Постанова № 75756416, 07.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9476/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року позовну заяву було залишено без розгляду внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що позов поданий без пропуску шестимісячного строку та в межах 1095 днів.

З цих підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, без урахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо повернення йому як Оператору спільної діяльності між ПАТ Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 40 504 581,40 грн. та зобов'язання відповідача прийняти висновок про повернення з державного бюджету України вказаних коштів та подати його на виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Котелевському районі Полтавської області.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачем оскаржується саме бездіяльність відповідача, а не прийняте ним рішення, строки давності передбачені статтею 102 Податкового кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до відповідача з заявою від 06.07.2016 № 06/07-11 в якій просив повернути 40 504 581,40 грн. помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, нарахованих за період з серпня по грудень 2014 року за результатами розгляду якої листом від 14.07.2016 № 153/10/16-07-15 було повідомлено про те, що станом на 14.07.2016 за даними ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платників податків переплата по платі за користування надрами у позивача відсутня. Відповідачем не було надано доказів направлення та отримання позивачем вказаного листа.

Відповідно до пункту 43.5 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на те, що позивачем оскаржується саме бездіяльність відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав дізнатися про порушення своїх прав після закінчення двадцятиденного строку на повернення коштів, навіть не отримуючи листа про відмову, а саме у серпні 2016 року, натомість з даним адміністративним позовом звернувся лише 25.07.2017, тобто з пропуском шестимісячного строку на звернення до суду.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на факт того, що адміністративний позов у даній справі може бути поданий у межах строку давності в 1095 днів, що настає за днем здійснення переплати, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, строк на звернення до суду передбачений ст. 102 ПК України підлягає застосування у випадку оскарження податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу та подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Однак, як зазначалось вище, предметом позовних вимог у даній справі є саме бездіяльність відповідача, а не прийняте ним рішення, що спростовує доводи апелянта про звернення до суду без пропуску шестимісячного строку.

Будь-яких доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

За результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: