Постанова № 75756287, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/772/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова О.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника позивача Ярмолінського Ю.В.,

представника відповідача Накоп’юка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 18.09.2017 № 0015571300 та від 22.09.2017 № 0019661205, № 0019691205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні санкції, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не можуть бути застосовані до позивача, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

З таким рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків. За наслідками перевірки складено акт від 16.09.2017 №492/23-00-13-0227/25, яким встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п. «б» п.176.2 ст. 176 та пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України в період з 01.01.2017 по 16.09.2017 порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форми № 1 ДФ) за ІІ квартал 2017 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 0015571300 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Також Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено камеральну перевірку податкової звітності, за наслідками якої складено акти від 18.09.2017 № 1939/23-00-12-0506/3793419 та № 1940/23-00-12-0506/3793419, якими встановлено, що позивачем несвоєчасно подано податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І та II квартали 2017 року.

На підставі акту перевірки до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2017 №0019691205 та №0019661205.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 1 ст. 38 цього Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Відповідно до ч. 2 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 823/78/15.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 у справі №925/871/15 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області прийняті 18.09.2017 та 22.09.2017, тобто, вже після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 06 серпня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

І.В.Федотов