Постанова № 75756114, 02.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Тітов О.М.

02 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5543/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Курило Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Маслоша С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 27.02.2018 (12:57 год., повний текст складено 05.03.2018) по справі № 820/5543/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.10.2017 року № 1122 "Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 670 о/с від 31.10.2017 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області з 31.10.2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення на час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/5543/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/5543/17, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не вказано жодних конкретних випадків, не наведено конкретних дій, які б свідчили про порушення позивачем вимог п.4.1 розділу IV Типових положень про слідчий відділ (відділення) міського, районного, лінійного управління (відділу), відділу міліції у їх складі, відділу спеціальної міліції головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затверджених наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, п.6.9 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом від 14.08.2017 № 700, п.1 ст.39 КПК України, ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію». Судом першої інстанції не наведено мотивів, з яких він дійшов висновку про правомірність оскаржуваних наказів, не перевірено даних, викладених у висновку службового розсліду вання. Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення відповідачем процедури службового розслідування в частині відібрання пояснень у позивача (не помітив відсутність в акті вка зівки про те, з якого номеру телефону та на який номер телефону позивачу начебто телефонував працівник поліції Чучмар Д.І., не надав оцінки тому факту, що в акті про відмову від надання пояснень не повідомляється про те, де скла дався цей акт і яким чином ОСОБА_1 пропонувалось надати пояснення з огляду на те, що згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва позивачу було забороне но залишати місце свого помешкання та відвідувати Куп’янський ВП та ГУ НП в Харківській області). Враховуючи викладене, вважає, що відповідачем по справі не доведено правомірності оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення ОСОБА_1

Позивач у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/5543/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в надісланих до суду письмовому відзиві, поясненнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення за порушення службової дисципліни у вигляді п.4.1 розділу 4 Типового положення про слідчий відділ (відділення) міського, районного, лінійного управління (відділу), відділу міліції у їх складі, відділу спеціальної міліції головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті (далі по тексту - Типове положення про слідчий відділ), затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, а не Положення про органи досудового розслідування МВС України, затвердженого цим же наказом, яке помилково цитує позивач. Порушення позивачем вимог п.4.1 розділу 4 Типового положення, п. 6.9. Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2017 № 700, ч.1 ст. 39 КПК України були встановлені в ході проведення службового розслідування, та підтверджені документами, які були досліджені судом першої інстанції: листом Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області від 19.08.2017 № 03-07-8400вих-17, в якому перелічені конкретні кримінальні провадження та недоліки у них; рапортом т.в.о. начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області про наявність станом на 07 вересня 2017 року 54 доручень з порушенням строку виконання; планом усунення виявлених недоліків у Куп’янському ВП ГУНП в Харківській області від 07 липня 2017 року, в якому ОСОБА_1 у пунктах 23-34 вказано здійснити перелік заходів з метою усунення недоліків; довідкою від 11.07.2017 вих. № 208/119-85/16-2017 про усунення недоліків за підписом позивача; доповідною запискою за підписом начальника Куп’янського ВП від 13.07.2017 № 10430/119-85/01/16-2017 про усунення недоліків. Стверджує, що позивач погодився із недоліками, виявленими в ході інспектування, оскільки акт інспектування підписано без зауважень. При цьому, позивач не зазначає у позовній заяві про відсутність виявлених недоліків як підставу для скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказує, що акт про відмову від надання пояснень складений відповідачем правомірно, оскільки працівники поліції перебували у м. Куп'янськ та мали намір отримати пояснення з приводу службової діяльності ОСОБА_1, однак останній від надання будь-яких пояснень відмовився. При цьому, позивача до Куп’янського ВП чи до ГУНП в Харківській області не викликали. Зазначив, що обставини складання акту не були покладені позивачем в основу підстав позову. Пояснив, що порушення ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач вбачає у порушенні Присяги поліцейського, яка покладає на поліцейського обов'язок належним чином виконувати вимоги нормативно-правових актів, що регламентують його діяльність, а також порушенні ч.3 ст.11 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Так, 19.08.2017 працівниками Генеральної прокуратури України спільно з працівниками Харківського управління ДВБ НПУ, в рамках кримінального провадження № 42017000000002041, викрито заступника начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в області підполковника поліції ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди. Інформація про викриття заступника начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області у причетності до одержання неправомірної вигоди була висвітлена в засобах масової інформації, тобто доведена до громадськості, що понижує рівень довіри населення до поліції. Зазначив, що протягом служби в поліції з 07.11.2015 ОСОБА_1 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності і станом на 31.10.2017 року позивач мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог ст. 39 КПК України. Враховуючи викладене вище, стверджує про правомірність оскаржуваних наказів від 25.10.2017 року № 1122 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та № 670 о/с від 31.10.2017 року про звільнення ОСОБА_1, і не вбачає підстав для їх скасування в оскаржуваній частині.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2015 прийнятий на службу до ГУ Національної поліції в Харківській області.

З 26.12.2016 позивач проходив службу на посаді заступника начальника слідчого відділу Куп'янського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

З 11.07.2017 наказом ГУНП в Харківській області № 431 о/с на ОСОБА_1 покладено обов'язки заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу (СВ) Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2017 до чергової частини УОАЗОР ГУНП в Харківській області надійшла інформація про те, що працівниками Генеральної прокуратури України спільно з працівниками Харківського управління ДВБ НП України, які діяли в рамках кримінального провадження № 42017000000002041, розпочатого 26.06.2017 Генеральною прокуратурою України за ч. 3 ст. 368 КК України, у причетності до одержання неправомірної вигоди викрито заступника начальника СВ Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1

19.08.2017 наказом ГУНП в Харківській області №1149 призначено службове розслідування відносно окремих працівників Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002041 про вчинення заступником начальника слідчого відділу Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

23.08.2017 до УКЗ ГУНП в Харківській області з Харківського управління ДВБ НП України надійшло подання щодо проведення службового розслідування за вказаним фактом.

В рамках службового розслідування було здійснено перевірку дотримання працівниками СВ Куп'янського ВП службової дисципліни та організації роботи підпорядкованого підрозділу керівництвом СВ Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області.

На підставі висновків службового розслідування начальником ГУНП в Харківській області винесено наказ № 1122 від 25.10.2017 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області», яким за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог п.4.1 розділу IV Типового положення про слідчий відділ, п.6.9 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом від 14.08.2017 № 700 (далі по тексту - Інструкція № 700), п.1 ст.39 КПК України, ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», заступника начальника слідчого відділу Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України (а.с.5).

Наказом ГУНП в Харківській області від 31.10.2017 №670 о/с у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ (а.с.6).

Не погодившись із зазначеними наказами № 1122 від 25.10.2017 та № 670 о/с від 31.10.2017, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних наказів, оскільки факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено висновком службового розслідування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України "Про Національну поліцію".

Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-ІV (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей.

За визначенням ст. 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Відповідно до ст. 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Згідно з вимогами ст.7 Дисциплінарного статуту №3460-IV встановлено, що службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

За визначенням ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230).

За визначенням п.2.1 цієї Інструкції службовим розслідуванням є комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Пунктом 2.1 Інструкції №230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

У відповідності до п.2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або незаконно вплинуло на забезпечення покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю (пп.2.2.1 п.2.2 Інструкції № 230); реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення (пп.2.2.2. п.2.2 Інструкції № 230).

Таким чином, за змістом Інструкції № 230 проведення службового розслідування неналежне передбачено виконання вимог чинного законодавства та реєстрація в ЄРДР відомостей про вчинене особою РНС кримінальне правопорушення є двома окремими підставами для ініціювання службового розслідування.

Вимогами п.2.6 Інструкції №230 передбачено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Відповідно до п.5.4 Інструкції №230, якщо вину особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно з п.8.1 Інструкції № 230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частини.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються, зокрема, підстави для проведення службового розслідування (п.8.2 Інструкції № 230).

В описовій частині висновку викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості, зокрема, про обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (скоїли) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали місце вони взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками (п.8.3 Інструкції № 230).

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються, зокрема, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення (п.8.4 Інструкції № 230).

Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником (п.8.7 Інструкції № 230).

Виходячи зі змісту оскаржуваних наказів відповідача від 25.10.2017 № 1122 та від 31.10.2017 № 670 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції саме за пп.6 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - за порушення службової дисципліни, яке відповідач вбачав у порушенні п.4.1 розділу IV Типового положення про слідчий відділ, п.6.9 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом від 14.08.2017 № 700 (далі по тексту - Інструкція № 700), п.1 ст.39 Кримінального процесуального кодексу України, ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію».

Передумовою для прийняття оскаржуваних наказів відповідача від 25.10.2017 № 1122 та від 31.10.2017 № 670 о/с слугували висновки службового розслідування, призначеного наказом т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області № 1149 від 19.08.2017.

Як зазначено у висновку службового розслідування, затвердженого начальником НГУНП в Харківській області 18.10.2017, в рамках службового розслідування було здійснено перевірку дотримання працівниками СВ Куп'янського ВП службової дисципліни та організації роботи підпорядкованого підрозділу керівництвом СВ Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів обґрунтовується відповідачем з посиланням на доповідну записку працівників СУ ГУНП в Харківській області від 23.06.2017 № 13495/119-24/03-2017, складену за результатами інспектування Куп’янського ВП працівниками ГУНП в Харківській області, яким було виявлено певні недоліки, та лист Ізюмської місцевої прокуратури, що надійшов до ГУНП в Харківській області 08.09.2017 щодо допущених порушень законодавства працівниками Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області з питань організації та здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень, виявлених за результатами вивчення працівниками прокуратури стану організації досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які перебувають у залишку СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області.

Так, у висновку від 18.10.2017 констатовано, що працівниками СУ ГУНП в Харківській області складено та направлено до Куп'янського ВП доповідну записку від 23.06.2017 за вихідним № 13495/119-24/03-2017, в якій викладені виявлені недоліки:

- незадовільне ведення дев'яти обов'язкових нарядів, передбачених вимогами діючого на той час наказу МВС № 686-2012;

- на початковому етапі розслідування у переважній більшості кримінальних проваджень слідчо-оперативні групи не створюються, узгоджені плани проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій не складаються, слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в розумні строки не проводяться або не проводяться взагалі, необхідні судові експертизи своєчасно не призначаються, не надано вказівок у порядку ст. 39 КПК України;

- під час перевірки керівної ролі начальника СВ та ВП в організації діяльності щодо вжиття заходів по активізації досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів минулих років встановлено, що протягом січня-червня 2017 року робота слідчо-оперативних груп керівництвом Куп'янського ВП не виносилось на розгляд оперативних нарад жодного разу;

- вивчення залишку кримінальних проваджень у яких встановлено особу правопорушника, з'ясовано, що можливо завершити досудове розслідування у 12 кримінальних провадженнях з направленням до суду з обвинувальним актом;

- згідно з журналом обліку доручень слідчих, зареєстрованому у Куп'янському ВП від 04.01.2017 під № 366, слідчими у 2017 році було надано 904 доручень, 29 з яких на час перевірки не виконано;

- вивченням протоколів оперативних нарад керівництва Куп'янського ВП встановлено, що у 2017 році керівником слідчого відділення на оперативних нарадах не виносилось питання повного, якісного та своєчасного виконання доручень слідчих оперативними підрозділами відділу. Неналежна організація роботи в цьому напрямку призвела до того, що на теперішній час у Куп'янському ВП залишаються невиконаними понад встановлені слідчими терміни 29 доручень у порядку ст. 40 КПК України.

В Куп'янському ВП з актом перевірки акті від №3945/119/25/04-2017 ознайомлено всіх заступників начальника ВП та керівників служб, у тому числі підполковника поліції ОСОБА_1

07.07.2017 працівниками Куп'янського ВП з цього приводу розроблено План усунення виявлених недоліків. У зазначеному плані у пунктах 23-34 на підполковника поліції ОСОБА_1 покладено обов'язки щодо усунення недоліків, які стосуються організації роботи СВ Куп'янського ВП.

11.07.2017 довідкою за вихідним №208/119-85/16-2017 підполковник поліції ОСОБА_1 доповів т.в.о. начальника Куп'янського ВП полковнику поліції ОСОБА_7 про те, що виявлені працівниками СУ ГУНП у ході перевірки недоліки усунуто та зазначено заходи, які з цього приводу проведені.

За виявленими у ході перевірки недоліками працівниками СУ ГУНП в Харківській області проведено службове розслідування, за результатами якого т.в.о. заступника начальника Куп'янського ВП підполковника поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 11 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" суворо попереджено про недопущення подібних недоліків у подальшому.

У ході проведення службового розслідування працівниками ВІОС УКЗ ГУНП було вивчено питання щодо контролю та організації з боку т.в.о. начальника Куп'янського ВП полковника поліції ОСОБА_7 та т.в.о. начальника СВ Куп'янського ВП підполковника поліції ОСОБА_1 за виконанням працівниками Куп'янського ВП доручень слідчих.

Службовим розслідуванням виявлено, що станом на 19.08.2017, тобто строку, до якого підполковник поліції ОСОБА_1 виконував службові обов'язки начальника СВ Куп'янського ВП, на виконанні працівників Куп'янського ВП перебувало 54 не виконаних у встановлений строк доручення слідчих. При цьому, керівництвом Куп'янського ВП питання щодо виконання доручень слідчих не виноситься на розгляд оперативної наради, що є порушенням вимог п. 4.1.9. розділу 4 Типових положень про слідчий відділ, затверджених наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, а також вимог п. 6.8.3. Інструкції № 700.

Також у висновку службового розслідування зафіксовано, що керівництвом Куп'янського ВП залишено поза увагою викладений у доповідній записці СУ ГУНП недолік щодо розгляду на оперативних нарадах керівництва відділу поліції питання вжиття заходів по активізації досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів минулих років.

У висновку службового розслідування зазначено, що 13.07.2017 за вихідним номером 10430/119-85/01/16-2017 до ГУНП в Харківській області надано доповідну записку за підписом т.в.о. начальника Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_7 Згідно зазначеної доповідної записки станом на 13.07.2017 керівництвом відділу поліції здійснено щотижневий контроль за виконанням доручень слідчих по кримінальним провадженням.

Таким чином, з викладеного комісією з проведення службового розслідування зроблено висновок, що незважаючи на неодноразові вказівки з боку керівництва ГУНП в Харківській області на допущені недоліки та прорахунки в діяльності СВ Куп'янського ВП, керівництвом відділу поліції не вжито належних заходів щодо усунення недоліків та недопущення їх у подальшому. Разом з цим, керівництво Куп'янського ВП своїми відповідями намагалось ввести керівництво ГУНП в оману, зазначивши про усунення виявлених недоліків.

З наведеного вище вбачається, що порушенням, викладеним у доповідній записці СУ ГУНП в Харківській області від 23.06.2018 № 13495/119-24/03-2017, вже надавалась оцінка в ході попереднього службового розслідування, однак, вказані порушення були повторно викладені та досліджені у висновку службового розслідування від 18.10.2017 та слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, службовим розслідуванням встановлено, що 08.09.2017 до ГУНП в Харківській області (вхідний № 8445) із прокуратури Харківської області надійшов лист Ізюмської місцевої прокуратури щодо допущених порушень законодавства України працівниками Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області з питань організації та здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень. Куп'янським відділом Ізюмської місцевої прокуратури у порядку ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" вивчено стан організації досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які перебувають у залишку СВ Куп'янського ВП.

У ході перевірки встановлено, що не зменшуються тенденції до повернення судом обвинувальних актів та продовження строків досудового розслідування через бездіяльність та порушення норм кримінального процесуального законодавства слідчими.

Неналежним чином організовано виїзди слідчо-оперативних груп на місце події. Так, всупереч вимогам ст. 238 КПК України за окремими кримінальними провадженнями за фактами смертей громадян для огляду трупів не залучалися судово-медичні експерти, СОГ не забезпечено якісними освітлювальними приборами та фототехнікою для проведення якісних оглядів місця події у нічний час.

Порушення вимог КПК України слідчими допускаються в актуальних кримінальних провадженнях, про тяжкі та особливо тяжкі злочини, ігноруються вимоги ч. 4 ст. 28 КПК України щодо невідкладності здійснення кримінального провадження відносно неповнолітніх.

Перевіркою прокуратури встановлено, що у провадженні Куп'янського ВП станом на 31.07.2017 перебувало понад 40 кримінальних проваджень про злочини, передбачені ст. 186,187 КК України, переважна більшість яких зареєстрована у 2015-2016 роках. Активні слідчі дії та оперативні заходи по зазначеним кримінальним провадженням проводяться лише на першочергових етапах. У подальшому слідчі дії не проводяться, або проводяться з великими інтервалами за вказівками прокурорів та доручень прокуратури області.

У так званих "очевидних" злочинах (ст. 125, 296 КК України), де у переважній більшості відомі особи, які вчинили кримінальне правопорушення, слідчими роками не приймаються остаточні процесуальні рішення та разом з цим не виконуються слідчі дії.

Також перевіркою встановлено, що у окремих кримінальних провадженнях минулих років щодо кримінальних правопорушень проти власності у порушення вимог ст. 242 КПК України не призначені слідчими експертизи для встановлення розміру матеріальних збитків або шкоди немайнового характеру.

Крім того, слідчими під час досудового розслідування за кримінальними провадженнями порушуються розумні строки здійснення процесуальних дій та прийняття рішень. Внаслідок бездіяльності слідчих винна особа уникає відповідальності за вчинення злочину.

За результатами перевірки працівниками прокуратури встановлено, що порушення вимог положень КПК України слідчими Куп'янського ВП стали можливі через неналежний контроль за діями підлеглих з боку, зокрема, в.о. начальника СВ ОСОБА_1

За фактами допущення порушень положень КПК України окремими слідчими СВ Куп'янського ВП, які виявлені співробітниками органів прокуратури, працівниками СУ ГУНП в Харківській області проводиться службове розслідування.

З вищевикладеного комісією з проведення службового розслідування зроблено висновок, що підполковник поліції ОСОБА_1 самоусунувся від виконання обов'язків заступника начальника - начальника СВ Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області.

Колегія суддів зазначає, що на час виконання підполковником поліції ОСОБА_1 службових обов'язків заступника начальника Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області - начальника СВ Куп'янського ВП ГУНП в Харківській з 11.07.2017 по 22.08.2017 діяли, зокрема, наступні нормативно-правові акти: Типове положення про слідчий відділ (відділення) міського, районного, лінійного управління (відділу), відділу міліції у їх складі, відділу спеціальної міліції головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затверджене наказом МВС України від 09.08.2012 № 686 (втратив чинність 15.09.2017) та Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень (далі - Інструкція), затверджена наказом від 14.08.2012 № 700 (втратив чинність 29.08.2017).

Так, відповідно до п. 4.1. розділу 4 Типових положень перший заступник начальника територіального органу Міністерства внутрішніх справ України - начальник слідчого відділу, крім повноважень, передбачених КПК: керує діяльністю слідчого відділу та є відповідальним за виконання покладених на слідчий відділ завдань, дотримання слідчими вимог законодавства України, стан службової та трудової дисципліни в слідчому відділі (пп.4.1.2); організовує та забезпечує взаємодію слідчих з оперативними підрозділами при здійсненні ними слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій (пп.4.1.8); заслуховує на оперативних нарадах звіти керівників оперативних підрозділів територіального органу Міністерства внутрішніх справ України, працівників слідчого відділу та інших органів і підрозділів органу внутрішніх справ з питань виявлення та розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі з питань взаємодії при досудовому розслідуванні, виконання доручень слідчих щодо здійснення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, уживає заходів щодо усунення недоліків на цьому напрямі діяльності (пп.4.1.9); перевіряє якість і своєчасність виконання письмових доручень слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій працівниками відповідних оперативних підрозділів, узагальнює результати цієї роботи. У разі неналежного виконання доручення слідчого вносить пропозиції начальнику територіального органу Міністерства внутрішніх справ України щодо вжиття заходів впливу до винних у цьому службових осіб (пп.4.1.22).

Пунктом 6.9 Інструкції № 700 передбачено, що начальник слідчого підрозділу особисто розглядає матеріали виконаного доручення слідчого, які надійшли від оперативного підрозділу. У разі його формального виконання повертає матеріали відповідно до вимог діловодства начальнику територіального органу внутрішніх справ для усунення недоліків та вжиття до винних заходів дисциплінарного впливу в установленому порядку.

Частиною 1 статті 39 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що всі вищенаведені нормативні акти регламентують діяльність та посадові обов'язки виключно начальника органу досудового розслідування, в той час як ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області.

Посилання відповідача на функціональні обов'язки заступника начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області, затверджені начальником Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області, які, на думку представника відповідача, безпосередньо викладені на підставі ч.1 ст.39 КПК України, п.4.1 розділу 4 Типового положення про слідчий відділ, затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, п.6.9 Інструкції № 700, колегія суддів відхиляє, оскільки у висновку службового розслідування констатовано порушення саме вимог вищезазначених нормативно-правових актів, а не функціональних обов'язків заступника начальника СВ.

Крім того, позивача звільнено не за неналежне виконання службових обов'язків (через службову невідповідність (п. 5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»), а за порушення службової дисципліни (п.6 ч.1 ст.77 цього Закону).

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 виконував обов'язки заступника начальника Куп’янського ВП - начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області з 11.07.2017 по 22.08.2017, до моменту відсторонення від посади на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2018 по справі 757/48625/17-к (т.1, а.с.46), а фактично - по 19.08.2018 включно, як зазначено відповідачем у висновку службового розслідування (т.1, а.с.13). Однак, відповідачем не надано оцінки тому, що позивач виконував обов'язки начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області нетривалий час - близько півтора місяці.

При цьому, відповідачем у висновку службового розслідування, з посиланням на довідку інспектування від 23.06.2017, констатовано порушення, які мали місце у діяльності СВ Куп’янського ВП ГУНП у Харківській області з 01.01.2017 року.

Колегія суддів зауважує, що відповідач, констатувавши у висновку службового розслідування порушення позивачем вимог п.6.9 Інструкції № 700, зокрема, невинесення позивачем на оперативні наради результатів виконання доручень слідчих оперативними підрозділами, не проаналізував пункту 6.8 цієї ж Інструкції, відповідно до якого контроль за виконанням співробітниками оперативних підрозділів доручень слідчих покладається на начальника територіального органу внутрішніх справ, який зобов'язаний: 6.8.1. визначати конкретних осіб з числа співробітників оперативних підрозділів, на яких покладати обов'язки з виконання доручень слідчих (за виключенням доручень, які надаються співробітникам оперативного підрозділу, включеним до складу СОГ); 6.8.2. визначати шляхом видання наказу конкретних осіб з числа співробітників оперативних підрозділів, на яких покладати обов'язки щодо ведення обліку доручень слідчих для їх своєчасного виконання; 6.8.3. щотижня під час оперативних нарад керівництва територіального органу внутрішніх справ інформувати про стан виконання доручень слідчих.

Враховуючи викладене, покладення лише на ОСОБА_1, який виконував обов'язки начальника СВ Куп’янського ВП ГУНП у Харківській області з 11.07.2017 по 22.08.2017, відповідальності за порушення, вказані у довідці, складеній за результатами інспектування, не може вважатися обґрунтованим та виправданим.

Слід зазначити, що з наявної в матеріалах справи копії висновку службового розслідування не вбачається, які саме дії безпосередньо ОСОБА_1 як заступника начальника призвели до тих порушень у діяльності СВ Куп’янського ВП, що були констатовані у довідці, складеній працівниками СУ ГУНП в Харківській області за результатами інспектування, та які в подальшому було покладено відповідачем в основу висновків службового розслідування.

Та обставина, що начальником Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області не було подано зауважень на акт інспектування щодо виявлених недоліків, не є свідченням того, що ОСОБА_1 погодився з виявленими порушеннями.

Посилання відповідача у висновку службового розслідування на довідку прокуратури Ізюмської міжрайонної прокуратури від 19.08.2017 № 03-07-8400вих-17 колегія суддів відхиляє, оскільки вказана довідка надійшла до ГУНП в Харківській області 08.09.2017 - вже після відсторонення ОСОБА_1 від посади та призначення службового розслідування, а отже, факти, зазначені у цій довідці, не могли бути підставою для призначення службового розслідування.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що обов'язковою умовою для притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності та накладення на них дисциплінарного стягнення є наявність встановленого факту невиконання чи неналежного виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а також наявність обґрунтованих підстав для застосування до працівника міліції такого крайнього заходу дисциплінарного впливу, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів зазначає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни та обрання виду такої відповідальності - звільнення зі служби є реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень, шляхом прийняття оскаржуваних наказів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надання судом оцінки обґрунтованості та мотивованості такого рішення не є втручанням у здійснення дискреційних повноважень відповідача, оскільки суд при цьому не підміняє вказаний орган, який вже прийняв рішення.

Так, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними повноваженнями Європейський суд з прав людини виробив позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v.CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 р., вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб'єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Як зазначалось вище, порушення вимог п. 4.1. розділу 4 Типових положень та п.6.9 Інструкції № 700, ч.1 ст.39 КПК України відповідач вбачає у неналежній організації роботи підпорядкованого підрозділу та контролю за його діяльністю (на початковому етапі розслідування у переважній більшості кримінальних проваджень слідчо-оперативні групи не створюються, узгоджені плани проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій не складаються, слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в розумні строки не проводяться або не проводяться взагалі, необхідні судові експертизи своєчасно не призначаються, не надано вказівок у порядку ст. 39 КПК України; протягом січня-червня 2017 року робота слідчо-оперативних груп керівництвом Куп'янського ВП не виносилось на розгляд оперативних нарад жодного разу; не завершено досудове розслідування та не направлено до суду з обвинувальним актом 12 кримінальних проваджень, у яких встановлено особу правопорушника); відсутності належного реагування позивача як керівника органу досудового розслідування на факти невиконання у встановлений строк доручення слідчих, зокрема, невинесення питання щодо виконання доручень слідчих на розгляд оперативної наради; невинесення на оперативні наради керівництва відділу поліції питання вжиття заходів по активізації досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів минулих років; збереження тенденції до повернення судом обвинувальних актів та продовження строків досудового розслідування через бездіяльність та порушення норм кримінального процесуального законодавства слідчими; неналежній організації виїздів слідчо-оперативних груп на місце події (незалучення для огляду трупів судово-медичних експертів, незабезпечення слідчо-оперативних груп якісними освітлювальними приборами та фототехнікою для проведення якісних оглядів місця події у нічний час); невжиття активних слідчих дій та оперативних заходів у справах про злочини, передбачені ст. 186,187 КК України, зареєстровані у 2015-2016 роках; неприйняття протягом тривалого періоду часу остаточних процесуальних рішень, а також невиконання слідчих дій у так званих "очевидних" злочинах (ст. 125, 296 КК України), де у переважній більшості відомі особи, які вчинили кримінальне правопорушення; непризначення слідчими в окремих кримінальних провадженнях минулих років щодо кримінальних правопорушень проти власності експертизи для встановлення розміру матеріальних збитків або шкоди немайнового характеру; порушуються слідчими розумних строків здійснення процесуальних дій та прийняття рішень за кримінальними провадженням, внаслідок чого винна особа уникає відповідальності за вчинення злочину.

Між тим, ані у висновку службового розслідування, ані під час судового розгляду справи відповідачем не зазначено негативних наслідків (якість розслідування конкретних кримінальних справ, порушення прав і свобод громадян, завдання матеріальних збитків тощо), які мали місце у зв'язку з діями (бездіяльністю) ОСОБА_1, в яких відповідач вбачає порушення службової дисципліни.

У письмових поясненнях, наданих на вимогу суду апеляційної інстанції, представником відповідача зазначено єдиний приклад порушення позивачем ст.39 КПК України - неналежний процесуальний контроль за діяльністю підлеглих під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за зверненням ОСОБА_8, що потягло за собою наслідки у вигляді відкриття Куп'янським міськрайонним судом Харківської області провадження по справі за позовом ОСОБА_9 до Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, треті особи - ОСОБА_1, Слідче управління ГУНП в Харківській області про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 грн. (в подальшому - 1500000 грн.).

Разом з тим, за вказане вище порушення позивача вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани наказом № 884 від 18.08.2017.

Інших негативних наслідків дій позивача, у яких відповідач вбачає порушення службової дисципліни, відповідачем не наведено.

З приводу доводів представника відповідача щодо зменшення продуктивності роботи слідчого відділу Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області з посиланням на статистичні показники роботи відділу колегія суддів зазначає, що зниження показників не було вказано у висновку службового розслідування як підстава для висновку про порушення позивачем службової дисципліни. Крім того, у відповідності до ст.2 Дисциплінарного статуту єдиною правовою підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку є порушення службової дисципліни, а не якісні показники роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що при застосуванні дисциплінарного стягнення відповідачем всупереч ст. 14 Закону № 3460-IV та п. 6 Інструкції № 230 не встановлено наявності вини позивача у скоєнні порушення, мети та мотивів порушення, обставин, які впливають на ступінь і характер його відповідальності як ті, що її пом'якшують чи обтяжують, причин та умов, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених збитків.

Отже, відповідачем не надано суду доказів того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальше його звільнення з органів внутрішніх справ України відбулося обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Надаючи оцінку дотриманню відповідачем встановленої законом процедури проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу ГУНП в Харківській області №1149 від 19.08.2017 та описової частини висновку службового розслідування, службове розслідування відносно позивача було призначене за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002041 про вчинення заступником начальника слідчого відділу Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Так, в наказі про призначення службового розслідування зазначено, що останнє призначене у зв'язку з тим, що 19.08.2017 працівниками Генеральної прокуратури України спільно з працівниками Харківського управління ДВБ НПУ в рамках кримінального провадження № 42017000000002041, розпочатого Генеральною прокуратурою України 26.06.2017 за ч.3 ст.368 КК України у причетності до одержання неправомірної вигоди був викритий заступник начальника слідчого відділу Куп’янського ВП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_1, який цього ж дня близько 11 год. 30 хв. в м. Куп'янськ, перебуваючи у службовому автомобілі «Шкода Фабія» , д.н. 08-54, отримав від громадянина «Д» неправомірну вигоду в сумі 6 тис. доларів США за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності його племінником або перекваліфікації кримінального провадження на менш тяжку статтю (а.с.38-39).

Як зазначалось вище, реєстрація в ЄРДР відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення у розумінні п.2.2 Інструкції № 230 є самостійною підставою для призначення службового розслідування (пп.2.2.2 п.2.2 Інструкції № 230).

Разом з тим, за висновками службового розслідування ОСОБА_1 вирішено притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та в подальшому звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Національної поліції - п.4.1 розділу IV Типового положення про слідчий відділ, п.6.9 Інструкції № 700, п.1 ст.39 КПК України, ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», що у розумінні п.2.2 Інструкції № 230 є самостійною підставою для призначення службового розслідування.

Однак, невиконання або неналежне виконання позивачем під час службової діяльності вимог чинного законодавства (пп.2.2.1 п.2.2 Інструкції №230) не зазначено у наказі ГУНП в Харківській області №1149 від 19.08.2017 та висновку службового розслідування в якості підстави для призначення останнього.

Таким чином, всупереч вимогам п.2.2, п.8.2, 8.3, 8.4 Інструкції № 230 відповідачем проведено службове розслідування з питань, які не були підставою для його призначення, за результатами чого зроблено висновок про наявність вини у діях позивача та необхідність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з обставинами, які не були підставою для призначення службового розслідування.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача пояснив, що констатоване у висновку службового розслідування порушення вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», за яке, зокрема, позивача звільнено зі служби, відповідач вбачає у порушенні Присяги поліцейського, яка покладає на поліцейського обов'язок належним чином виконувати вимоги нормативно-правових актів, що регламентують його діяльність, а також порушенні ч.3 ст.11 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Разом з тим, такі твердження не знайшли свого відображення у висновку службового розслідування. Відповідач, призначивши службове розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР про викриття ОСОБА_1 в отриманні неправомірної вигоди, у висновку службового розслідування не обґрунтовує жодною нормою свою кваліфікацію вчинення позивачем дій, які мають ознаки злочину, як порушення службової дисципліни у вигляді порушення вимог нормативно-правових актів, зокрема, ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на факт вчинення відповідачем дій, які мають ознаки злочину, як на порушення службової дисципліни.

За приписами п. 6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 10 ч. 1 ст.77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Таким чином, правовою підставою для звільнення особи за порушення дисципліни є наявність в її діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, тобто невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни, а для звільнення особи у зв'язку з вчиненням нею кримінального правопорушення - набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вказує, що факт внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування відносно позивача може бути підставою для призначення службового розслідування, однак, не може бути самостійною підставою для звільнення позивача зі служби за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» без належного правового обґрунтування.

Колегія суддів зауважує, що всупереч вимогам п.8.7 Інструкції № 230 у висновку службового розслідування відсутній підпис однієї з осіб, яка проводила розслідування - слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_10

Як встановлено судом апеляційної інстанції, слідчий Золоташко В.П. не погодився із запропонованим видом дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 та з даного приводу підготував довідку, в якій зазначив, що прийняти остаточне рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно після остаточного рішення за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1

На думку відповідача, відсутність підпису члена комісії не тягне за собою визнання службового розслідування недійсним.

Однак, пунктом 6.2.1 Інструкцією № 230 передбачено лише складення виконавцем мотивованого рапорту (доповідної записки) у разі незгоди з рішенням голови або інших членів комісії, а не право члена комісії відмовитися від підписання висновку службового розслідування.

Разом з тим, відсутність підпису члена комісії у висновку службового розслідування за наведених вище обставин свідчить, по-перше, про те, що фактично позивача було звільнено у зв'язку з вчиненням ним дій, які містять ознаки злочину, та внесенням відомостей до ЄРДР про такі дії, однак, з посиланням на п. 6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (порушення службової дисципліни), та, по-друге, про принципову незгоду члена комісії ОСОБА_10 з можливістю притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності до прийняття остаточного рішення за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1

З приводу відсутності підпису начальника ОМВ СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 у висновку службового розслідування, колегія суддів, не заперечуючи, що відсутність підпису вказаної посадової особи у висновку не є підставою для визнання недійсним цього висновку та його скасування, вказує, що відповідач самостійно передбачив погодження висновку вказаною посадовою особою шляхом проставлення нею відповідного підпису у визначеному місці.

З огляду на викладене, відсутність даного підпису ставить під сумнів згоду вказаної посадової особи з обставинами, встановленими службовим розслідуванням, та видом дисциплінарного стягнення, який запропоновано застосувати до ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, передбаченого Інструкцією № 230.

Колегія суддів зауважує, що за змістом п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що у наказі № 1122 від 25.10.2017 про звільнення позивача зі служби в якості підстави для звільнення зазначено, зокрема, про порушення п.6.9 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2017 № 700, однак, така Інструкція фактично відсутня.

Вказана вище Інструкція затверджена наказом МВС від 14.08.2012, а не 14.08.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що перший відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів № 1122 від 25.10.2017 року "Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та № 670 о/с від 31.10.2017 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом ОВС, необґрунтовано, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КА С України, а тому підлягають скасуванню в оскаржуваній частині.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було неправомірно звільнено зі служби в поліції, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

З приводу визначення дати, з якої ОСОБА_1 слід поновити на роботі, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 р. № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Беручи до уваги, що оскаржуваним наказом начальника ГУНП в Харківській області № 670 о/с від 31.10.2017 року "По особовому складу" позивача звільнено з 31.10.2017 року, позивач підлягає поновленню на посаді з 01.11.2017 року, а не з 31.10.2017, як помилково стверджує позивач.

За приписами ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 р. (справа № 21-395а13) зазначив, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.16 р. № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Згідно п. 9 вказаного Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.16р. №260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Так, відповідно до довідки ГУНП у Харківській області від 02.11.2017 № 1541, з урахуванням заробітної плати за два повні календарні місяці перед звільненням (вересень та жовтень 2017 року (7210,00 грн. та 7467,50 грн. відповідно), кількість відпрацьованих робочих днів за ці місяці (61 день), середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 240,61 грн. (т.1, а.с.19).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 01.11.2017 по 02.08.2018 (ухвалення судового рішення), що становить 275 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, становить 66167,75 грн. (240,61 грн. х 275 днів).

Згідно зі ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 8120/5543/17 підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/5543/17 скасувати

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.10.2017 № 1122 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 31.10.2017 № 670 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділу Куп’янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 01.11.2017.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (63701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 02.08.2018 в розмірі 66167 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині щодо поновлення на службі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді Л.В. Курило С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 07.08.2018.