Постанова № 75756409, 06.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3434/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Турецької І.О.,

при секретарі судового засідання Грабового В.О.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кучеренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до командира військової частини А2393 генерал - майора Грищенка Андрія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

29 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А2393 щодо ненадання йому невикористаної частини відпустки за 2016 рік та зобов'язати командира військової частини А2393 надати ОСОБА_2 не використану частину відпустки за 2016 рік у зручний для нього термін.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача підписати рапорт ОСОБА_2 від 23.05.2017 року про надання йому частини невикористаної відпустки за 2016 рік з 01 червня 2017 року.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що у зв'язку із настанням особливого періоду військовослужбовці обмежені у використанні всіх відпусток, право на які вони мають в мирний час. Крім того, на момент подачі рапорту позивачем, вже був складений та затверджений графік відпусток на 2017 рік, в якому була передбачена, зокрема, невикористана відпустка ОСОБА_2 за 2016 рік, та з яким позивача ознайомлено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що графік відпусток на 2017 рік, в якому була спланована можливість використати ним частину невикористаної у 2016 році відпустки в першому кварталі 2017 року, доведено йому лише 10 травня 2017 року. Крім того, відповідачем протиправно не прийнято будь - якого рішення за результатом розгляду рапорту від 23.05.2017 року про надання частини невикористаної відпустки за 2016 рік у розмірі 29 днів.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Наказом т.в.о. командира військової частини А 2393 № 41 від 01 березня 2016 року, починаючи з 29 лютого 2016 року підполковника ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини А 2393 з проходженням служби на посаді начальника служби метрології та стандартизації озброєння військової частини А 2393

Рішенням командира військової частини А 2393 № 2501 від 01 березня 2016 року внесено зміни до графіку відпусток військової частини А 2393 на 2016 рік, а саме: сплановано щорічну відпустку підполковника ОСОБА_2 терміном 20 діб, в період з 01 серпня 2016 року по 20 серпня 2016 року, а також терміном 25 діб, в період з 10 грудня 2016 року по 03 січня 2017 року.

21 липня 2016 року ОСОБА_2 складено рапорт на ім'я начальника озброєння військової частини А2393 щодо надання першої частини чергової відпустки за 2016 рік терміном 20 діб, починаючи з 10 серпня 2016 року, який зареєстровано 01 серпня 2016 року.

Так, вказану відпустку не реалізовано позивачем, у зв'язку із вибуттям до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса) на стаціонарне лікування, в період з 07 серпня 2016 року по 18 серпня 2016 року.

23 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до начальника озброєння військової частини А2393 із рапортом про надання йому частину невикористаної щорічної відпустки за 2016 рік терміном 29 діб з 01 червня 2017 року.

31 травня 2017 року, на передодні початку відпустки, посадова особа адміністративного відділу ВЧ А2393 повідомила позивача, що наказ про надання йому відпустки за 2016 рік командиром військової частини не підписано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в межах своєї компетенції та у відповідності до приписів чинного законодавства мав право обмежувати термін перебування військовослужбовців у відпустках та регулювати період їх надання.

Судова колегія частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу надання щорічних відпусток військовослужбовцям, як вірно зазначено судом першої інстанції, врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міноборони України від 10.04.2009 № 170.

Відповідно до ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Позивач, маючи вислугу років більше 20 років, має право на щорічну відпустку тривалістю 45 діб.

Згідно графіку відпусток офіцерів військової частини А 2393 на 2016 рік ОСОБА_2 мав піти у відпустку з 01.08. по 20.08.2016 року (20 діб) та з 10.12.2016 по 03.01.2017 (25 діб) (т.1 а.с.101).

Відпустка у період з 01.08. по 20.08.2016 року позивачем не була реалізована, в зв'язку із знаходженням ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (м.Одеса) (т.1 а.с.105,106).

Друга частина відпустки з 10.12.2016 по 04.01.2017 позивачу була надана на підставі наказу командира військової частини А 2393 від 14.12.2016 № 250 (т.1 а.с.108) та використана останнім.

Звертаючись з позовом у даній справі 29.06.2017, позивач вимагав надання йому невикористаної відпустки за 2016 рік, зазначаючи, що станом на червень 2017 року йому не надана перша частина відпустки за 2016 рік. Крім того, позивач послався про фактичне вибуття у другу частину відпустки не з 10.12.2016, як зазначено в наказі, а з 19.12.2016, про що зазначив у рапорті від 23.05.2017 на ім'я начальника озброєння військової частини А 2393 (т.1 а.с.4). Тобто вважав невикористану частину відпустки за 2016 рік загальною тривалістю 29 календарних днів.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачу у відповідності до п.187 Положення № 1153/2008 надана частина невикористаної відпустки за 2016 рік тривалістю 20 календарних днів у період з 23.11.2017 по 12.12.2017 на підставі рапорту ОСОБА_2 від 08.11.2017 (вх.№ 15128 від 15.11.2017), про що командиром військової частини А 2393 прийнятий наказ від 23.11.2017 № 251 (т.1 а.с.114-115).

Позивач використав частину відпустки за 2016 рік тривалістю 20 календарних днів та не має в цій частині претензій до відповідача.

Разом з тим, позивач наполягає на обставинах несвоєчасного надання йому відпустки з 10.12.2016 року, посилаючись, що у зв'язку із несвоєчасним виданням наказу та проведенням ним інструктажу він фактично вибув у відпустку 19.12.2016, тобто із запізненням на 9 днів.

Судова колегія враховує, що відповідно до п.п.188,189 Положення № 1153/2008 накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.

Після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовці зобов'язані стати на облік, а в разі вибуття - знятися з обліку в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Відповідно до п.8.12 Інструкції № 170 військовослужбовцям, які вибувають у відпустку, видаються відпускні квитки встановленого зразка.

Обставини несвоєчасного видання відповідачем наказу, а також відпускного квітка, підтверджується датою їх видання - 14.12.2016 року, в той час як відпустка надавалась з 10.12.2016 (т.1 а.с.67,108).

Враховуючи, що позивач повідомив у рапорті про відпустку від 02.11.2016, що має намір вибути з місця постійного проживання, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що несвоєчасне надання йому відпускного квітка виключало для нього можливість знятися з обліку 10.12.2016 та використати відпустку, саме з 10.12.2016.

Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду знайшли часткового підтвердження доводи позивача щодо несвоєчасного виходу у відпустку, а саме, з 14.12.2016, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню лише в частині визнання протиправними дій командира військової частини А2393 щодо несвоєчасного надання ОСОБА_2 невикористаної частини відпустки за 2016 рік та зобов'язання останнього надати позивачу невикористану частину відпустки за 2016 рік тривалістю чотири календарних дні. В іншій частині позовна заява задоволенню не підлягає в зв'язку із відсутністю предмету спору.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.9 КАС України, судова колегія вважає за можливе вийти за межі позовних вимог і для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного надання відпустки, оскільки факт бездіяльності командира військової частини А2393, про визнання протиправним якого просив позивач, в даному випадку був відсутнім.

Щодо доводів відповідача про неможливість видання наказу про відпустку раніше 14.12.2016, оскільки позивач забирав рапорт про відпустку від 02.11.2016 та повернув його лише 14.12.2016, судова колегія вважає хибними, оскільки ані Положення № 1153/2008, ані Інструкція № 170 не передбачають можливості для військовослужбовця забирати рапорти та порушення посадовими особами військової частини порядку проходження документів по особовому складу не може бути покладено в вину позивача.

Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріально право призвело до ухвалення помилково судового рішення про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року - скасувати з прийняттям постанови про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_2.

Визнати протиправними дії командира військової частини А2393 щодо несвоєчасного надання ОСОБА_2 невикористаної частини відпустки за 2016 рік.

Зобов'язати командира військової частини А2393 надати ОСОБА_2 невикористану частину відпустки за 2016 рік тривалістю чотири календарних дні.

В іншій частині позовної заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 06 серпня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: І.О.Турецька