Рішення № 75758929, 02.08.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5126/17

пр.№ 2/464/67/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.08.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,

секретаря судових засідань Гаврилишин О.Б.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Сихівський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом 28.08.2017 про звільнення нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного постановами Сихівського ВДВС ЛМУЮ № 21212771 від 07.08.2010 та № 22259379 від 01.11.2010.

Обґрунтовує позов тим, що 16.05.2008 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11346302000, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 53 000 долари США.Також в цей день, в забезпечення належного виконання грошового зобов»язання за кредитним договором № 11346302000 укладено з ОСОБА_3 (позичальником) та ОСОБА_4 (майновим поручителем) іпотечний договір, предметом якого виступає квартира АДРЕСА_1.

13.02.2012 між ТОВ «Кей-Колект», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором, отже позивач отримав статус нового кредитора за Договором, позичальником згідно якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2017 іпотекодержателем квартири виступає саме ТОВ «Кей-Колект». Позивачу стало відомо, що реалізувати заставлене майно не має можливості, оскільки постановами Сихівського ВДВС ЛМУЮ № 21212771 від 07.08.2010 та № 22259379 від 01.11.2010 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Оскільки арешт на квартиру порушує їх права як іпотекодержателя, просять звільнити з-під арешту згадане нерухоме майно.

Ухвалою суду від 10 серпня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні такого у повному обсязі, оскільки спірна квартира належить ОСОБА_4, яка є поручителем. Зазначив, що зняття з арешту може призвести про звернення майна і порушення прав власника квартири, її неповнолітньої дитини. Вважає, що договір факторингу і договір відступлення права вимоги за договором іпотеки є недійсними, оскільки такі правочини укладені без згоди іпотекодавця ОСОБА_4

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з»явились, про причини своєї неявки не повідомили.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 16.05.2008 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1134630200 відповідно до якого позичальник отримала кредит у сумі 53 000 долари США ( а.с. 6-13).

16.05.2008 між банком з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (яка виступила як майновий поручитель) укладено іпотечний договір, предметом якого виступає квартира АДРЕСА_1 ( а.с.15-20).

13.02.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей -Колект» право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором № 11346302000 від 16.05.2008 (а.с. 23-27, 28).

Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 13.02.2012, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», останнє набуло право вимоги за іпотечним договором № 1134630200 від 16.05.2008 укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 29-31, 32).

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 27.04.2017, на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки: квартиру АДРЕСА_2, накладено арешт постановами Сихівського ВДВС ЛМУЮ № 21212771 від 07.08.2010 та № 22259379 від 01.11.2010 (а.с.33-35).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Тому право іпотеки (застави) виникло в ПАТ «УкрСиббанк» та відповідно у ТОВ «Кей-Колект» після укладання вищевказаного договору іпотеки та до винесення державними виконавцями зазначених вище постанов про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснення п. 16 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 вимога інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішується шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладення арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких, на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Встановлено, що позичальник недобросовісно виконував взяте на себе зобов"язання про повернення грошових коштів відповідно до умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Встановлено, що спірна квартира передана в іпотеку згідно договору від 16.05.2008 і нотаріальна заборона відчуження згаданої квартири оформлена 16.05.2008, тоді як арешт накладений постановами державного виконавця у 2010 році .

Покликання представника відповідача на порушення прав малолітньої, яка зареєстрована та проживає в спірній квартирі, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту, тому слід прийти до висновку про звільнення з-під арешту іпотечного майна. Накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна, чим у даному випадку порушується право іпотекодержателя, у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Порядок скасування арешту, накладеного в межах виконання рішення, встановлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини 5 якої в інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, арешти майна перешкоджають реалізації прав самого позивача, а можливості захисту прав та законних інтересів позивача в іншому порядку, ніж судовому, відсутні.

За таких обставин і враховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі України "Про іпотеку", відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

Таким чином, оскільки позивач як іпотекодержатель має право на задоволення своїх забезпечених вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, тому суд вважає, що позов слід задоволити і спірну квартиру слід звільнити із під арешту, накладеного постановами державного виконавця.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача по 1600 грн. з кожного в рахунок відшкодування судового збору, в зв'язку з повним задоволенням позовних вимог (а.с. 5).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355, п.9 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Звільнити нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з -під арешту, який був накладений постановами Сихівського ВДВС ЛМУЮ № 21212771 від 07.08.2010 та № 22259379 від 01.11.2010.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" судові витрати у розмірі по 1600 гривень з кожного.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" -м.Київ, вул.Межигірська, 22, ЄДРПОУ 37825968.

Відповідач: ОСОБА_3 - проживає за адресою: АДРЕСА_3, ІПН-НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4- проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН-НОМЕР_2.

Третя особа: Сихівський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області - м.Львів, вул.Зубрівська, 9, ЄДРПОУ 35009295.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Сихівський районний суд м.Львова до апеляційного суду Львівської області.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.08.2018.

Суддя О.Ю.Горбань