Вирок № 75759154, 08.08.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2737/18

Номер провадження1-кп/473/298/2018

ЄРДР № 12018150190001327.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

іменем України

"08" серпня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретаря Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, фізичної особи підприємця, маючого третю групу інвалідності за загальним захворюванням, сімейний стан - не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Фікс В.О.,

потерпілий ОСОБА_2,

представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3,

захисник адвокат Усіков О.В.,

обвинувачений ОСОБА_1.

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

29 серпня 2013 року обвинувачений ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку набув права керування транспортними засобами категорії «В» та «С». Обвинувачений ОСОБА_1 будучі особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинен дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Так, 21 лютого 2016 року приблизно о 02 годині 30 хвилин обвинувачений водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався в умовах недостатньої видимості, тобто в темний час доби, в похмуру погоду, без дощу, без туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху, по проїжджій частині вулиці Матросова у місті Вознесенську Миколаївської області у напрямку від села Бузьке Вознесенського району Миколаївської області в бік руху до центра міста Вознесенська.

Ділянка проїжджої частини вулиці Матросова, по якій рухався керований обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіль моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, освітлювалася ліхтарями міського електроосвітлення, мала асфальтобетонне, сухе, чисте, без вибоїн та пошкоджень покриття, мала по одній смузі, призначених для руху транспортних засобів в кожному напрямку, являла собою горизонтальну, пряму в плані ділянку, не мала горизонтальної дорожньої розмітки, знаходилася в зоні дії дорожнього знаку №5.45 «Початок населеного пункту» розділу №33 ПДР України, що згідно вимог п.12.4 ПДР України обмежував максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів не більше як 60 км/год.

По проїжджій частині вулиці Матросова керований обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіль моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався з увімкненими фарами головного світла автомобіля у режимі «ближнє світло», у межах своєї смуги руху, з швидкістю понад 67-70 км/год., чим обвинувачений водій ОСОБА_1 порушував вимоги п.12.4 ПДР України. У керованому обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобілі моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, пасажирів та вантажу не було.

В цей час, одночасно з керованим обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобілем моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у зустрічному для нього напрямку, по проїжджій частині вулиці Матросова рухався керований потерпілим водієм ОСОБА_2 автомобіль моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Автомобіль моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням потерпілого водія ОСОБА_2 рухався у межах своєї смуги руху, з увімкненими фарами головного світла автомобіля у режимі «ближнє світло», з не встановленою швидкістю. На керованому потерпілим водієм ОСОБА_2 автомобілі моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, пасажирів та вантажу не було. В порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України потерпілий водій ОСОБА_2 керував автомобілем моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (згідно акту токсикологічного дослідження №1217 в крові виявлений етанол в концентрації 1,77‰, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння по даним офіційних таблиць). В порушення вимог п.31.4.5 «г» ПДР України та п.6.3.1 ДСТУ 3649:2010 переднє ліве колесо автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, було укомплектоване шиною марки «Rosava ВC-11», а переднє праве колесо даного автомобіля було укомплектовано шиною марки «Satoya Samurai», тобто на передню вісь даного автомобіля були встановлені шини різних моделей з різними малюнками протекторів.

При наближенні до керованого обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, потерпілий водій ОСОБА_2 з невстановлених причин виїхав на зустрічну смугу руху, тобто на смугу руху проїжджої частини вулиці Матросова, по якій рухався обвинувачений водій ОСОБА_1

Надалі, обвинувачений водій ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, перевищуючи максимально дозволену для руху у межах населеного пункту швидкість, тобто рухаючись із швидкістю понад 60 км/год., грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 11.1, 11.3, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 ПДР України, а саме: не виконуючи належним чином вимог вказаних Правил, тим самим своїми діями створив небезпеку для життя та здоров'я громадян, під час керування транспортним засобом проявив неуважність, відповідним чином не стежив за дорожньою обстановкою та певним чином не зреагував на її зміну у вигляді появи попереду керованого ним автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, іншого транспортного засобу, а саме керованого потерпілим водієм ОСОБА_2 автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, що рухався у зустрічному напрямку, виїхав на його смугу руху, та, перебуваючи на лінії його руху, являв собою небезпеку для подальшого руху. При виїзді автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, на його смугу руху та наближенні до керованого ним автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, обвинувачений водій ОСОБА_1, застосувавши екстрене гальмування керованого ним автомобіля, розпочав його об'їзд по зустрічній смузі руху. Змінюючи напрямок руху та виїжджаючи на зустрічну смугу руху, обвинувачений водій ОСОБА_1 не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху. При наближенні до керованого потерпілим водієм ОСОБА_2 автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, обвинувачений водій ОСОБА_1 не обрав безпечного для руху та для зустрічного роз'їзду інтервалу, виїхавши лівими колесами керованого ним автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на зустрічну смугу руху. Хоча обвинувачений водій ОСОБА_1 мав об'єктивну та технічну можливість, при виявленні на своїй смузі руху автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, що рухався у зустрічному напрямку, шляхом застосування гальмування керованого ним автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не змінюючи напрямку руху, в тому числі не виїжджаючи на зустрічну смугу руху, запобігти виникненню ДТП, що він і повинен був зробити, але не зробив.

В свою чергу, водій ОСОБА_2, рухаючись на керованому ним автомобілі моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, теж грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 11.1, 11.3, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України, а саме: перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що забороняло йому керування транспортними засобами, не виконуючи належним чином вимог вказаних Правил, тим самим своїми діями створив небезпеку для життя та здоров'я громадян, під час керування транспортним засобом проявив неуважність, відповідним чином не стежив за дорожньою обстановкою та певним чином не зреагував на її зміну у вигляді появи попереду керованого ним автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, іншого транспортного засобу, а саме керованого водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що рухався у межах своєї смуги руху у зустрічному напрямку. Під час руху водій ОСОБА_2, за відсутністю відповідних дорожніх знаків та дорожньої розмітки, повинен був самостійно з урахуванням ширини проїжджої частини відповідного напрямку, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними, визначити кількість смуг на проїжджій частині та, рухаючись по проїжджій частині вулиці Матросова, що мала двохсторонній рух та по одній смузі для руху в кожному напрямку, не повинен був виїжджати на зустрічну смугу руху, крім як для обгону, об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїжджої частини. У попутному напрямку для керованого водієм ОСОБА_2 транспортні засоби не рухалися, тому виконувати маневр обгону він не міг, ніяких перешкод на смузі руху водія ОСОБА_2 не було, тому об'їжджати їх він не мав потреби, крім цього, продовжуючи рух, водій ОСОБА_2 не мав наміру на зупинку керованого ним автомобіля «ЗАЗ-110370», номерний знак НОМЕР_2, біля лівого краю проїжджої частини, тому, згідно до вимог п.11.3 ПДР України, водій ОСОБА_2 не повинен був виїжджати на зустрічну для нього смугу руху. При наближенні до автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, тобто змінюючи напрямок руху керованого ним автомобіля, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, тим самим створив небезпеку для водія ОСОБА_1 Крім цього, виїжджаючи на смугу руху керованого водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 не надав тому перевагу в русі. При наближенні до керованого обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 не обрав безпечного інтервалу для руху та для зустрічного роз'їзду з тим керованого ним автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. При наближенні до керованого водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, якого водій ОСОБА_2 об'єктивно спроможний був виявити та який вже являв небезпеку для його подальшого руху, водій ОСОБА_2 негайно не вжив всіх заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, скерувавши його до середини дороги без застосування гальмування автомобіля взагалі, намагаючись повернутися на свою смугу руху, тим самим об'їхати рухомий автомобіль моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, при цьому правими колесами керованого ним автомобіля повернувшись на свою смугу руху. Хоча водій ОСОБА_2 мав об'єктивну можливість заздалегідь виявити автомобіль моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що наближався до нього по зустрічній смузі у зустрічному напрямку, тобто міг переконатися у безпеці свого маневру перед виїздом на зустрічну смугу та мав можливість надати перевагу в русі водію ОСОБА_1, технічний стан автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, дозволяв водієві ОСОБА_2 зменшити швидкість аж до зупинки керованого ним автомобіля та він мав об'єктивну можливість застосувати гальмування, ширина проїжджої частини та відсутність інших транспортних засобів на дорозі дозволяли водієві ОСОБА_2 обрати безпечні інтервали для руху та зустрічного роз'їзду, він мав об'єктивну можливість обрати заздалегідь безпечні інтервали для зустрічного роз'їзду, чим мав би технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), але не зробив.

Внаслідок дій обвинуваченого водія автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1В, який своїми діями грубо порушив технічні вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 11.1, 11.3, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 ПДР України, та водія автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2, який своїми діями грубо порушив технічні вимоги 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 11.1, 11.3, 12.3, 13.1, 13.3ПДР України, автомобілі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, перебуваючи лівими колесами на зустрічній для кожного смузі руху зіткнулися передніми лівими та центральними частинами в межах проїжджої частини вулиці Матросова напроти домоволодіння №70 по вулиці Матросова.

В результаті виниклої ДТП водій автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2 та водій автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 з отриманими травмами доставлені для надання медичної допомоги до КУ «Вознесенська ЦРЛ».

Згідно висновку судово-медичної експертизи №294 від 17 червня 2016 року після виниклої ДТП у потерпілого водія ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому нижньої третини лівої стегнової кістки, поперечного розриву брижі тонкої кишки, які, згідно п.2.1.3 Л.М. наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП №17-1285 від 30 травня 2018 року у вказаній дорожній ситуації в діях водія автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.п. 13.1, 13.3, 11.1, 11.3, 10.1, 12.3, 12.4 ПДР України, належним виконанням вимог яких він мав би технічну можливість запобігти настанню ДТП. Крім цього, в діях водія автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.п. 13.1, 13.3, 11.1, 11.3, 10.1, 12.3 ПДР України, належним виконанням вимог яких він мав би технічну можливість запобігти настанню ДТП. Тому, дії водія автомобіля моделі «Opel Kadett», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 та водія автомобіля моделі «ЗАЗ-110370», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2, що не відповідали вимогам п.п.13.1, 13.3, 11.1, 11.3, 10.1, 12.3 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку із настанням ДТП.

Причинами настання даної ДТП стали злочинні порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_1 вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 11.1, 11.3, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виниклими наслідками.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного злочину при викладених вище обставнах.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1.

Неумисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом та положення закону, якими керувався суд.

07 серпня 2018 року між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури Фікс В.О., якому згідно із ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника адвоката Усікова О.В., при отриманні згоди на укладення угоди про визнання винуватості від потерпілого ОСОБА_2, на підставі ст.ст. 468, 469, 472, 473 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості, яка відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.4 ст.469, ст.472 КПК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні даного злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Цією угодою визначено покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України в виді позбавлення волі строком на 03 /три/ роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст.75 КК України із звільненням обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 01 /один/ рік. В силу пунктів 1 та 2 частини 1 статті 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті вчиненого злочину.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід засосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання, як основного так і додаткового, передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК України, обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує скоєння ним злочину з необережності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_1, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси, а також умови угоди про визнання винуватості.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування відносно нього положень пункту г/ статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року, після опублікування даного Закону в газеті «Голос України» №163 від 06 вересня 2017 року, суд дійшов висновку про можливість його звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до пункту г/ статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжкими або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого вілбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні необережного злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до статті 12 КК України не є особливо тяжким. Крім того обвинувачений ОСОБА_1 на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», тобто станом на 07 вересня 2017 року в установленому порядку з 17 травня 2017 року визнаний особою, яка має інвалідність другої групи за загальним захворюванням, відповідно пенсійного посвідчення НОМЕР_3, серії НОМЕР_4, виданого Пенсійним фондом України, із строком дії до 31 березня 2018 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 не підпадає під дію статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», під дію статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», та під дію ч.4 ст.86 КК України, тобто він не є особою, відносно якої амністія не може бути застосована на підставі статті 9 та статті 4 вказаних відповідних Законів України, а також ч.4 ст.86 КК України.

Крім того обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав цивільний позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в закладі охорони здоров'я, а саме: на користь «Комунального некомерційного підприємства Вознесенська багатопрофільна лікарня» /р/р 354190765034236, код ЄДРПОУ 01998443, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013/ в сумі 11850 гривень 29 копійок.

Крім того угодою встановлені наслідки її укладання і затвердження, відповідно до вимог ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладання та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, або будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, і тому вона може бути затверджена судом. На умовах цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 вірно надана за ч.2 ст.286 КК України.

Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, наявність у нього фактичних підстав для визнання винуватості.

Сторони погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання на підставі угоди про визнання винуватості від 07 серпня 2018 року.

В судовому засіданні прокурор Фікс В.О., обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Усіков О.В. просили суд затвердити угоду про винуватість на визначених в ній умовах, а потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав згоду на затвердження судом даної угоди про винуватість на визначених в ній умовах.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури Фіксом В.О., обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником Усіковим О.В., її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе призначити основне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до визначеного угодою про визнання винуватості, із звільненням від відбування основного покарання із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст. 75 - 78 КК України, без призначення додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке не є обов'язковим за санкцією ч.2 ст.286 КК України, а також на підставі ч.2 ст. 86 КК України, п. г/ ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» із звільненням обвинуваченого від призначеного основного покарання в виді позбавлення волі на строк 03 /три/ роки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 та главою 35 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про винуватість, укладену 07 серпня 2018 року між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури Фікс Валентином Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника адвоката Усікова Олексія Віталійовича.

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання в виді 03 /трьох/ років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 01 /один/ рік, зобов`язавши обвинуваченого, у відповідності до вимог п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

На підставі ч.2 ст. 86 КК України, пункту г/ статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити від призначеного основного покарання в виді позбавлення волі на строк 03 /три/ роки.

Цивільний позов за кримінальним провадженням задовольнити повністю.

Стягнути на користь «Комунального некомерційного підприємства Вознесенська багатопрофільна лікарня» /р/р 354190765034236, код ЄДРПОУ 01998443, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013/ з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 11850 /одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят/ гривень 29 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги на вирок можуть бути подані з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення вироку, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський