Постанова № 75755089, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10983/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова О.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника апелянта Ковалевського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради Донського Ярослава Сергійовича, Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Караченцев Артем Юрійович (ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Омега Банк»), про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Ярослава Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36394428 від 31.07.2017, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що дії Державного реєстратора вчинені під час дії заборони на відчуження майна, отже воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Ярослава Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36394428 від 31.07.2017, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ 38004195 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

З таким рішенням не погодилася третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та доведеними, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що державним реєстратором можуть вчинятися реєстраційні дії, якщо заборона на відчуження майна накладена в інтересах особи, яка звернулася із заявою про державну реєстрацію. Крім того апелянт зазначає, що в даному випадку існує спір про право, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначає, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для проведення реєстраційних дій. Також зазначає, що у даній справі відсутній спір про право, оскільки предметом позову є лише дії державного реєстратора під час вчинення реєстраційних дій.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи інші учасники судового розгляду до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Лівобережною філією АКБ «ТАС-Комерцбанк» 26.01.2006 укладено кредитний договір № 04/3728-С, в рахунок виконання зобов'язань за яким, між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір № 560 від 26.01.2006, за яким позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2818449).

Також, між позивачем та ВАТ «Сведбанк» 28.07.2008 укладено кредитний договір №2615/0708/88-028 (основне зобов'язання), з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким, було укладено іпотечний договір № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28.07.2008 (реєстраційний номер 7958). На забезпечення виконання основного зобов'язання позивач (Іпотекодавець) передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» (Іпотекодержателю) належну йому на праві власності трикімнатну квартиру загальною площею 69,3 кв.м., під номером АДРЕСА_1, про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7643438).

При цьому, згідно з умовами іпотечного договору № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28.07.2008 (пункт 12.3.1.), задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя). Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» засвідчили, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, відповідно до умов якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому даним договором.

Відповідно до п 2.2 вказаного договору з моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ним права.

Також, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір відступлення права вимоги.

У п. 1.1 якого зазначено, що відповідно до ст. 24 Закону України від 05 червня 2003 року №898 «Про іпотеку» та умов цього Договору, Сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15, укладеного між сторонами, одночасно відступають права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором.

17.07.2013 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києві про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Фідобанк» 748 428,33 грн. боргу, суд видав виконавчий лист № 2-5675/12, на підставі якого відділом ДСВ Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №39472765 та постановою державного виконавця від 05.03.2013 у зазначеному виконавчому провадженні накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_5, та оголошено заборону на його відчуження, про що внесений відповідний запис до реєстру обтяжень нерухомого майна.

31.07.2017 Державним реєстратором на підставі іпотечного договору № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28.07.2008, договору про відступлення прав за іпотечним договором № 6970 від 28.11.2012, вимоги про усунення порушень від 07.02.2014, рекомендованого повідомлення від 15.02.2014, на підставі іпотечного застереження у іпотечному договорі, зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36394428 від 31.07.2017).

Вважаючи таке рішення Державного реєстратора протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішення, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1,2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 (далі Закон №1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону №1952 державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст. Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У ч. 1 ст. 24 Закону №1952 встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, , якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Як установлено судом, відповідно до умов п. 11 Договору іпотеки, укладеного між позивачем та ВАТ «Сведбанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. від 28.07.2008 року №7957, визначено, що Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, процента за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу так і процентів за ним).

При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

Так, відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898 якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Так приватним нотаріусом всупереч вищезазначеним положенням не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виконання, переходу, припинення речового права, що підлягаєє державній реєстрації, оскільки ним було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру на підставі договору за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, зокрема, за відсутності письмової вимоги та документа, що підтверджує наявність факта завершення 30-денного строку з моменту отримання ОСОБА_5 письмової вимоги.

Так, для проведення державної реєстрації ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» приватному нотаріусу було надано вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас, абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Оскільки доказів на підтвердження направлення такого листа із відмітками поштової установи, а також розрахункового документу відповідачем суду не надано, колегія суддів не може прийняти вказану вимогу в якості належного доказу її направлення позивачу.

Також, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги копія зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, оскільки вказане повідомлення лише підтверджує факт відправлення ТОВ «Укрборг» на адресу позивача, в той же час ТОВ «Укрборгу» не є стороною вищезазначених договорів.

При цьому, доказів направлення вимоги про усунення порушень основного зобов'язання матеріали справи не містять та апелянтом не надано.

Крім того, як установлено судом першої інстанції, на все нерухоме майно позивача накладено арешт, який зареєстрований в Реєстрі 12.09.2013, номер запису про обтяження 2468627, доказів про скасування чи знаття якого, відповідачами чи іншими особами суду не надано, що унеможливлювало з 12.09.2013 та унеможливлює вчинення реєстраційних дій по реєстрації права власності на майно позивача (у тому числі, щодо спірної квартири) до скасування (зняття) відповідного арешту.

Щодо посилання апелянта на наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку із спором про право, колегія суддів зазначає, що хоч спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, визначальним є той факт, що предметом спору є дії та рішення суб'єкта, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції, і які позивач оскаржує з підстав неналежного виконання відповідачем своїх функцій, зокрема, дотримання процедури державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - залишити без задоволення, а рішення рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 06 серпня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

І.В.Федотов