Ухвала суду № 75755578, 06.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3264/18

УХВАЛА

06 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна компанія» (далі - Позивач, ТОВ «УТМК») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 24.10.2017 року №0031081207 в частині нарахування штрафу у розмірі 160 976,49 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних: від 11.07.2017 року №51, №53, №57, №58, №59, №60, №61, №62; від 12.07.2017 року №65, №66, №67, №68, №69; від 13.07.2017 року №70, №71, №72, №73, №74, №75, №76; від 14.07.2017 року №77 та №78 на суму ПДВ 1 609 764,90 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року повернуто вперше подану ГУ ДФС у м. Києві у квітні 2018 року апеляційну скаргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 11.07.2018 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України у редакції, а саме - Апелянтом пропущено встановлений процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, а також не зазначено вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається за матеріалів справи, Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 14.07.2018 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали Відповідачем до суду 19.07.2018 року подано клопотання про усунення недоліків, в якому останній просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування заявленого клопотання Апелянт зазначає, що хоча останнім днем для усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги було 24.05.2018 року, станом на 23.05.2018 року в юридичного управління була відсутня інформація про сплату судового збору 23.05.2018 року, у той час як доставка платіжних доручень здійснюється протягом робочого тижня.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 11.07.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію повного тексту оскаржуваного рішення ГУ ДФС у м. Києві отримано 04.04.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 164). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 04.05.2018 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 15.06.2018 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху було підкреслено, що ухвалу про повернення вперше поданої апеляційної скарги було постановлено судом лише 31.05.2018 року, що, у свою чергу, свідчить про існування у Відповідача об'єктивної можливості надати суду документ про сплати судового збору, датований 23.05.2018 року. Тим більше, у своєму клопотанні про поновлення строку ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що ухвала про повернення вперше поданої апеляційної скарги надійшла до податкового органу після отримання юридичним управлінням ГУ ДФС у м. Києві платіжного доручення.

Крім того, посилання Апелянта на тривалий термін доставки платіжних доручень юридичному управлінню ГУ ДФС у м. Києві як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд вважає безпідставними, адже налагоджена не належним чином внутрішня організаційна діяльність органу державної влади не може вважатися об'єктивною та непереборною причиною пропуску процесуального строку.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-машинобудівельна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко