Вирок № 75757959, 06.08.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/778/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2018 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько С.М.

з участю прокурора Войценка А.І.,

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

та захисників Шестака В.Д., Левко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050002001 від 11.05.2017 року/ про обвинувачення

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця села Гулівці, Білогірського району, Хмельницької області, з повною середньою освітою, пенсіонера, працюючого на посаді водія автобуса у ПАТ «АТП 14630», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, 11 травня 2017 року, приблизно о 05 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по проїзній частині вулиці І.Гонги у місті Львові в напрямку вулиці Б.Хмельницького, поблизу будинку №8, порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 (підпунктів «б» і «д») та 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013 року, які виразились в тому, що ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в момент виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, який знаходився у горизонтальному чи близькому до цього положення на проїзній частині дороги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, що в подальшому призвело до ДТП - наїзду керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_7

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил безпеки дорожнього руху України пішохід ОСОБА_7, згідно висновку експерта №51/17 судово-медичної експертизи отримав: поєднану травму у вигляді множинних переломів ребер справа, розриву дуги аорти, розривів нижньої частки правої легені, печінки, правої нирки, правобічного гемотораксу, яка ускладнилась травматичним та геморалічним шоком важкого ступеня, недокрів'ям внутрішніх органів, набряком головного мозку; вказані ушкодження спричинені під час ДТП і були небезпечними для життя в момент заподіяння, у живої особи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та привели до смерті ОСОБА_7 в КМК ЛШМД 11.05.2017 року о 07 год. 40 хв.

Таким чином, ОСОБА_3, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши, що 11 травня 2017 року, приблизно о 05 год. 15 хв., прямував автомобілем марки «ГАЗ 24» на роботу; рухаючись по проїжджій частині вулиці І.Гонги у в напрямку вулиці Б.Хмельницького не зреагував та проїхав перешкоду, однак, не міг подумати, що це лежала людина.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні потерпіла - ОСОБА_9 пояснила, є мамою померлого ОСОБА_7; очевидцем події не була. Син інколи син міг не ночувати дома, однак у день ДТП у нього була запланована зустріч з дівчиною. Він довгий час не телефонував, і вона зрозуміла що сталась якась біда. На наступний день від працівників поліції дізналась про смерть сина. Під час судового розгляду пред'явила цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, однак в процесі розгляду справи подала заяву про залишення позову без розгляду, оскільки підсудний частково відшкодував їй завдану шкоду.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що вчинення кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинних дій, крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим, стверджується наступними матеріалами справи.

Висновком експерта № 51/17 від 11 травня 2017 року, стверджується , що причиною смерті ОСОБА_7 є поєднана травма у вигляді множинних переломів ребер справа, розриву дуги аорти, розривів нижньої частки правої легені, печінки, правої нирки, правобічного гемотораксу, яка ускладнилась травматичним та геморалічним шоком важкого ступеня, недокрів'ям внутрішніх органів, набряком головного мозку. вказані ушкодження спричинені під час ДТП і були небезпечними для життя в момент заподіяння, у живої особи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та привели до смерті ОСОБА_7Ушкодження у ОСОБА_7 не характерні для утворення внаслідок одноразового вільного падіння на площину з висоти власного росту.

Висновком експерта №1/594 від 20.06.2017 року, з якого вбачається, що наїзд автомобіля «ГАЗ-24» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_7 відбувся на проїзній частині дороги вул. І.Гонти (при умові, що проїзна частина дороги розділена на дві рівні смуги для здійснення руху транспортних засобів в обох напрямках) на правій смузі для здійснений руху в напрямку до вул. Б.Хмельницького в районі зафіксованого п'ятна РБК у вигляді двох крапель.

Висновком судової автотехнічної експертизи №6860 від 26.12.2017 року, з якого вбачається, що у ситуації, що розглядається водій автомобіля «ГАЗ-24», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху України, які зобов'язують водія в темну пору доби рухатися із швидкістю, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, а у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу. При заданих слідством вихідних даних, водій автомобіля «ГАЗ-24» ОСОБА_3 при швидкості руху 40 км/год. мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, тому в діях водія вбачається невідповідность вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, причиною настання даної дорожньо-транспортпої пригоди - наїзду автомобіля «ГАЗ-24» на пішохода ОСОБА_7, який знаходився у горизонтальному чи близькому до цього положення - є обставини пов'язані з несвоєчасним застосуванням водієм ОСОБА_3 екстреного гальмування транспортного засобу в момент виникнення небезпеки;

Висновком експерта №1/593 від 19.06.2017 року, із якого вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «ГАЗ-24» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля «ГАЗ-24» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Так, відповідно до ст.12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_3 відноситься до категорії тяжких.

Обставин, що обтяжують його покарання не встановлено.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить визнання вини, часткове відшкодування завданої шкоди; ОСОБА_3 є особою пенсійного віку.

По місцю проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з врахуванням наявності пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає необхідним призначати ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

При цьому суд враховує, що важливою умовою безпечності роботи всіх видів механічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту; серед усіх транспортних злочинів це посягання є найбільш поширеним, у зв'язку з чим кримінально - правові заходи боротьби з цим злочином набули в наш час особливої актуальності.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 р. у п.п. 20, 21 зазначає, що при призначенні покарання ст.286 КК України суди повинні враховувати характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину; у кожному випадку призначення покарання за необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_3, з огляду на свій водійський стаж, досвід роботи, за обставин даної ДТП, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в момент виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, який лежав на проїзній частині дороги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу; здійснивши наїзд не зупинився, а продовжив рух, залишивши потерпілого на дорозі, не надав можливої елементарної допомоги, не викликав швидку. В подальшому, обравши певну позицію захисту, заперечував причетність до вчиненого; протягом тривалого часу не вживав заходів до відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_1, і частково відшкодував таку вже під час судового розгляду, що свідчить про неповне усвідомлення обвинуваченим вчиненого та його наслідків. ОСОБА_3 на даний час працює водієм автобуса у ПАТ «АТП 14630», відтак, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, пов'язаної з перевезенням пасажирів, з врахуванням порушенням ним правил безпеки дорожнього руху, та обставин справи, може допускати і надалі порушення ПДР.

Згідно п. «г», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 03.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили та які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, що стверджується копією пенсійного посвідчення №НОМЕР_3 від 13.04.2017 року. Подав заяву про застосування щодо нього акту амністії.

Відповідно до п. «е» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України у відсутності будь яких обтяжуючих обставини, тобто на момент вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, він не перебував.

З постанови №14 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.) вбачається, що відповідальність за статтею 286 КК України настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його смерть.

Отже, злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є тяжким злочином, вчиненим з необережності, і підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810.

Крім цього, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3, раніше не судимий, акт амністії до нього раніше не застосовувався.

Згідно ст.13 Закону України «Про амністію у 2016 році» його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_3 вчинив злочин 11 травня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році». При цьому, ОСОБА_3 підпадає під критерії, визначені п. «г» ст. 1 цього Закону і обмежень щодо застосування відносно нього акту амністії не існує.

А тому, суд приходить до висновку, що останній підлягає звільненню від відбування призначеного основного покарання відповідно п. «г» ст.1 Закону України № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

Згідно статті 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» , особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

З огляду на наведені вище обставини щодо призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та особу винного, суд вважає, що немає достатніх підстав для звільнення останнього від призначеного додаткового покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Окрім цього, 06 серпня 2018 року представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подала до суду заяву про залишення без розгляду цивільного позову, який заявлений потерпілою в межах даного кримінального провадження про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом враховано, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, заявляти клопотання в процесі розгляду справи, згідно ст.43 ЦПК України, тому, суд дійшов до переконання про задоволення заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки звернення до суду із даною заявою є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів:

- судова автотехнічна експертиза технічного стану ТЗ № 1/593 від 19.06.2017 - 1237,00 грн.;

- судова автотехнічна транспортно-трасологічна експертиза № 1/594 від 20.06.2017- 1484,4 грн.;

- судова криміналістична експертиза лакофарбових матеріалів і покриттів № 2558 від 13.06.2017 - 1485,60 грн.;

- судова трасологічна експертиза № 2559 від 31.07.2017 - 1733,20 грн.;

- судова трасологічна експертиза № 2933 від 21.08.2017- 1857,00 грн.;

- судова автотехнічна експертиза № 6860 від 26.12.2017 - 2228,40 грн.;

загальною сумою - 10 025,60 грн., у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі.

Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, фрагмент деталі з напівпрозорого матеріалу автомобіля марки «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, у відповідності до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України - слід повернути законному володільцю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 371, 373, 374, 376КПК України, п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання - 4 /чотири/ роки позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 /два/ роки.

На підставі пункту «г» ст. 1, ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 від відбування призначеного йому основного за даним вироком покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі - звільнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі 10 025,60 грн..

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди та матеріальних збитків - залишити без розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12017140050002001 від 11.05.2017 року: автомобіль марки «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, фрагмент деталі з напівпрозорого матеріалу автомобіля марки «ГАЗ 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, у відповідності до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України - повернути законному володільцю.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.Р.Волоско.