Рішення № 75753207, 02.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 серпня 2018 року Справа № 808/1647/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_2 (72309, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_3АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про: скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 №6092-13, №6093-13,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2018 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про скасування в повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 №6092-13 в сумі 49655, 26 грн. за формою "Ф" за податковий період 2016 року; №6093-13 в сумі 16861,85 грн. за формою "Ф" за податковий період 2016 року за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, в процесі підготовчого провадження у справі призначено підготовче судове засідання по справі на 23.05.2018.

У підготовчому судовому засіданні по справі оголошено перерву до 07.06.20108

Згідно наказу №35 від 01.06.2018 суддя перебував у відрядженні з 06.06.2018 по 08.06.2018.

Підготовче судове засідання було перенесено на 11.06.2018.

Ухвалою суду від 11.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 02.07.2018.

В судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2018.

У судовому засіданні 02.08.2018, на підставі ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

У відповідності до вимог ч.1 ст.229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу "Акорд".

Представник позивача в судове засідання не прибув Направив на адресу суду клопотання від 01.08.2018 про розгляд справи без його участі. Просив позов задовольнити у повному обсязі. Позиція позивача викладена в позовній заяві від 29.04.2018. Зокрема, зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала несплата позивачем як власником нежитлової будівлі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на території м. Мелітополь Запорізької області цей податок встановлено рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29.01.2016 №2/6, а тому з урахуванням принципу стабільності податкового законодавства, цей податок не може справлятися раніше 2017 року Крім того, нежитлові приміщення, які належать позивачу на праві власності складаються з будівель промисловості та споруд сільськогосподарського призначення. При цьому, відповідно до положень пп. "є" п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування податку на майно. На думку позивача, право на отримання пільги мають як юридичні, так і фізичні особи. Позивач також зауважив, що із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається посадове становище особи, яка їх підписала.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов від 21.05.2018. Відповідачем зазначено, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 не вносить змін до податків, а вводить новий податок. Крім того вказує, що твердження позивача про те, що належне йому майно не є об'єктом оподаткування цим податком є хибним, оскільки це майно належить фізичній особі, а не промисловому підприємству. Щодо правового статусу уповноваженої особи, яка підписала оскаржувані податкові повідомлення-рішення, представник відповідача зауважив, що згідно з Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 08.08.2017 №2016 "Про надання повноважень" ОСОБА_4 було надано повноваження на винесення податкових повідомлень-рішень. Враховуючи вищевикладене, вважає, що оскаржувані рішення винесені відповідно до норм діючого законодавства, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є власником двох об'єктів нерухомості - нежитлових будівель, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 2788 кв.м., розташованої за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 184; та нежитлової будівлі загальною площею 665,8 кв.м., розташованої за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.143а.

31.10.2017 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області винесено у відношенні позивача податкові повідомлення-рішення форми "Ф", а саме:

- №6092-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 49655,26 грн. (а.с.9);

- №6093-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 16861,85 грн. (а.с.10).

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

У свою чергу, за приписами підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. При цьому, законодавець не визначає жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об'єктів.

Верховний Суд у своїй постанові по адміністративній справі з подібних правовідносин за позовом фізичної особи-підприємця до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області зазначив, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16, № 71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач є власником нежитлових будівель, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серії ЯЯЯ №052635 від 01.02.2007 (а.с.14), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССС №827941, виданим КП "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" 01.02.2007 за №13424306 (а.с.14 (зворот)), договором купівлі-продажу нежилої будівлі від 30.12.2004, посвідченим приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 30.12.2014 та зареєстрованим в реєстрі за №4722 (а.с.15), Витягом з Державного реєстру правочинів №4407903 від 07.08.2007 (а.с.17), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" 14.08.2007 за №15585510 (а.с.16).

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (Довідка №7846) земельна ділянка за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 184, призначена для розміщення та експлуатації виробничого приміщення (а.с.12).

Отже, оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування у розумінні з підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а належні позивачу нежитлові будівлі, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідають категорії будівель промисловості, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". Належних та переконливих доказів зворотного представником відповідача не надано.

Окрім того, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною ОСОБА_4 України, а також Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині податку на нерухоме майно, який у обов'язковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною ОСОБА_4 України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до рішення 4 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання № 2/6 від 29.01.2016 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя, на 2016 рік та втрату чинності рішення 66 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 29.05.2015 №2/6 "Про затвердження Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості" міська рада вирішила встановити на території міста Мелітополя податок на нерухоме майно на 2016 рік (а.с.11).

Відтак, враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є 2017 рік.

Отже, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, був запроваджений у м. Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати вказаного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

Окрім того, суд критично ставиться до посилання представника відповідача на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку, оскільки на думку суду введення у систему податків нового виду податку є нічим іншим як зміна податків, яка згідно вимог п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України не може бути здійснена протягом бюджетного року.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016 рік.

Крім того, судом встановлено, що позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік з аналогічних підстав і по тим же об'єктам.

За результатами судового оскарження постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 808/3004/17, залишеною без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, позовні вимоги задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 (а.см.39-42).

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,00 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №1126 від 29.01.2018 (а.с.3).

Відтак, судовий збір у розмірі 704,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (72309, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_3АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 №6092-13, №6093-13, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №6092-13 від 31.10.2017 про нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 49655,26 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №6093-13 від 31.10.2017 про нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 16861,85 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_2 (72309, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т. ОСОБА_3АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.08.2018.

Суддя І.В. Садовий