживають, випив пів пляшки пива. Через те, що в них гучно грала музика, жильці будинку викликали поліцію. Прибувший на виклик наряд попросив вимкнути музику, після чого поліцейське авто поїхало. Потім в двір заїхав автомобіль таксі, а так як його автомобіль, який був припаркований біля будинку, перешкоджав проїзду він сів за кермо і скотився в інше місце. У цей час під’їхало авто поліцейських, які були неподалік, та склали на нього протокол про адміністративне правопорушення. З протоколом не погодився, так як вказаних в протоколі ознак сп’яніння в нього не було, від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився лише на місці за допомогою приладу «Драгер», пройти огляд в медичному закладі йому не пропонували та направлення на такий огляд не надавали, на автомобілі лише скотився декілька метрів, що на його думку не може вважатися керування транспортним засобом.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, ОСОБА_1 обвинувачується у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп’яніння проводиться працівником поліції у присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів. В разі незгоди водія на такий порядок, огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.

Згідно Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд на стан сп’яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров’я.

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Із дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 409081 від 18.06.2018 встановлено, що його складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853.

Вказані в протоколі обставини узгоджуються з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які долучено до протоколу, та відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який досліджено судом в присутності ОСОБА_1.

Так, дані відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці за допомогою технічних засобів, так і проходження огляду в медичному закладі, що спростовує доводи останнього, що йому не пропонували пройти огляд на стан сп’яніння в медичному закладі.

Доводи ОСОБА_1 про не оформлення поліцейськими направлення встановленої форми для проходження ним огляду на встановлення стану сп’яніння у закладі охорони здоров’я не можуть взяті до уваги, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.

Безпідставними є твердження ОСОБА_1 і про те, що керування транспортним засобом він не здійснював, оскільки на його думку його дії зводилися лише до переміщення транспортного засобу шляхом самовільного скочування.

Так, згідно роз’яснень наведених у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп’яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Як підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_1, різко рушив з місця і проїхав деяку відстань, що вказує на керування останнім транспортним засобом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт необґрунтованої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння та у сукупності свідчать про наявність в діях водія умислу щодо відмови від проходження такого огляду, приходжу до висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, пом'якшуючі і обтяжуючі відповідальність обставини не враховуються, вважаю за можливе накласти на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно положень ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, стягувачем виступає державний орган за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

У зв’язку з цим, стягувачем в частині стягнення штрафу виступає держава в особі територіального управління Національної поліції, за матеріалами структурного підрозділу якого прийнято постанову, а в частині судового збору - Державна судова адміністрація України.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 280, 283 КУпАП, суддя -

постановив:

ОСОБА_1 визнативинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень 00 коп.), який стягнути в дохід держави на р/р 31114149014001 ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 899998, ЄДРПОУ 37992030, код 21081300 (стягувач – держава в особі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.), який перерахувати на рахунок 31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106 , код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз'яснити, що в разі не сплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, (не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу) сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.В. Коваленко