Ухвала суду № 75752472, 02.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1409/18 Справа № 175/4092/17 Головуючий у 1 й інстанції - Бровченко В. В. Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Коваленка В.Д., Кондакова Г.В.

секретаря судового засідання Пінчук Е.С.

за участю прокурора Мікуліної Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Полтавець Т.О.

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши 02 серпня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12017040000001073 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мікуліної Наталії Анатоліївни на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Лозуватка П'ятихатського району Дніпропетровської області, там же зареєстрованого по АДРЕСА_1, проживаючого по АДРЕСА_2, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України покладено відповідні обов'язки.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішено у відповідності до закону.

ОСОБА_2 за цим вироком визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

06 вересня 2017 року приблизно о 21.10 годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21051» реєстраційний номер НОМЕР_1, приналежним на праві власності ОСОБА_6, здійснював рух по вул. Центральній у с. Миколаївка Дніпровського району Дніпропетровської області зі сторони м. Кам'янське Дніпропетровської області у напрямку Криворізького шосе м. Дніпра.

Під час руху обвинувачений, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в районі будинку № 298 по вул. Центральній у с. Миколаївка виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив наїзд на пасажира ОСОБА_4, яка на задньому багажнику велосипеда «АІСТ» перевозила ОСОБА_7, яка в порушення вимог пункту 6.2, підпунктів «а», «д» пункту 6.6 Правил дорожнього руху України в темну пору доби без встановленого та увімкненого ліхтаря (фари) рухалася у зустрічному напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії ОСОБА_2, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а) і 10.1 Правил дорожнього руху України. Невиконання обвинуваченим вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання. Ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування вказав, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є такими, що не відповідають наведеним вимогам закону. Судом не наведено обґрунтувань того, яким чином зазначені обставини, що позитивно характеризують обвинуваченого, свідчать про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання.

Заслухавши прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, думки обвинуваченого та його захисника, а також потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши і проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з посиланням на м'якість призначеного судом покарання, колегія суддів, вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Окрім того, зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України вбачається, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Втім, обов'язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.

Згідно матеріалів кримінального провадження, при перевірці апеляційним судом вироку встановлено, що судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Ствердження прокурора, що судом не наведено обґрунтувань того, яким чином обставини, а саме дані про особу, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та не враховано, що скоєний злочин є тяжким, вчинено в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме з їх урахуванням у сукупності з іншими обставинами, даними про особу обвинуваченого і було призначено покарання обвинуваченому.

Так, згідно вироку та матеріалів справи, при обранні міри і розміру покарання суд першої інстанції, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_2, який раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, одружений, виховує двох неповнолітніх доньок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнав щире каяття, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданої шкоди та наявність неповнолітніх дітей. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Наявність встановлених судом першої інстанції вказаних вище декількох обставин, які пом'якшують покарання та обставини, які характеризують особу обвинуваченого, думка потерпілого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При вказаних, встановлених обставинах, враховуючи інформацію досудової доповіді, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, обґрунтовано застосував кримінальний закон, який регламентує порядок призначення покарань та звільнення від відбування покарання з випробуванням, та призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого йому злочину, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, що відповідає меті та принципам призначення покарань.

З огляду на вище наведене, апеляційний суд не знаходить підстав для погіршення становища обвинуваченого з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі прокурора, оскільки судом призначене покарання є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а тому колегія суддів, вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мікуліної Наталії Анатоліївни - залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Кононенко О.М. Коваленко В.Д. Кондаков Г.В.