Постанова № 75756751, 02.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 661/4138/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Матвєєва Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря: Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання відмови у наданні публічної інформації за запитом незаконною та зобов'язання надати запитувану інформацію та відшкодувати моральну шкоду, -

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати дії відповідача у відповіді (вих.. № 01-12/2331 від 08 грудня 2017 року) на її запит про публічну інформацію (вхідний №01-12/1455 від 05 грудня 2017 року) шляхом необґрунтованого віднесення інформації, що запитувалася до категорії з обмеженим доступом; до такої, що має гриф «обмеженого доступу до конфіденційної інформації про особу» через право особи на захист своїх персональних даних та відсутністю її особистого дозволу на надання такої інформації запитувачу протиправною та такою, що порушує її конституційне право на інформацію, що призводить до збитків немайнового характеру.

- зобов'язати відповідача надати позивачу повну інформацію, що запитувалася в інформаційному запиті (вхідний № 01-12/1455 від 05 грудня 2017 року);

- зобов'язати відповідача відшкодувати на її користь моральну шкоду в сумі 640 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідь на запит позивач не отримала вичерпну інформацію на кожен пункт стосовно вчителів і працівників комунального навчального закладу Дніпрянська ЗОШ ( з урахуванням усіх займаних посад кожною особою), їх базової освіти (навчальний заклад, період навчання), посадові обов'язки, участь у заходах з підвищення кваліфікації за останні 6 років, дані про успішність проходження атестаційних комісій за останні 6 років, присвоєний їм кваліфікаційний рівень, згідно якого фахівець обіймає посаду та виконує службові обов'язки, рішення, розпорядження, накази, тощо, згідно яких службовець обіймає займану посаду в навчальному закладі. Відповідь на запиь містила по суті обґрунтовану відмову у наданні такої інформації, шляхом віднесення інформації, що запитувалася до категорії з обмеженим доступом; до такої, що має гриф «обмеженого доступу до конфіденційної інформації про особу.

Позивач вважає, що дії відповідача з відмови у наданні публічної інформації за запитом порушує її конституційні права, суперечить вимогам чинного міжнародного та вітчизняного законодавства України.

За наслідками розгляду зазначеної справи рішення Новокаховським міським судом Херсонської області 07 лютого 2018 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправною відмову відділу освіти Новокаховської міської ради в наданні публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року № 01-44/17 та зобов'язано відділ освіти Новокаховської міської ради Херсонської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року, зареєстрований за № 01-44/17 та надати обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту», передбаченого ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач, відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію, не застосовував "трискладового тесту", який міститься в статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» тому відмова в наданні такої інформації є протиправною.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої необґрунтованою відмовою відповідача в наданні інформації на її запит суд зазначив, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відзиву відповідача на зазначену апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані статтею 34 Конституції України, Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), Законом України "Про захист персональних даних", Законом України "Про інформацію".

Відповідно до ст. 43 Конституції України Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом №2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За загальним правилом, публічна інформація є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Із запита від 05 грудня 2017 року вбачається, що позивач просила надати вичерпну публічну інформацію про кожного з перелічених педагогічних працівників Дніпрянської ЗОШ ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, їх базову освіту (навчальний заклад, спеціальність, кваліфікація, період навчання, рік випуску), займану посаду, участь у заходах з підвищення кваліфікації за останні 6 років, дані про успішність проходження атестаційних комісій за останні 6 років, присвоєний їм кваліфікаційний рівень, згідно якого фахівець обіймає посаду та виконує службові обов'язки, рішення, розпорядження, накази, тощо, згідно яких службовець обіймає займану посаду в навчальному закладі.

08 грудня 2017 року відділом освіти Новокаховської міської ради за вих. № 01-12/2331 надано відповідь, в якій відмовлено позивачці в наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що вказана інформація не є публічною інформацією. Відомості про освіту, підвищення кваліфікації, проходження атестації, присвоєння кваліфікаційного рівня та інше є персональними даними, які відповідно до ч.2 ст. 5 Закону віднесені до конфіденційної інформації про особу. Запит до володільця бази персональних даних не відповідає вимогам, визначеним у ч.4 ст.16 Закону України «Про захист персональних даних». Педагогічні працівники Дніпрянської ЗОШ 1-111 ступенів Новокаховської міської ради, зазначені у запиті позивача, надали заяви директору Дніпрянської ЗОШ про те, що вони заперечують надавати інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 09 листопада 2017 року. З аналогічним інформаційним запитом ОСОБА_1 зверталася до Дніпрянської ЗОШ 1-111 ступенів Новокаховської міської ради.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідач є розпорядником запитуваної інформації в розумінні Закону №2939-VI. Зазначена обставина не заперечується сторонами.

Аналіз визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону №2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, у тому числі інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VI).

Відповідно до статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від протиправних рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Так, згідно до ст. 58 Закону України «Про освіту», педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників. На посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартам (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників.

Нормами статті 6 Закону №2939-VI визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації. Згідно частини другої цієї статті обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, законодавцем визначені певні умови, виконання яких є обов'язковим для того, щоб виняток з відкритості інформації був правомірним.

По-перше, колегія суддів зазначає, що запитувана інформація про освіту педагогічних працівників та дані про умови їх призначення на посаду є важливою для суспільства, оскільки пов'язана з процесом здобуття середньої освіти, а тому рівень їх освіти має відповідати певним державним стандартам, а тому, без сумніву, становить суспільний інтерес.

По-друге, апеляційний суд звертає увагу на те, що окремі дані, які запитувалися у відповідача, стосувалися виключно обов'язкової при працевлаштуванні освіти та і є недостатніми, щоб ідентифікувати особу. Поширення інформації про освіту особи, що виконує делеговані функції в галузі освіти і обов'язковою умовою для зайняття посади якої є наявність освітньої кваліфікації не може завдати шкоди захищеним інтересам особи, що їх надала.

Однак, у своїй відповіді суб'єктом владних повноважень не наведено, яким чином розголошення інформації про освіту та кваліфікаційний рівень працівників навчального закладу може завдати істотної шкоди інтересам працівникам, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 А навіть у разі існування такої шкоди відділ освіти у відповіді мав оцінити її ймовірність та обґрунтувати, чи шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що під час розгляду звернення ОСОБА_1 відділом освіти обмежено доступ до публічної інформації без додержання сукупності всіх трьох вищезазначених умов, закріплених у статті 6 Закону №2939-VI, а тому відмова у задоволенні інформаційного запиту, викладена у листі № 01-12/2331 від 08 грудня 2017 року , є протиправною.

Предметом заявленого позивачем позову є відмова в наданні інформації / дії по відмові в наданні запитуваної інформації, що є порушенням прав позивача на доступ до публічної інформації, у зв'язку із чим позивачем обраний спосіб захисту порушеного права у формі зобов'язання відповідача надати відповідь на інформаційний запит.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Таким чином, заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача надати відповідь на запит є належним способом захисту порушеного права, та задовольняється судом, оскільки для надання запитуваної інформації позивачем виконано всі умови, визначені законом, і надання інформації не передбачає права розпорядника інформації діяти на власний розсуд.

Разом з тим, що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, яку позивач оцінив 640 грн, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення.

В позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Враховуючи наведене та те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок ненадання відповіді на запит за №01-12/1455 від 05 грудня 2017 року, колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи приписи вищезазначеної статті, судовий збір у розмірі 640 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції №1078-1840-5773--5840 від 14 грудня 2017 року при зверненні до суду, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Новокаховської міської ради Херсонської області.

Судом першої інстанції надана невірна правова оцінка обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове рішення суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області в задоволенні інформаційного запиту ОСОБА_1 про надання інформації за вх.№01-12/1455 від 05 грудня 2017 року , оформлену листом № 01-12/2331 від 08 грудня 2017 року.

Зобов'язати відділ освіти Новокаховської міської ради Херсонської області повторно розглянути запит про надання публічної інформації від 05 грудня 2017 року та надати ОСОБА_1 відповідь в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації" із урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новокаховської міської ради Херсонської області (ЄДРПОУ 02146682) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн на користь ОСОБА_1.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О.Судді Єщенко О.В. Шеметенко Л.П.