Постанова № 75756707, 07.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3997/18 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 601/1665/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції - Баб'юк П.М.,

час ухвалення рішення - 23.04.2018 року, 11:49 год,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 27.04.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо відмови надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9500 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9500 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач тричі зверталась із заявами до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9500 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

За результатами розгляду заяв відповідач рішеннями, що викладені в листах: від 20.03.2017 №В-1483/0-470/6-17, від 10.07.2017 №В-5476/0-2190/6-17, від 18.07.2017 №В-6184/0-2463/6-17, відмовляв позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою посилаючись на рішення Великобережецької сільської ради від 7 березня 2001 року за № 114, згідно якого, масив де знаходиться земельна ділянка площею 1,95 га, на яку просить дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач, розданий працівникам соціальної сфери згідно рішення сесії сільської ради земельну ділянку площею 14,68.

Позивач вважає, що відповідачем з необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Велибережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 601/1665/17 позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, площею 1,9500 га., що викладені в листах: від 20.03.2017 №В-1483/0-470/6-17, від 10.07.2017 №В-5476/0-2190/6-17, від 18.07.2017 №В-6184/0-2463/6-17; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, площею 1,9500 га. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення суду першої інстанції оскаржила третя особа ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що землі резервного фонду спеціально призначені для перерозподілу в порядку приватизації, земельні ділянки які надані в користування іншим особам у порядку і в межах законодавства не відносяться до земель запасу, а відтак не підлягають до приватизації.

Крім того, висновок суду , що наявність рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є підставою для відмови іншій особі, оскільки надання дозволу фактично гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність.

Судом першої інстанції проігноровано обставину, яка підтверджує підставність апелянта на переважне право щодо оформлення земельної ділянки.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 601/1665/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 20.03.2017 позивач звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9500 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Листом №В-1483/0-470/6-17 від 20.03.2017 у задоволенні клопотання позивача було відмовлено, оскільки за інформацією з Державного земельного кадастру, наданою відділом у Кременецькому районі Держгеокадастру у Тернопільській області від 01.03.2017 № 1/409-17-0.29 масив, в якому знаходиться зазначена у клопотанні земельна ділянка, належить до особистих селянських господарств, тобто до тих земель, що знаходяться в користуванні громадян за раніше наданими рішеннями. Також, на адресу Головного управління надійшов лист з Великобережецької сільської ради від 07.03.2017 № 02-13/271, в якому повідомлено, що масив, в якому знаходиться вищевказана ділянка, розданий працівникам соціальної сфери згідно рішення сесії сільської ради за № 114 від 07.03.2001 року.

10.07.2017 позивач повторно звернулася з клопотанням до відповідача щодо вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9500 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Великобережецької сільської ради Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Листом №В-5476/0-2190/6-17 від 10.07.2017 у задоволенні клопотання позивача було відмовлено. Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413, Головне управління оприлюднює на офіційному веб-сайті перелік земельних ділянок, які пропонуються до передачі безоплатно у власність. Земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті, які пропонуються до передачі безоплатно у власність.

18.07.2017 позивач втретє звернулася до відповідача з аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Листом №В-6184/0-2463/6-17 від 18.07.2017 у задоволенні клопотання було відмовлено, підставою для відмови стала інформація Відділу у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 20.06.2017 № 141/409-17-0.29, згідно якої бажана для приватизації земельна ділянка, знаходиться в масиві, який був розданий працівникам соціальної сфери згідно рішень органу місцевого самоврядування. Крім того, у листі від 12.07.2017 № 02-13/697 Великобережецька сільська рада повідомляє, що зазначений в клопотанні масив, був розподілений між працівниками соціальної сфери згідно рішення сесії сільської ради № 114 від 07.03.2001.

Не погодившись із даними рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 07 березня 2001 року №114 не було виконано громадянами, яких воно стосувалося, а право постійного користування земельними ділянками у цих громадян не виникло.

З наведеного суд приходить до висновку, що у Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області не було підстав відносити земельну ділянку площею 14,68 г до особистих підсобних господарств громадян, та, відповідно, повідомляти про це відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане є Головне управління Держгеокадастру в області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Тернопільської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 123 Земельного кодексу України.

Рішенням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 07 березня 2001 року №114 "Про надання у користування земельних ділянок працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа" вирішено розділити земельну ділянку площею 14,68 га між працівниками соціальної сфери села та пенсіонерами з їх числа відповідно з додатком №1.

На час розгляду даної справи в суді першої інстанції та перегляді справи в апеляційній інстанції додаток №1 зазначеного рішення у сільській раді відсутній, тобто відсутня можливість встановити коло осіб, яких це рішення стосувалося.

Відповідно до частини п'ятої статті 7 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (чинного на час прийняття рішення) у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Статтею 22 цього Кодексу передбачалося, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялося.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

З листа, який знаходиться у матеріалах справи, Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 16.06.2017 року № 02-12/591 слідує, що до використання земельних ділянок працівники соціальної сфери села приступили частково, а на даний час не використовують зовсім (а.с.13).

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 07 березня 2001 року №114 не було виконано в повному обсязі громадянами, яких воно стосувалося, а тому право постійного користування земельними ділянками у цих громадян не виникло.

Земельний кодекс України не встановлює жодних обмежень щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою, крім випадків визначених положенням пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).

В листі Державного агентства земельних ресурсів України від 14.10.2013 N 22-28-0.17-17842/2-13 зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, наявність рішень (розпорядження) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі, у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області погодила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність позивачу із згаданого земельного масиву.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те що, Постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області в листі №В-5476/0-2190/6-17 від 10.07.2017, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що меж земельних ділянок, наданих мешканцям села відповідно до рішення що Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 07 березня 2001 року №114, не встановлювалися, державні акти на право користування земельними ділянками не отримувалися, право користування не реєструвалося, плата за землю не вносилася, земельний масив обробляється частково.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 601/1665/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 08.08.2018 року