Рішення № 75755269, 12.07.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/1866/18

2/206/754/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12.07.2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Ажмяковій Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він є єдиним спадкоємцем після смерті його бабусі - ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.09.2015 року серія НОМЕР_1, яке видано Самарським відділом державної РАЦС ДМУЮ, актовий запис №836. Остання залишила заповіт від 29.04.2014 року, яким все рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, всі майнові права та обов'язки, які належать їй на день посвідчення цього заповіту, а також всі майнові права та обов'язки, які будуть належати їй на день смерті заповіла позивачу. На момент смерті залишилось майно, а саме, будинок в АДРЕСА_1, в якому ? частина належала ОСОБА_3, а іншу ? частину вона успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_4, що підтверджується Актом приймання індивідуального жилого будинку в експлуатацію від 1978 року, що затверджено рішенням виконавчого комітету Ради Самарського району 23.06.1978 року №636 «Про встановлення права особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1», затверджено за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на домоволодіння АДРЕСА_1, згідно п.2 цього рішення. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі та сумісно проживали за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується домовою книгою. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер та був знятий з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю. Оскільки будь-якого договору щодо користування та володіння майном між подружжям ОСОБА_4 не було, частки кожного з них у спільній сумісній власності були рівними. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали спадкоємця сина ОСОБА_5, який був батьком позивача, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті ОСОБА_4 батько позивача ОСОБА_5 спадщину не прийняв, в будинку зареєстрованим не був та не проживав. Після смерті спадкодавця до нотаріуса за прийняттям спадщини ніхто не звертався. Заповіту ОСОБА_4 не залишав. Після його смерті ОСОБА_6 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті була дружиною спадкодавця, зареєстрованою в будинку, постійно проживала з ним та вела спільне господарство. Т.ч. ОСОБА_3 заповіла позивачу весь житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1. Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із втратою документів, що підтверджують належність ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Про наявність свідоцтва на право власності на ? частину домоволодіння зазначено у технічному паспорті та є відомості у нотаріальній справі та БТІ. Позивач просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме, частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за вищезазначеною адресою в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі - ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

23.04.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська провадження по справі було відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження на 16.05.2018 року на 10.00 год.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки невідомі. Від відповідача відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла бабуся позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.09.2015 року серія НОМЕР_2, що видано Самарським відділом державної РАЦС ДМУЮ, актовий запис №836. (а.с. 4).

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт від 29.04.2014 року, яким все рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, всі майнові права та обов'язки, які належать їй на день посвідчення цього заповіту, а також всі майнові права та обов'язки, які будуть належати їй на день смерті заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с.13)

На момент смерті залишилось майно, а саме, будинок в АДРЕСА_1, в якому ? частина належала ОСОБА_3, а іншу ? частину вона успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_4, що підтверджується Актом приймання індивідуального жилого будинку в експлуатацію від 1978 року, що затверджено рішенням виконавчого комітету Ради Самарського району 23.06.1978 року № 636 «Про встановлення права особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1», затверджено за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на домоволодіння АДРЕСА_1, згідно п.2 цього рішення (а.с.14-28)

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі та сумісно проживали за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується домовою книгою (а.с. 24-28).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер.

Оскільки будь-якого договору щодо користування та володіння майном між подружжям ОСОБА_4 не було, частки кожного з них у спільній сумісній власності були рівними.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали спадкоємця сина ОСОБА_5, який був батьком позивача, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 34).

Після смерті ОСОБА_4 батько позивача ОСОБА_5 спадщину не прийняв, в будинку зареєстрованим не був та не проживав. Після смерті спадкодавця до нотаріуса за прийняттям спадщини ніхто не звертався. Заповіту ОСОБА_4 не залишав. Після його смерті ОСОБА_6 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті була дружиною спадкодавця, зареєстрованою в будинку, постійно проживала з ним та вела спільне господарство.

Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із втратою документів, що підтверджують належність ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37).

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР (в ред.1963 року) існувало два способи прийняття спадщини: фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном або подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Т.ч. ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, але не оформила права на спадщину.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк.

Згідно з пп. 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, який помер до 01.01.2004 року, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач прийняв спадщину після смерті його бабусі - ОСОБА_3 шляхом подання відповідної заяви у встановлений законом строк, що підтверджується копією спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с. 64-82).

Позивач звернувся до нотаріальної контор однак постановою нотаріуса від 17.10.2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із втратою документів, що підтверджують належність ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Так, враховуючи той факт, що ОСОБА_3. фактично було прийнято спадщину після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, позивач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Дніпро в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому вважає за необхідне їх задовольнити та встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме, частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Здоров'я, буд.41, а також визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за вищезазначеною адресою в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі - ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1261, 1269-1270 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,5, 79-81, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн.НОМЕР_3) до Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора (м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3, код ЄДРПОУ 05383454) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев