Рішення № 75754339, 08.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/1980/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області; 2) зобов'язати його прийняти рішення про надання такого дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно змісту якого просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідач не є належним відповідачем по справі, а може тільки приймати участь у справі, у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, як орган, який здійснює реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі (а.с.43-44).

Дослідивши наявні в справі матеріали та всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 30.05.2018 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с.7).

Листом від 25.06.2018 року № Я-7047/0-4426/0/17-18 Управління повідомило про відмову в наданні такого дозволу, оскільки земельна ділянка, вказана у зверненні позивача входить до земельного масиву, що перебуває в оренді громадянина ОСОБА_2, згідно договору оренди землі від 05.09.2014 року (зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.09.2014 оку №7032722).

Згідно Статуту ФГ "ОСОБА_2", зазначена земельна ділянка не відноситься до земель, які перебувають у користуванні господарства.

Та відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка 26,0002 га, яка розташована на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області належала на підставі договору від 05.09.2014 року оренди землі ОСОБА_2 кадастровий НОМЕР_2 (а.с.25-30).

Даний договор був укладений строком на 10 років.

30.06.2017 року ОСОБА_2 надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 26,0002 га, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області кадастровий НОМЕР_2.

В заяві також зазначено, що ОСОБА_2 повідомляє компетентні органи та всіх кого це стосується за належністю (а.с.36).

Не погодившись з цим позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 22 ЗК України вказує, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України,

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі(у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавцем чітко передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Матеріали справи свідчать, що відмова у наданні позивачу такого дозволу аргументовані тим, що земельна ділянка належить ОСОБА_2 та не давалась графічні матеріали.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про вилучення земельної ділянки, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Бабіч Л.Ю. (а.с.36) та графічні матеріали на яких зображено місце розташування земельної ділянки (а.с.9, 32).

Відтак, відповідачем відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством. З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з метою ведення фермерського господарства.

Суд зазначає, що листи відповідача від 29.08.2017 р. № С-15801/0-11633/0/6-17 (а.с.9) щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та викладена в ньому позиція (фактична відмова), не містить визначених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у вищевказаних листах, підлягають задоволенню.

Разом з тим, з огляду на положення КАС України суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.14 р. № 21-11а14.

Враховуючи, що відповідачем не розглянуло заяву позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації, у суду немає підстав для зобов'язання останнього надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, а тому в задоволенні позовних вимог в частини зобов'язання відповідача вчинити певні дії слід відмовити. Однак, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача належним чином розглянути його заяву від 30.05.2018 року, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Щодо твердження відповідача, що він не є належним відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 КАС України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки Головним управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято рішення від 25.06.2018 року №Я-7047/0-4426/0/17-18, чим порушено право позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, то воно є відповідачем у справі, а не районна державна адміністрація чи сільська рада.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 241, 243-249 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену в листі № Я-7047/0-4426/0/17-18 від 25.06.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 травня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі розмірі 1410,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код: 39767636).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255,295 КАС України та може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно вимог пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько