Рішення № 75755390, 08.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2018 року № 826/3034/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у місті Києві,

Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві,

Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії

представники позивача - ОСОБА_1;

сторін: відповідачів 1 та 2 - Глущенко О.М.;

відповідача-3 - не прибув,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач-1 або ГУ Нацполіції у м. Києві), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві (надалі - відповідач-2 або Ліквідаційна комісія ГУ МВС у м. Києві ) та Міністерства внутрішніх справ України (в рішенні - відповідач-3 або МВС України), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 10.04.2018, просить суд:

визнати протиправною відмову ГУ Нацполіції у м. Києві у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;

зобов'язати ГУ Нацполіції у м. Києві призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 09.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з часу отримання інвалідності звертався до Ліквідаційної комісії ГУ МВС у м. Києві та до ГУ Нацполіції у м. Києві з відповідними заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка була встановлена внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ (по рішенню - ОВС), однак до цього часу жодна із перелічених структур не здійснила належні виплати, необґрунтовано відмовляючи в цих виплатах.

У своєму відзиві відповідач- 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та наголосив, що вимога позивача про виплату одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» є безпідставною та необґрунтованою.

У наданому 29.03.2018 до суду відзиві відповідач- 2 зауважив, що позиція позивача щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, що визначена статтею 23 Закону України «Про міліцію» у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, є такою, що не відповідає умовам законодавства.

В наданих суду письмових запереченнях відповідач-3 вказав, що позивач з 06.11.2015 був звільнений з ОВС та з 07.11.2015 проходив службу в органах Нацполіції у статусі поліцейського, як наслідок, посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» є безпідставним та необґрунтованим. Звернув увагу на те, що наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Зазначив, що позивач відповідає критеріям визначеним цим Порядком, тому розгляд та прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги поліцейському відноситься виключно до компетенції Нацполіції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2018 (суддя Пащенко К.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 12.04.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.05.2018.

У судовому засіданні 16.05.2018 позивачем та представником відповідачів 1 та 2 подано до суду клопотання про розгляд справи № 826/3034/18 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд вказує, що відповідач-3, не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини 3 статті 194 та частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, позивач з 01.09.1994 по 06.11.2015 перебував на службі в ОВС України.

Згідно з записами трудової книжки, 07.11.2015 ОСОБА_1 прийнято на службу до Нацполіції України.

01.02.2016 ОСОБА_1 звільнений зі служби Нацполіції України.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 23.12.2015 № 30 військово-лікарська комісія ГУ Нацполіції України здійснила медичний огляд позивача, за результатами обстеження надала висновок про захворювання позивача, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Наказом ГУ Нацполіції у м. Києві від 22.01.2016 № 49 о/с підполковника поліції ОСОБА_1, старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління відповідно до Закону України «Про національну поліцію», звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77.

З метою визначення чи настала інвалідність позивача внаслідок захворювань, які мали місце в період служби МВС, наявність причинного зв'язку інвалідності з виконанням службових обов'язків та наявності групи інвалідності станом на 01.02.2016 Управління кадрового забезпечення ГУ Нацполіції у м. Києві видало ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію м. Києві.

На підставі довідки до акта огляду від 14.07.2016 серія АВ № 0451899 медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 14.07.2016 серія АГ № 0002619, ступінь втрати позивачем професійної працездатності складає 50 відсотків.

В подальшому, позивач повторно пройшов обстеження, згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено другу групу інвалідності (довідка до акта огляду від 09.08.2017 серія АВ № 0664339). Причиною інвалідності є захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 09.08.2017 серія АГ № 0013862, ступінь втрати позивачем професійної працездатності складає 70 відсотків.

19.09.2017 позивач звернувся до начальника ГУ Нацполіції у м. Києві з заявою встановленого зразка, про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Позивачем до заяви додано: копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 09.08.2017 серія АГ № 0013862; копію довідки до акта огляду від 09.08.2017 серія АВ № 0664339; копію свідоцтва про хворобу; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію реквізитів банку.

Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Нацполіції України листом від 17.10.2017 № С-491/125/30/01-2017 повідомило позивача, що виплата одноразової грошової допомоги поліцейським здійснюється відповідно до статей 97-101 Закону України «Про національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Зазначено, що згідно з пунктом 5 розділу ІІІ наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» для виплати одноразової грошової допомоги, позивачу необхідно подати до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку оригінал довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). На підставі вищевикладеного, та при умові надання оригіналу довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), позивачу буде проведено виплату одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

01.02.2018 позивач повторно звернувся до начальника ГУ Нацполіції у м. Києві з заявою встановленого зразка, про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», але відповіді на звернення не отримав.

Також, позивач з аналогічними заявами про виплату одноразової грошової допомоги звертався до голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві та МВС України.

24.10.2017 ГУ Нацполіції у м. Києві, на повторне звернення позивача від 18.09.2017, листом № С-370/29/2/01-2017 повідомило, що з порушеного питання позивача проінформовано листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Нацполіції України від 14.09.2017 № С342/29/2/01-2017.

Вважаючи такі дії, що виразилися у непризначені та невиплаті одноразової грошової допомоги, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію», Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас, відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції до набрання чинності Законом «Про національну поліцію» було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 850, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку № 850 встановлено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Аналіз наведених норм законодавства, дає підстави для висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Той факт, що позивач після звільнення зі служби ОВС був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

Разом з тим, з 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі по тексту - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Згідно з пунктом 2 Розділу IV Порядку № 4, керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у 15-денний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби, а тому заява (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 554/155/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню та виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII та Порядком № 850.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.07.2018, справа № 357/13170/16-а.

Оскільки позивачу з 09.08.2017 встановлено другу групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, тобто після звільнення останнього з органів Нацполіції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було ГУ Нацполіції, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено вище, 07.11.2015 позивача було прийнято на службу до ГУ Національної поліції в м. Києві, тобто з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію». Останнім місцем служби позивача як поліцейського є ГУ Національної поліції в м. Києві.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, слід зазначити, що законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі № 826/17109/13-а.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі № 804/14800/14.

З урахуванням нведеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ГУ Національної поліції в м. Києві здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі, визначеному статтею 99 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату в порядку, передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Також, суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку ГУ Національної поліції в м. Києві не доведено правомірності своїх дій відповідно до норм чинного законодавства.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 10.04.2018, ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у місті Києві у призначенні, нарахування та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі, визначеному статтею 99 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату в порядку, передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко