Постанова № 75755345, 07.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13747/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Кучми А.Ю., Файдюка В.В.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

За участі представників:

Позивача: Коршун Т.О.,

Відповідача: Шпінь В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.18р. у справі №826/13747/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро Ін Трейд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії Відповідача щодо проведення камеральної перевірки та щодо складання акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 01.08.16р. №409/26-59-12-07-94;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.16р. №0047651207.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.18р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.08.16р. №0047651207.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати у цій частині рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що підприємством несвоєчасно сплачено самостійно узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік, наслідком чого стало застосування податковим органом санкцій, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача в судовому засіданні та у письмових поясненнях заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 01.08.16р. №409/26-59-12-07-94.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.16р. №0047651207, яким за затримку на 20 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до Позивача на підставі ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10% - 127 878,50 грн.

Висновок податкового органу про порушення ґрунтується на тому, що 29.02.16р. Товариством засобами електронного зв'язку подану до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (реєстраційний номер 9276401383), у ряд. 17 «Податок на прибуток з звітний (податковий) період» та у ряд. 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього звітного податкового періоду», де підприємством самостійно задекларовано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 279 466 грн. Згідно платіжного доручення №40 від 09.03.15р. Товариством сплачено самостійно задеклароване грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 279 466 грн. на розрахунковий рахунок з кодом платежу 11021000, у зв'язку з чим станом на 10.03.16р. по коду платежу 11020300 (податку на прибуток підприємства, створеного за участю іноземного інвестора) виникла недоїмка у сумі 1 279 466 грн. На підставі листа Товариства, 31.03.16р контролюючим органом проведено зарахування коштів на ІКПП по коду платежу 11020300 (податку на прибуток підприємства, створеного за участю іноземного інвестора) у сумі 1 279 466 грн. Відтак, на переконання контролюючого органу, самостійно задеклароване Позивачем грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 279 466 грн. було сплачено з порушенням граничного строку сплати.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що має місце своєчасна сплата Товариством самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2015 рік у сумі 1 279 466 грн., втім на помилковий рахунок, що виключає застосування до Позивача відповідальності згідно зазначеної вище норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено сторонами не оскаржується.

Перевіривши рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Згідно п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції установлено, що Позивач платіжним дорученням від 09.03.16р. №40 сплатив на розрахунковий рахунок УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ №33118318700011 кошти в розмірі 1 279 466 грн. з призначенням платежу: «…податок на прибуток за 2015 р…Код платежу 11021000».

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Зазначені кошти були сплачені Товариством на розрахунковий рахунок для сплати податку на прибуток приватних підприємств, замість рахунку для сплати податку на прибуток для підприємств, створених за участю іноземного інвестора.

У зв'язку з цим, Позивач звернувся до контролюючого з заявою від 11.03.16р. №6, у якій просив перерахувати сплачені згідно платіжного доручення №40 кошти у сумі 1 279 466 грн. на рахунок 33114312700011 з кодом платежу 11020300 «податок на прибуток за 2015 рік»

Перерахунок коштів здійснений контролюючим органом - 31.03.16р.

Податковим правопорушенням відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України є зокрема протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Згідно положень ст. 126 Податкового кодексу України, відповідальність у платника податків виникає лише у разі несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Сплата самостійного узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік мала місце - 09.03.16р., граничний строк сплати - 10.03.16р., отже Товариством, було своєчасно сплачено задеклароване зобов'язання, хоча і з помилковим зарахуванням коштів на інший рахунок. Своєчасне надходження до бюджету сплачених грошових зобов'язань наслідок виключає правові підстави для притягнення до відповідності за ст. 126 Податкового кодексу.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.06.15р. у справі №21-377а15 вказав, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК. Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п.57.1 ст.57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.18р. у справі №826/13747/16 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.18р. у справі №826/13747/16 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кучма А.Ю.

Файдюк В.В.

Повний текст постанови складений: 08.08.18р.