Вирок № 75758101, 26.07.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2061/18 Провадження № 1-кп/450/312/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І.І.,

при секретарі: Лаба С.П.,

з участю прокурора Войценко А. І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сірий А. В.

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000639 від 17.12.2015 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, 2011 року народження, який не працює, зареєстрованого та такого що проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, 17 грудня 2015 року, близько 11 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «TOYOTA TACOMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись ним авто дорогою «Західний обхід м. Львова» у напрямку до м. Яворова, при проїзді її ділянки в районі 13 км., неподалік від с. Сокільники Пустомитівського району, Львівської області, грубо порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху»); Р.2 п.2.3 б), д); Р.12 п.п. 12.1, 12.3, 12.6 (підпункту «ґ») та 12.9 (підпункту «б»), а також Розділу 34 ПДР України в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) дод.2 ПДР України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, щоб маги змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перетнув горизонтальну вузьку суцільну лінію 1.1. дорожньої розмітки та рухаючись по зустрічній смузі руху, без причин технічного характеру, втратив контроль над, рухом керованого ним транспортного засобу, чим створив аварійну обстановки водію зустрічного автомобіля «OPEL KADET», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, в результаті чого автомобіль «TOYOTA TACOMA» реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням, в стані бокового заносу зіткнувся із автомобілем «OPEL KADET», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який уникаючи із ним зіткнення, перед тим здійснив бокове зіткнення із мікроавтобусом «MERCEDES BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався йому на зустріч попереду автомобіля «TOYOTA TACOMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, в попутному напрямку. Внаслідок порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, пасажиру автомобіля «OPEL KADET», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6, спричинені тілесні ушкодження у вигляді рвано-забійної рани в лобній ділянці голови з переломом лобної кістки, перелому кісток носа гт перелому кісток основи черепа, крововиливів в м'які частини голови та м'які оболонки, множинних двосторонніх переломів ребер з ознаками прямої дії сили, забою легень, розриву селезінки. Дані тілесні ушкодженні утворилися від контакту тіла з виступаючими частинами салону автомобіля при його зіткненні із перешкодою та призвели до його смерті; водію автомобіля «OPEL KADET», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, спричинено тупу травму тіла у вигляді закритих багато уламкових переломів правої стегнової кістки та обидвох кісток правої гомілки, ран на голові, множинних саден на руках, на ногах. Вказані тілесні ушкодження утворилися від контакту тіла з твердими предметами в момент дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу функцій правої ноги.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 17.12.2017 року близько 11 год. 00 хв. керуючи своїм автомобілем рухався по трасу Київ-Чоп, не впорався з керування, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок удару під час ДТП втратив свідомість і нічого більше не пам'ятає. Пояснив суду, що має більше 30 років водійського стажу, в день настання ДПТ видимість на дорозі була непогана, дорога - слизькою, автомобіль, яким він керував був у справному стані і він їхав у ньому один. Зіткнення відбулося на його смузі руху. Після різкого гальмування відбувся удар, в результаті якого водій обвинувачений втратив свідомість. Додав, що на момент зіткнення його відповідальність була застрахована. Вину у вчиненому визнав повністю, щиро кається. Просить суворо його не карати та застосувати до нього положення п. Ґ) ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році», оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення був особою пенсійного віку.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним повністю у вчиненні злочину, який йому інкримінується, фактичні обставини злочину не оспорюються учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення порушення правил дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6, а потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, суд впевнившись у правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

На підставі наведеного суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України є правильною так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6 та потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

За вчинений злочин ОСОБА_1 підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.

Відповідно до довідки № 18142605314716611814 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 раніше не судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, сприяння органам досудового розслідування у розслідуванні кримінального провадження.

Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.

З обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати за проведення судових експертиз.

Сторони клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу не заявляли.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, за місцем праці та проживання характеризується позитивно, повне визнання останнім вини у вчиненому, щире каяття, те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога і лікаря-психіатра не перебуває.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений обвинуваченим злочин у виді позбавлення волі.

Враховуючи характер злочину, який є злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, суд приходить до висновку про доцільність накладення на обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, беручи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, який вину визнає, щиро кається, думку потерпілих, які до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру не мають та просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, доцільно застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. 2 ч.1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України.

Разом з тим, відповідно до п. Ґ) ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановлено ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» виповнився 61 рік, що відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відноситься до пенсійного віку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. Ґ) ч.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, п. Ґ) ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 22.12.2016 року суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, й призначити йому основне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткове покарання у виді 2 (двох) років позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно з положеннями ст. 75 КК України звільнити засудженого від обраного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності до вимог п. 2 ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання на підставі п. Ґ) ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженні, а саме:

автомобіль марки «TOYOTA TACOMA», д.н.з. НОМЕР_1 вважати повернутим власнику чи уповноваженій власником особі;

автомобіль марки «OPEL KADEY», д.н.з. НОМЕР_2 вважати повернутим власнику чи уповноваженій власником особі;

автомобіль марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_3 вважати повернутим власнику чи уповноваженій власником особі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави судові витрати:

за проведення експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України, висновок експертизи № 375/18-52/8452-18-52 від 19.10.2017 року - 27.04.2018 року в розмірі 16445,00 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 1918 від 23.05.2016 року в розмірі 2642,40 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 1480 від 29.04.2016 року в розмірі 4404,00 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 4936 від 16.02.2016 року в розмірі 5544,00 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 4935 від 01.03.2016 року в розмірі 1382,40 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 4934 від 26.02.2016 року в розмірі 1382,40 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 4933 від 01.03.2016 року в розмірі 1382,40 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 2861 від 12.08.2016 року в розмірі 3303,00 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 3120 від 20.09.2016 року в розмірі 1584,00 гривень в дохід держави;

за проведення експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновок експертизи № 375/18-52/8452-18-52 від 19.10.2017 року - 27.04.2018 року в розмірі 16445,00 гривень в дохід держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

СуддяІ. І. Мельничук