Постанова № 75754843, 24.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2018 рокусправа № 804/7385/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чумак С.Ю.

судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участі представника відповідача Філіппової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року у справі № 804/7385/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 17007-1302 від 29.05.2017 року щодо визначення суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю у 2014-2017 роках в розмірі 503353,52 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначив, що відповідно до абз. 2 п. 288.1 ст. 288 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових та внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числі місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни. Проте, даних про розірвання або припинення договору оренди між Дніпровскьою міською радою та ОСОБА_2, а також дані щодо вилучення із користування зазначеної земельної ділянки до відповідача не надходило. При цьому, ОСОБА_2 самостійно задекларовано податкові декларації з плати за землю на 2008-2012 роки від 31.01.2008 року № 1546, від 28.01.2009 № 1275, від 29.01.2010 № 3018, від 31.01.2011 № 260 та від 28.02.2012 № 3558 відповідно за зазначену земельну ділянку, що на думку відповідача є підтвердженням використання землі після закінчення дії договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

11.05.2006 року між ОСОБА_2 (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,6056 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за № 1702.

Як зазначено у п.3.1 вказаного Договору, договір укладено на два роки, тобто, до 11 травня 2008 року.

П.3.4 Договору передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки шляхом його переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.

Відповідно до п.12.3 Договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,6056 га, кадастровий номер НОМЕР_1, був припинений 11 травня 2008 року.

Проте, 29.05.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 17007-1302, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання з орендної плати за землю з фізичних осіб за період з 2014 року по 2017 року у сумі 503353,52 грн. (а. с. 9).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 11.05.2006 року припинив свою дію 11.05.2008 року, а Дніпровською міською радою не приймалося рішення про переукладання вказаного договору, винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення, яким нараховане податкове зобов'язання з орендної плати за землю є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються також Законом України від 06.10.1998 року №161 "Про оренду землі" (далі - Закон №161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу, використання землі в Україні є платним. Підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ст.269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до пункту 287.1. статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

В силу 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК України.

Відповідно до пункту 286.1. статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1. статті 288 ПК України).

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаній використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону №161).

Однією з істотних умов договору оренду землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону № 161).

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону №161, відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Згідно з статтею 21 Закону № 161 орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 31 ЗК України договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначалося вище, договір оренди від 11.05.2006 року був укладений на два роки, тобто до 11 травня 2008 року, а відтак на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, вказаний договір був припинений в силу вимог ст. 31 ЗК України, та як наслідок позивач був звільнений від обов'язку сплати орендної плати.

Крім того, відповідно до ст.6 Закону № 161 право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Стаття 4 цього ж Закону визначає, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Оскільки, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) почав діяти з 1 січня 2013 року, будь-яке право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі прав. Так, обов'язковому внесенню до Державного реєстру прав підлягає інформація про укладення додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Дніпровською міською радою, в тому числі про продовження дії договору, якщо такі угоди взагалі укладались.

Проте відповідно до довідки № 105582648 від 29.11.2017 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-яка інформація щодо реєстрації будь-яких речових прав стосовно земельної ділянки, що є предметом вищевказаного договору, відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується судова колегія, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю за період з 2014-2017 роки нараховані позивачу безпідставно, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 року № 17007-1302 про нарахування ОСОБА_2 орендної плати за землю є протиправним, та підлягає скасуванню.

При цьому безпідставним є посилання апелянта на подання позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2008-2012 роки із самостійним декларуванням орендної плати за вказані періоди часу, оскільки останні не охоплюють період 2014-2017 років, за який позивачу нараховано плату за землю, а тому і не можуть бути доказом користування позивачем земельною ділянкою в цей період часу.

Крім того, в судове засідання суду апеляційної інстанції представником відповідача надано інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно, згідно з якою 18 січня 2018 року за позивачем зареєстровано право власності на незавершене будівництво (меблевий цех, склад-магазин меблів - 25% готовності. 23 березня 2018 року право власності на зазначений об'єкт за позивачем припинено. В судовому засіданні представниками апелянта зазначено, що надана інформація підтверджує користування позивачем земельною ділянкою на протязі 2008-2018 років.

Колегія суддів вважає надані докази неналежними і не приймає їх при прийнятті рішення з огляду на наступне.

Спірним періодом, за який позивачу нараховано орендну плату, є 2014-2017 роки, незавершене будівництво готовністю 25% зареєстровано 18 січня 2018 року, тобто вже після періоду нарахування плати за землю. Доказів наявності незавершеного будівництва у 2014-2017 роках апелянтом не надано, а тому надана Інформація в розумінні статті 73 КАС України не може підтверджувати заявлені апелянтом доводи.

Крім того, зазначене незавершене будівництво зареєстровано після прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення, ця Інформація не була і не могла бути підставою для прийняття останнього, а тому апелянт посилається на неї необгрунтовано і помилково.

Також колегія суддів зазначає, що цієї інформації не існувало і на момент прийняття постанови судом першої інстанції, а тому останній правомірно на підставі наявних у справі доказів ухвалив рішення про задоволення позову. Судом же апеляційної інстанції перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме на момент його прийняття

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Повний текст судового рішення складений 26 липня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року у справі № 804/7385/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: І.В. Юрко