Рішення № 75755097, 25.07.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р. Справа № 818/1603/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача-1 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №818/1603/18

за позовом Сумської торгово-промислової палати

до відповідача-1 Головного управління ДФС у Сумській області,

відповідача-2 Державної фіскальної служби України

про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Сумська торгово-промислова палата (далі – позивач, Сумська ТПП) 20.04.2018 звернулась з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі – відповідач-1, ГУ ДФС у Сумській області), Державної фіскальної служби України (далі – відповідач-2, ДФС України), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 2897-17 від 13.03.2018 про сплату податкового боргу в сумі 129 000, 37 грн., з яких: 94 719, 17 грн. основний платіж, 19 335, 37 грн. штрафні (фінансові) санкції, 14 945, 83 грн. пеня;

- зобов’язати відповідачів провести коригування в інтегрованій картці платника податку шляхом зменшення заборгованості по податку на прибуток на суму 100 500, 00 грн.

Позовні вимоги Сумська ТПП обґрунтовує наступним. В серпні 2014 року позивачем був здійснений авансовий платіж по податку на прибуток підприємств в сумі 105 000, 00 грн. шляхом перерахування коштів з рахунку у ПАТ «Терра Банк» згідно платіжного доручення № 19 від 06.08.2014. Втім, вказані кошти з вини банку до державного бюджету перераховані не були, при визначенні податкового зобов’язання ГУ ДФС у Сумській області не враховувались.

На переконання позивача, з огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з моменту прийняття банком платіжного доручення, переказ коштів вважається завершеним, а податковий обов’язок щодо сплати коштів, відповідно, виконаним.

Враховуючи те, що визначена згідно оскаржуваної податкової вимоги сума боргу виникла внаслідок безпідставного не врахування відповідачем-1 коштів в сумі 105 000, 00 грн., сплачених у серпні 2014 року, Сумська ТПП вважає позовні обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 23.04.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 818/1603/18, підготовче засіданні по справі призначене на 16.05.2018 о 12 год. 00 хв., відповідачу встановлений строк для подання відзиву та заперечень, позивачу встановлений строк для подання відповіді на відзив.

Від ГУ ДФС у Сумській області 14.05.2018 надійшов відзив (а.с. 24-25), у якому відповідач зазначив, що у декларації з податку на прибуток за 2015 рік Сумською ТПП самостійно було визначене податкове зобов’язання в сумі 171 451, 00 грн. У зв’язку з частковою несплатою самостійно визначеного зобов’язання у строк до 10.03.2016, у позивача виник податковий борг в сумі 94 801, 73 грн.

Щодо посилання Сумської ТПП на сплату 06.08.2014 коштів в сумі 100 500, 00 грн., відповідач зазначив, що на той момент не виникало податкового зобов’язання по декларації з податку на прибуток, а обліковувалась переплата в сумі 4 922, 27 грн., на 31.12.2014 – 160 422, 27 грн., на 31.12.2015 – 56 649, 27 грн.

За наведених обставин, відповідач вважає податкову вимогу правомірною, а позовні вимоги – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 16.05.2018, занесеною до протоколу, підготовче провадження у справі було закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 08.06.2018 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 08.06.2018 представник позивача заявив клопотання про відкладення судового засідання для надання додаткових доказів по справі. Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував. Ухвалою суду, занесеною до протоколу, вказане клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 12.07.2018 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 12.07.2018, Ухвалою суду, занесеною до протоколу, оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 17.07.2018, зобов’язано позивача надати суду належним чином завірені копії платіжних доручень на підтвердження оплати податку на прибуток з 2014 по 2016 рік.

Ухвалою суду від 17.07.2018, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошена перерва до 25.07.2018, зобов’язано ГУ ДФС у Сумській області надати належним чином завірену копію виписки з інтегрованої картки позивача по податку на прибуток за період з 31.12.2013 по 31.08.2014.

В судовому засіданні 25.07.2018 представники Сумської ТПП позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник ГУ ДФС у Сумській області в судовому проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об’єктивно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Сумською ТПП згідно платіжних доручень № 18 від 05.08.2014 та № 19 від 06.08.2014 в якості авансового платежу по податку на прибуток за 2014 рік були сплачені кошти в сумі 155 500, 00 грн. і 100 500, 00 грн. відповідно. Вказані платіжні доручення були прийняті ПАТ «Терра Банк» до виконання, про що свідчать відповідні штампи та підписи касира (а.с. 8).

В той же час, згідно виписки з інтегрованої картки Сумської ТПП по податку на прибуток (а.с. 80), до бюджету були зараховані лише кошти в сумі 155 000, 00 грн. Тобто, кошти в сумі 100 500, 00 грн., перераховані 06.08.2014 згідно платіжного доручення № 19 з рахунку у ПАТ «Терра Банк», за обліками ГУ ДФС у Сумській області відсутні, як сума сплаченого податку на прибуток не враховані.

Відповідно до декларації по податку на прибуток за 2014 рік (а.с. 44-47) Сумською ТПП самостійно було визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 133 773, 00 грн. Вказана сума була сплачена позивачем за рахунок авансових платежів, здійснених протягом 2014 року. При цьому, сума переплати по податку на прибуток станом на 31.12.2014, складала 160 422, 27 грн. (а.с. 37).

В декларації по податку на прибуток за 2015 рік, позивач визначив суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 171 451, 00 грн. (а.с. 48-51). За даними інтегрованої картки Сумської ТПП, вказане зобов’язання було погашено за рахунок сплачених 09.03.2016 коштів в сумі 20 000, 00 грн. та наявної станом на 31.12.2015 переплати в сумі 56 649, 30 грн. Тобто, непогашеним залишилось податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 94 801, 70 грн. (а.с. 38).

Враховуючи наявність згаданого несплаченого податкового боргу, ГУ ДФС у Сумській області 13.03.2018 направило Сумській ТПП податкову вимогу № 2897-17 (а.с. 7) про сплату 129 000, 37 грн., з яких: 94 719, 17 грн. основний платіж по податку на прибуток, 19 335, 37 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 14 945, 83 грн. – пеня.

Отже, доводячи протиправність вказаної податкової вимоги та відсутність податкового боргу по податку на прибуток, позивач зазначає на безпідставному не врахуванні відповідачем-1 коштів в сумі 100 500, 00 грн., перерахованих 06.08.2014 згідно платіжного доручення № 19 з рахунку у ПАТ «Терра Банк».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд погоджується з указаними доводами Сумської ТПП, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, повноваження контролюючих органів під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та сума непогашеної пені, нарахованої у визначеному порядку.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що право контролюючого органу направити податкову вимогу платнику податків виникає лише в тому випадку, коли у такого платника наявна не сплачена у визначені строки сума податку або збору.

Відповідно до п.п. 137.1, 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За загальним правилом, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

На виконання п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 згаданого Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Пункт 129.6 статті 129 Податкового кодексу України визначає, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011, передбачено, що виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.

За приписами п. 1.24 вказаної статті переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі, а в п. 22.4 ст. 22 згаданого Закону визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

З нормативного тлумачення вказаних норм, суд робить висновок, що виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань. Тобто, обов’язок платника щодо сплати податкового зобов’язання вважається виконаним з моменту передання розрахункового документа на виконання банку.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що 06 серпня 2018 року позивач надав ПАТ «Терра Банк» платіжне доручення № 19 для здійснення переказу коштів в сумі 100 500, 00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток за 2014 рік (а.с. 8). Втім, вказані кошти, в порушення згаданих приписів Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, отримувачу банком перераховані не були, у зв’язку з чим, як сплачена сума податку на прибуток, не обліковувалась (а.с. 81).

Внаслідок неврахування вказаної суми коштів, за даними ГУ ДФС у Сумській області, у Сумської ТПП виник податковий борг по податку на прибуток, який став підставою для направлення оскаржуваної податкової вимоги.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що кошти в сумі 100 500, 00 грн. з моменту передання платіжного доручення банку, тобто, з 06.08.2014, вважаються сплаченими, суд дійшов висновку, що неврахування цієї суми відповідачем при адмініструванні податку на прибуток, є безпідставним, у зв’язку з чим, спірна податкова вимога не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Сумської торгово-промислової палати до Головного управління ДФС у Сумській області, Державної фіскальної служби України про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області № 2897-17 від 13 березня 2018 року.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 39456414) та Державну фіскальну службу України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код 39292197) провести коригування в інтегрованій картці платника податку Сумської торгово-промислової палати (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 7-а, код 02944754) шляхом зменшення заборгованості по податку на прибуток в сумі 100 500, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 9456414) на користь Сумської торгово-промислової палати (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 7-а, код 02944754) витрати на оплату судового збору в сумі 2 643, 00 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код 39292197) на користь Сумської торгово-промислової палати (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 7-а, код 02944754) витрати на оплату судового збору в сумі 881, 00 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення суду складено 03.08.2018

Суддя С.В. Воловик