Рішення № 75753129, 19.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 липня 2018 р. Справа № 802/1540/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача І: не з'явився,

представників відповідача ІІ: Блошенкіної М.П., Білоус В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації

про: визнання протиправними рішення та дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову зазначила, що після переселення з с. Пантелеймонівка Центрального міського району м. Горлівка Донецької області до с. Слобода Дашковецька Вінницького району Вінницької області вона звернулася з заявою до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про виплату заборгованості по пенсії з 01.03.2016 року по 28.11.2017 року. Однак, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації відповідно до протоколу №6 від 01.03.2018 року прийняла рішення про відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року. Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації відповідно до протоколу №6 від 01.03.2018 року про відмову у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року;

- визнати протиправними дії Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення з 01.03.2016 року по 28.11.2017 року виплати пенсії за віком ОСОБА_1;

- зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з урахуванням заборгованості, що виникла з 01.03.2016 року по 28.11.2017 року.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

11.06.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області. Так, відповідач І зазначив, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016р. №365. Вказав, що 29.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою щодо поновлення виплати пенсії та довідкою від 27.11.2017 року №0000419240 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації №6 від 01.03.2018 року позивачу поновлена виплата пенсії з дня звернення до органу пенсійного фонду. При вирішенні питання щодо дати, з якої слід здійснювати відновлення пенсійних виплат, органи Пенсійного фонду керуються термінами, визначеними у рішеннях Комісій. У випадку ОСОБА_1 у рішенні Комісії на зазначено, що виплату пенсії позивачу слід поновити з березня 2018 року, тому у Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області відсутні законні підстави для поновлення позивачу пенсії з 01.03.2016 року.

21.06.2018 року до суду надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, в якому відповідач заперечував щодо заявленого позову просив відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзивах.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 28.09.1999 року.

З початком проведення бойових дій та антитерористичної операції в районі населеного пункту с. Пантелемонівка, Центрального міського району міста Горлівка Донецької області. ОСОБА_1 була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Краматорськ Донецької області.

Згодом ОСОБА_1 переїхала до села Слобода Дашковецька, Вінницького району, Вінницької області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа.

Після переїзду до села Слобода Дашковецька, Вінницького району Вінницької області 29.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою щодо поновлення виплати пенсії.

Відповідно до протоколу №6 засідання комісії Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.03.2018 року ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії з 29.11.2017 року.

Вважаючи, що її права порушені, оскільки їй слід відновити виплату пенсії з 01.03.2016 року, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є конституційним правом позивача.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII, відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що рішення органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу приймалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.2 Порядку документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (п.4-5 Порядку).

Згідно п.6 Порядку структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України, який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Судом встановлено, що позивачем 27.11.2017 року подано до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації заяву про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

А протоколом №6 засідання комісії з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.03.2018 року призначено пенсію ОСОБА_1 з 27.11.2017 року.

Зважаючи на заявлені позовні вимоги, щодо скасування зазначеного протоколу №6 від 01.03.2108 року, суд зазначає, що вказаний протокол прийнятий у межах повноважень у спосіб визначений законодавством, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно п.15 Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Слід вказати, що відповідачами визнається статус позивача як внутрішньо переміщеної особи, в той же час відповідачами не спростовано позиції ОСОБА_1 щодо припинення їй пенсійних виплат з 01.03.2016 року по 27.11.2017 року без відповідних підстав.

Загальновідомим є факт, щодо антитерористичної операції на сході країни, яка розпочалась у квітні 2014 року. Отже, саме з цього часу можлива невиплата позивачеві пенсії органом Пенсійного фонду України за місцем проживання. Разом з тим, представником позивача повідомлено суду, що ОСОБА_1 перестала отримувати пенсійні виплати саме з 01.03.2016 року.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Разом з тим, відповідачами не надано достатніх та переконливих доказів в спростування невиплати позивачеві пенсії з 01.03.2016 року по 27.11.2017 року та для законності неповернення сум недоотриманих соціальних виплат позивачем за минулий період відповідно до законодавства з 01.03.2016 року по 27.11.2017 року на виконання п.15 Положення.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про зобов'язання Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити повернення ОСОБА_1 сум недоотриманих соціальних виплат (сум призначеної пенсії за віком) за минулий період, з 01 березня 2016 року по 28 листопада 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити повернення ОСОБА_1 сум недоотриманих соціальних виплат (сум призначеної пенсії за віком) за минулий період, з 01 березня 2016 року по 28 листопада 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до законодавства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця)

Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (вул. Грибоєдова, 10А, м. Вінниця)

Повний текст рішення виготовлений 26.07.2018 року.

Суддя Томчук Андрій Валерійович