Рішення № 75753914, 06.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1822/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду у м.Одеси про визнання дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо не врахування при розрахунку пенсії "інших виплат": матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавки за вислугу років, яка врахована в розмірі 20% замість 30%, надбавки за особі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, яка врахована в сумі 730,20 грн., замість 791,05грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премії разової в розмірі 660 грн., та грошової допомоги у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн.;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеси здійснити з 01.03.2018 року перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням 80% від суми заробітної плати державного службовця на час призначення пенсії, включити при перерахунку пенсії "інші виплати": матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавку за вислугу років в розмірі 30%, надбавку за особливі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в сумі 791,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премію разову в розмірі 660 грн., та грошову допомогу у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн., продовжувати безперервно нараховувати індексацію пенсії наростаючим підсумком, враховуючи базовий місяць лютий 2008 року з урахуванням всіх нарахованих та сплачених сум.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду (з копією для відповідача):

- інформації щодо адреси електронної пошти позивача та офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача;

- інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;

- засвідчений копій доказів, копії яких додано до позовної заяви;

- власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- звернення позивача до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, за розглядом якого прийнято рішення від 19.03.2018 року №826743 про відмову у перерахунку пенсії.

- уточненої позовної заяви із викладом вимог у відповідності до приписів ст.5 КАС України та зазначенням вірного найменування відповідача.

Копію вказаної ухвали суду отримано позивачем 27.04.2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання ухвали суду від 25.04.2018 року від позивача через канцелярію суду за вх. №12230/18 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із:

- засвідченими копіями доказів, копії яких додано до позовної заяви;

- власним письмовим підтвердженням про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- копією звернення позивача до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, за розглядом якого прийнято рішення від 19.03.2018 року №826743 про відмову у перерахунку пенсії;

- уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови ОСОБА_1 включити в перерахунок пенсії "інші виплати": матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавку за вислугу років, яка врахована в розмірі 20% замість 30%, надбавку за особі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, яка врахована в сумі 730,20 грн., замість 791,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премію разову в розмірі 660 грн., та грошову допомогу у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн.;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити з 01.03.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням 80% від суми заробітної плати державного службовця на час призначення пенсії, включити при перерахунку пенсії "інші виплати": матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавку за вислугу років в розмірі 30%, надбавку за особливі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в сумі 791,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премію разову в розмірі 660 грн., та грошову допомогу у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн., продовжувати безперервно нараховувати індексацію пенсії наростаючим підсумком, враховуючи базовий місяць - лютий 2008 року, з урахуванням всіх нарахованих та сплачених сум.

Так, в обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві від 03.05.2018 року ОСОБА_1 вказує, що вона працювала в органах державної служби в Державній податковій інспекції в Малиновському районі м.Одеси та отримує пенсію з 19.04.2007 року на підставі Закону України «Про державну службу», яка розрахована в розмірі 80% від середнього заробітку.

Як вказує позивач в уточненому позові, при перерахунку пенсії станом на 01.02.2008 рік в розрахунок не була включена матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавка за вислугу років врахована в розмірі 20% замість 30%, надбавка за особливі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи врахована в сумі 730,20 грн., замість 791,05 грн., а також при виході на пенсію не була врахована компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премія разова в розмірі 660 грн., та грошова допомога у разі виходу на пенсію в розмірі 10 окладів, що становить 6600 грн., які входили в систему оплати праці держслужбовця, та на які нараховувався збір на обов'язкове державне страхування, що підтверджено довідками ДПІ у Малиновському районі м.Одеси.

Окрім цього, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що вона звернулась до відповідача з заявою, надавши довідки №325/Г/15-52-05 від 03.03.2018 року, №324/Г/15-52-05 від 03.03.2018 року та просила включити в розрахунок не враховані при призначенні та перерахунку складові заробітної плати, але отримала рішення від 19.03.2018 року №826743 про відмову в перерахунку пенсії.

Як вказує позивач, відмовляючи у задоволенні заяви, відповідач виходив з того що з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим з 01.06.2015 року раніше призначені пенсії не перераховуються, а тому підстави для перерахунку пенсії позивача на цей час відсутні.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки виходячи зі змісту наведених правових норм, інші виплати та складові заробітної плати, з яких утримувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мали бути включені до складу пенсії та підлягали виплаті з моменту призначенні пенсії, але внаслідок протиправних дій відповідача не були нараховані та виплачені в належному розмірі. Крім того, врахування всіх складових до сум пенсії має сприйматись органом пенсійного фонду як відновлення порушеного права на отримання пенсії в розмірі, встановленому Законом, що діяв на час її призначення. У відповіді орган ПФУ зазначив, що базовим місяцем нарахування індексації є грудень 2010 року, але дата останнього перерахунку відбулась з 01.01.2008 року, тобто індексація пенсії повинна проводитись з лютого 2008 року наростаючим підсумком і безперервно.

З посиланням на положення ч.2 ст.33, ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу», ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про оплату праці», ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 28 травня 2013 року у справі №21-97а13, позивач стверджує, що для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та пенсія повинна бути перерахована з урахуванням всіх виплат, на які нараховувались платежі до Пенсійного фонду України без зміни базового місяця для проведення індексації пенсії.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (в редакції від 03.05.2018 року);

- відкрито провадження у справі за даною позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії;

- вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

17 травня 2018 року за вх. № 13848/18 (у встановлений судом строк) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії позивачу (а.с.42-46).

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не погоджується із вимогами позивача з наступних підстав.

Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», п.5 розділу 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, ч.2 ст.50 ст.90 Закону України «Про державну службу», відповідач вказує, що інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, одноразова грошова допомога у разі виходу на пенсію у розмірі 10 посадових окладів) не входять до складу заробітної плати державних службовців і не враховуються при обчисленні цього виду пенсії. У зв'язку із цим, для перерахунку пенсії та виплати пенсії з урахуванням інших виплат не має жодних законодавчих підстав.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та уточненого позову.

Копію відзиву на позовну заяву отримано позивачем 30.05.2018 року.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року, оскільки повного та всебічного з'ясування обставин у справі існувала необхідність у витребуванні з боку відповідача додаткових доказів, судом вирішено:

- проводити розгляд справи №815/1822/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України.

- роз'яснено, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі необхідності його подання, зважаючи на те, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою 03.05.2018 року) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали;

- встановлено позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслані відповідачу, - з дня отримання копії цієї ухвали.

- у разі повторного, додаткового направлення відповідачем відзиву на позов, встановлено позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив з дня отримання копії відзиву, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачу.

- встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана позивачу.

- витребувано з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі належним чином засвідчену та оформлену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Копію ухвали суду від 05.06.2018 року отримано позивачем 25.06.2018 року.

25 червня 2018 року за вх.№18114/18 (у встановлений судом строк) через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення (відповідь на відзив) (а.с.61-63).

Як вказує позивач у відповіді на відзив, у відзиві на адміністративний позов відповідач знову зазначає ті ж самі причини відмови, а саме, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Як зазначає ОСОБА_1, вона не зверталась до відповідача за перерахунком пенсії з більшого заробітку працюючого державного службовця; інші виплати та складові заробітної плати, які вона отримувала перед виходом на пенсію та з яких утримувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мали бути включені до складу пенсії та підлягали виплаті з моменту призначенні пенсії, але внаслідок протиправних дій відповідача не були нараховані та виплачені в належному розмірі.

В даному випадку, як вказує позивач, вона просила здійснити перерахунок пенсії з врахуванням усіх сум, з яких було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і які вона отримувала на державній службі перед виходом на пенсію.

Таким чином, як стверджує позивач, оскільки їй призначено пенсію на підставі ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», чинного на час виходу на пенсію, тому до правовідносин щодо призначення пенсії застосовуються положення законодавства, чинного на час набуття права на її призначення.

Аналогічна позиція, як стверджує ОСОБА_1, також викладена в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а 11, від 14 травня 2013 року у справі №21-125а13, від 28 травня 2013 року у справі № 21 -97а13, від 06 листопада 2013 року у справі №21-350а13, від 04 березня 2014 року у справах №№21-3а14 та 21-14а14, від 03 червня 2014 року у справі №21-134а 14, від 16 вересня 2014 року у справі №21-314а14, від 09 червня 2015 року у справі №21-243а15, від 08 липня 2015 року у справі №21-1486а15.

Також, 25.06.2018 року за вх. №18115/18 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи №815/1822/18 в порядку загального позовного провадження. Вказане клопотання щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження обґрунтоване тим, що загальне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні (а.с.64-65).

27 червня 2018 року за вх. №18469/18 від відповідача надійшов супровідний лист, у якому зазначено, що у Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду у м.Одеси відсутня необхідність у поданні повторно додаткового відзиву, та до якого додано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.66-166).

Ухвалою суду від 20.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №815/1822/18 у порядку загального позовного провадження.

Станом на 06.08.2018 року інших заяв по суті справи та інших доказів на адресу суду з боку сторін не надходило.

Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Згідно з ч.4 ст.243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 06.08.2018 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою (уточненою) та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви по суті справи, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до 19.04.2007 року працювала на посаді головного державного податкового інспектора в ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, на даний час перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м.Одесі та з 20.04.2007 року їй призначено пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» (а.с.160-166).

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, пенсія призначена ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про державну службу», розрахована в розмірі 80% від середнього заробітку.

Судом встановлено, що 17.05.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеси із заявою про перерахунок/призначення пенсії згідно довідки Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 14.04.2017 року №4111/С/15-52-05-01-03 (а.с.112,110-111).

За розглядом даної заяви позивача, рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеси № 826743 від 23.05.2017 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, - скасовано зокрема статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, якою передбачалося право на проведення перерахунку пенсії (а.с.113)

Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року по справі №520/7993/17 (а.с.69-71) визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №826743 від 23.05.2017 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2017 року № 3690 про перерахунок пенсії.

Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України в м.Одесі на виконання рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року по справі №520/7993/17 повторно розглянуто заяву №3690 від 17.05.2017 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 та прийнято рішення №826743 від 01.03.2018 року «Про відмову у перерахунку пенсії» (а.с.77).

Згідно вказаного рішення №826743 від 01.03.2018 року «Про відмову у перерахунку пенсії» (а.с.77), підставою для його прийняття слугувало те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, - скасовано, зокрема, статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, якою передбачалося право на проведення перерахунку пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723.

Враховуючи те, що Закон України «Про державну службу» №889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі, призначених згідно з Законом України «Про державну службу» №3723, оскільки постановою №1013 скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, підстави для видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій, який був передбачений ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723, - відсутні.

У зв'язку з цим, як зазначено у вказаному рішенні відповідача, немає підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно наданої довідки про заробітну плату №4111/С/15-52-05-01-03 від 14.04.2017 року, виданої Державною фіскальною службою України ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області.

У рішенні зазначено, що у разі незгоди з ним, воно може бути оскаржено в судовому порядку.

Також, судом встановлено, що 07.03.2018 року позивач звернулась до начальника Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Одесі із заявою, яка зареєстрована за №1519/10 (а.с.37,74), в якій зазначила, що 19.04.2007 року згідно Закону України «Про державну службу» їй була призначена пенсія. При перерахунку пенсії станом на 01.02.2008 року в розрахунок пенсії не було включено: розмір матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., компенсація невикористаної відпустки за 15 к.д. у квітні 2007 року у розмірі 1273,87 грн., грошова допомога при виході на пенсію у розмірі 6600,00 грн. в липні 2007 року. Також у заяві зазначено, що у квітні 2007 року окремо була виплачена премія у розмірі 660,00 грн. Крім того, як зазначено у даній заяві, в довідці ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, наданій для розрахунку пенсії вказана надбавка за вислугу років у розмірі 60% (365,10 грн.), але в розрахунку взято 20% (243,40 грн.); надбавка за високі досягнення у праці становить 791,05 грн., а в розрахунок взято 730,00 грн. З урахуванням цього, позивач вважає, що невірно нараховано фіксовану індексацію.

Зважаючи на вищевикладене, в заяві від 07.03.2018 року №1519/10 ОСОБА_1 просила перерахувати пенсію, у зв'язку із тим, що при проведенні розрахунку пенсії не були враховані вищевказані складові виплати, а також були допущені помилки (а.с.74).

До вказаної заяви позивачем було додано, зокрема, довідки про складові виплати №324/Г/15-52-03 від 03.03.2018 року та №325/Г/52/02 від 03.03.2018 року.

Зі змісту довідки №325/Г/15-52-03 від 03.03.2018 року (а.с.33-34,72) вбачається, що вона видана ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області позивачу - ОСОБА_1 про те, що з 01.02.2008 року заробітна плата по посаді, аналогічній посаді головного державного податкового інспектора, з якої її звільнено з 19.04.2007 року, складала: посадовий оклад становив 1117,00 грн.; за присвоєне спеціальне звання інспектор податкової служби 1 рангу надбавка становила 100,00 грн.; за вислугу років надбавка у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання (1117,00+100,00)*30%, тобто 365,10 грн.

У вказаній довідці також зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи середній розмір надбавки за лютий 2008 року становив 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років (1117,00+100,00+365,10)*50%, тобто 791,05 грн.; середній розмір премії на посаді головного державного податкового інспектора становив 117,18% від посадового окладу, тобто 1308,90 грн.; премія виплачена в лютому 2008 року; відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 у 2008 році середній розмір матеріальної допомоги на оздоровлення по відповідній посаді становив розмір середньомісячної заробітної плати державного службовця.

Виходячи з цього, матеріальна допомога на оздоровлення складає 3682,05 грн. (1117,00+100,00+365,10+791,05+1308,90).

Також у довідці №325/Г/15-52-03 від 03.03.2018 року зазначено, що відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 у 2008 році середній розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань по відповідній посаді становив розмір середньомісячної заробітної плати державного службовця.

Виходячи з цього, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань складає 3682,05 (1117,00+100,00+365,10+791,05+1308,90 та вказано, що на момент призначення пенсії ОСОБА_1 отримувала надбавку за особливі умови праці відповідно до постанови КМУ від 31.12.1996 р. №1592 у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу.

У вказаній довідці №325/Г/15-52-03 від 03.03.2018 року вказано, що вона видана на підставі заяви ОСОБА_1, особових рахунків працівників по аналогічній посаді, довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 13.06.2008 року №18593/05-030 та що на всі виплати були нараховані страхові внески.

В свою чергу, у довідці №324/Г/52/02 від 03.03.2018 року (а.с.35,73) зазначено, що вона видана ОСОБА_1 про те, що їй при звільненні згідно наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 16.04.2007 року №256-0 «Про звільнення ОСОБА_1» було виплачено:

- компенсацію невикористаної відпустки за 15 к.д. у розмірі 1273,87 грн. (одна тисяча двісті сімдесят три грн. 87 коп.) у квітні 2007 року;

- грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі 6600,00 грн. в липні 2007 року.

Також, у квітні 2007 року окремо була виплачена премія разова у сумі 660,00 грн.

Водночас, у довідці №324/Г/52/02 від 03.03.2018 року вказано, що вона видана на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.06.2017 року, розрахункових листів згідно ПЗ «ПАРУС» за 2007 рік та що на всі виплати були нараховані страхові внески.

Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м.Одесі за розглядом заяви ОСОБА_1 від 07.03.2018 року №1519/10 прийняло рішення №826743 від 19.03.2018 року «Про відмову у перерахунку пенсії» (а.с.75).

Підстави для відмови у перерахунку пенсії позивачу згідно вказаного рішення аналогічні підставам для відмови у перерахунку пенсії згідно рішення №826743 від 01.03.2018 року «Про відмову у перерахунку пенсії».

У рішенні зазначено, що у разі незгоди з ним, воно може бути оскаржено в судовому порядку.

В свою чергу, позивач, вважаючи неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови ОСОБА_1 включити в перерахунок пенсії "інші виплати": матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавку за вислугу років, яка врахована в розмірі 20% замість 30%, надбавку за особі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, яка врахована в сумі 730,20 грн., замість 791,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премію разову в розмірі 660 грн., та грошову допомогу у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн., звернулась до суду з відповідним позовом (з урахуванням уточнень від 03.05.2018 року).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відмова, викладена у рішенні №826743 від 19.03.2018 року слугувала підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993№ 3723-XII, Законом України "Про державну службу" от 10.12.2015 № 889-VIII, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Зокрема, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії державного службовця) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.33 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії державного службовця) державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Нормами ст. 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

В статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Правління Пенсійного фонду від 04.09.2013 року № 15-1 (зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193) на виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах N 2а-8893/12/2670, N 2а-4753/09/2670 встановлено форму довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу". У формі довідки є колонки "Інші", де слід зазначати виплати, які не увійшли до заробітної плати у попередніх колонках, але мають враховуватись при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та з яких сплачено страхові внески, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 13.07.2011 року №14399/03-20 "Щодо нарахування ЄСВ на суму матеріальної допомоги" базою для нарахування єдиного внеску є сума заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289.

Згідно з підпунктом 4.3.5 зазначеної Інструкції визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством (п.2.2.4.); суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників (п.2.2.7.); оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток у розмірах, передбачених законодавством (п.2.2.12.); відносяться до додаткової заробітної плати. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників відносяться до заохочувальних та компенсаційних виплат (п.2.3.3.). Усі перелічені виплати відносяться до додаткової заробітної плати або заохочувальних та компенсаційних виплат, а отже є базою для нарахування та утримання ЄСВ і, відповідно, для нарахування пенсії.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, а саме: "Отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати".

У постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 Верховний Суд України зазначив, що: "висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-ХІІ та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону №1058-ІV та стаття 66 Закону №1788-ХІІ".

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 року у справі №466/2402/17, у постанові від 15.03.2018 року у справі №440/1130/16-а.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено підстави, за яких провадиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) сума індексації у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Таким чином, для обчислення пенсії включаються усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених вище норм отримувані застрахованою особою суми виплат (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань), з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Суд зазначає, що державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР)

Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Стаття 33 Закону №3723-XII не містить положень про включення до заробітної плати державного службовця такої виплати, як компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 24 Закону №504/96-ВР, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Отже, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до системи оплати праці державних службовців згідно Закону №3723-ХІІ, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №216/1666/17, від 17 липня 2018 року по справі №348/2248/16-а.

Згідно з ч.1 ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Однак, суд зазначає, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення перерахунку пенсії було визначено у п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (далі - Постанова КМУ № 865), згідно якого у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Таким чином, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою. Проте надалі законодавче регулювання цих відносин зазнало суттєвих змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова КМУ №1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії як у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, так і у зв'язку із поданням додаткових документів, Постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців або поданням додаткових документів пенсіонерами не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон № 889-VIII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що з 01 грудня 2015 року, - початку застосування Постанови КМУ № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців або поданням додаткових документів пенсіонерами.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців або у зв'язку із поданням додаткових документів, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а, у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 520/16639/16-а, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 373/87/17, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №243/9578/16-а, у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 522/23019/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм права та висновків Верховного суду, суд дійшов висновку, що дії відповідача при прийнятті рішення № 826743 від 19.03.2018 року є правомірними, а отже вимога позивача про визнання неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови ОСОБА_1 включити в перерахунок пенсії "інші виплати": матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавку за вислугу років, яка врахована в розмірі 20% замість 30%, надбавку за особі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, яка врахована в сумі 730,20 грн., замість 791,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премію разову в розмірі 660 грн., та грошову допомогу у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн. не підлягає задоволенню.

Водночас, щодо вимоги позивача про зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити з 01.03.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням 80% від суми заробітної плати державного службовця на час призначення пенсії, включити при перерахунку пенсії "інші виплати": матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3682,05 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 3682,05 грн., надбавку за вислугу років в розмірі 30%, надбавку за особливі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в сумі 791,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1273,87 грн., премію разову в розмірі 660 грн., та грошову допомогу у разі виходу на пенсію в розмірі 6600 грн., продовжувати безперервно нараховувати індексацію пенсії наростаючим підсумком, враховуючи базовий місяць - лютий 2008 року, з урахуванням всіх нарахованих та сплачених сум, яка є похідною від першої вимоги, суд, окрім вищевикладеного, вважає за необхідне звернути також увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, в ній наявна довідка про заробіток для обчислення пенсії №11562/05-030, видана у квітні 2007 року ОСОБА_1 про те, що її заробіток, який враховується при обчисленні пенсії склав 14131,89 грн. (а.с.154). Як зазначено у вказаній довідці, до неї не включені виплати одноразового характеру, не обумовлені системою оплати праці, перелік яких затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Також, у довідці зазначені розміри посадових окладів у відповідний період, розмір надбавки за присвоєння спеціального звання, розмір премії та надбавки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Також, як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, в ній наявна довідка від 23.04.2007 року №12255/05-030, яка видана ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ДПА України ОСОБА_1 у тому, що розмір надбавки за особливі умови праці згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року №1592 «Про умови оплати праці робітників державної податкової адміністрації України, місцевих державних інспекцій та податкової міліції», за 24 календарні місяці роботи перед звільненням з державної служби складає 107,86 грн., розмір надбавки відповідно до Указу Президента України від 22.03.2002 року №288 та від 20.06.2002 року №575 у розмірі 100% від окладу, надбавки за вислугу років та рангу всього складає 4766,01 грн. (а.с.157).

Окрім цього, згідно довідки від 23.04.2007 року №12254/05-30, виданої ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ДПА України головному державному інспектору державної податкової інспекції відділу обліку та звітності управління обліку та звітності ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ОСОБА_1, розмір заробітної плати на день виходу на пенсію позивача -19.04.2017 року, яка враховуються при призначенні пенсії складає 2724,97 грн., в тому числі: посадовий оклад - 660,00 грн., за спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу - 100,00 грн., за вислугу років надбавка у розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання -228,00 грн., надбавка відповідно до Постанови КИУ від 31.12.1996 року №1592 50% від посадового окладу, надбавка за спеціальне звання - 107,86 грн., надбавка відповідно до Указу Президента України від 22.03.2002 року №225 від 20.06.2002 року №575 у розмірі 100% від окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за спеціальне звання - 269, 68 грн., надбавка відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006року №268, 50% від посадового окладу, надбавки за вислугу років, спеціальне звання 213,94 грн., премія -749,82грн., розмір матеріальної допомоги складає 395,67 грн. (а.с.158).

Водночас, в довідці №324/Г/15-52-03 від 03.03.2018 року, яка була надана позивачем відповідачу у березні 2018 року для здійснення перерахунку пенсії державного службовця вказано, що вона видана ОСОБА_1 про те, що їй при звільненні згідно наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 16.04.2007 року №256-0 «Про звільнення ОСОБА_1» були виплачені: компенсація невикористаної відпустки за 15 к.д. у розмірі 1273,87 грн. у квітні 2007 року; грошова допомога при виході на пенсію у розмірі 6600,00 в липні 2007 року; а також, у квітні 2007 року окремо була виплачена премія разова у сумі 660,00 грн. У вказаній довідці зазначено, що на всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внеси на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд зазначає, що ні позивачем не було надано до суду доказів того, що нею було подано відповідачу при призначенні пенсії у 2007 році відповідну довідку, в якій би були зазначені суми нарахованої індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутова допомога та інші види виплат, ні матеріали пенсійної справи позивача не містять таких даних.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано довідку в ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 03.03.2017 року, яку подано відповідачу лише 07.03.2018 року до заяви про перерахування пенсії, в якій зазначається, що такі інші виплати не були включені в довідку для призначення пенсії.

В той же час, довідка від 03.03.2018 року №325/Г/15-52-05 видана ОСОБА_1 не про виплачені їй складові заробітної плати, а про розмір відповідних виплат за аналогічною посадою, посаді головного державного податкового інспектора.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що вона не зверталась до відповідача за перерахунком пенсії з більшого заробітку працюючого державного службовця; інші виплати та складові заробітної плати, які вона отримувала перед виходом на пенсію та з яких утримувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мали бути включені до складу пенсії та підлягали виплаті з моменту призначенні пенсії, але внаслідок протиправних дій відповідача не були нараховані та виплачені в належному розмірі

Однак, суд зауважує на тому, що у своїй заяві про перерахунок пенсії від 07.03.2018 року позивач вказує, що при перерахунку пенсії станом на 01.02.2008 року в розрахунок не було включені відповідні виплати.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців або поданням додаткових документів пенсіонером, та у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого ним рішення №826743 від 19.03.2018 року про відмову у призначенні позивачу пенсії та відповідно вчинених ним дій.

В свою чергу, як вже зазначено судом, саме відмова, викладена у рішенні №826743 від 19.03.2018 року слугувала підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою щодо визнання неправомірними дій Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови ОСОБА_1 включити в перерахунок пенсії "інші виплати".

Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень чинного законодавства та враховуючи висновки, викладені у рішенннях Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії (в редакції від 03.05.2018 року) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.