Рішення № 75752048, 26.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 липня 2018 р. Справа № 802/1192/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Лакійчука О.М, Козлачкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2015 по 31.12.2017 рік складено акт №943/1301/3141227017 від 02.03.2018 року. Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства та винесено:

- податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 року: №0022721305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40488,38 грн., в тому числі 32390,70 грн. основний платіж та 8097,68 грн. штрафні санкції; №0022741305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793905 грн., у тому числі 635124 грн. основний платіж та 158781 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0022731305 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати військового збору на загальну суму 3374,04 грн., у тому числі 2699,23 грн. основний платіж та 674,3 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- рішення від 23.03.2018 року: №0018001305 про застосування штрафу у сумі 432,52 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені у сумі 84,46 грн.; №0017991305 про застосування штрафу у сумі 154 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені у сумі 19,72 грн.; №0022711305 про застосування штрафних санкцій у сумі 3114,06 грн. за несвоєчасне нарахування єдиного внеску;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 року №Ф 0022701305 щодо сплати недоїмки в сумі 31140,60 грн.

На думку позивача, дані документи є протиправними, оскільки з 01.01.2017 року він є платником єдиного податку 3 групи, вчасно подавав до контролюючого органу відповідні декларації та протягом 2017 року ним було сплачено єдиний податок у визначені строки та у відповідності до задекларованих сум. За таких обставин, вважає висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а винесені рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

11.05.2018 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти вимог позивача та просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до вимог чинного законодавства була проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2015 по 31.12.2017 року. За результатами якої було складено акт №943/1301/3141227014 від 02.03.2018 року та виявлено порушення податкового законодавства.

За результатами перевірки господарської діяльності вставлено, що позивач в 2017 році неправомірно перебував на спрощеній системі оподаткування. А тому, винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою від 27.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження

Ухвалою суду від 18.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований у Хмільницькому міськрайонному управлінні юстиції, про що зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21790000000005623 від 27.04.2015 року та перебуває на обліку в Калинівській об'єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (м. Хмільник) з 27.04.2018 року.

На підставі п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI їз змінами та доповненнями, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, відповідно до наказу на проведення перевірки від 22.01.2018 року №229 та направлення від 05.02.2018 року №223, виданих Головним управлянням ДФС у Вінницькій області, згідно плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управляння ДФС у Вінницькій області Лакійчуком Олександром Миколайовичем була проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2015 по 31.12.2017 рік.

За результатами перевірки складено акт №943/1301/3141227014 від 02.03.2018 року та встановлено наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового законодавства:

1. п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не задекларовано зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 635124,00 грн.

2. абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11, ст.. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за 2017 рік у розмірі 31140,60 грн.

3. п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід за 2017 рік в розмірі 179948,36 грн.

4. п. 16-1, підрозділ 10, розділ ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме занижено чистий оподатковуваний дохід на який нараховується військовий збір та складає 2699,23 грн.

5. абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, за порушення термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування відповідно та нарахована штрафна санкція в розмірі 432,52 грн., та пеня у сумі 34,46 грн. (код платежу 71040000).

6. абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, за порушення термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування відповідно та нарахована штрафна санкція в розмірі 154,00 грн., та пеня у сумі 19,74 грн. (код платежу 71010000).

На підставі даного акту №943/1301/3141227014 від 02.03.2018 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року: №0022721305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40488,38 грн., в тому числі 32390,70 грн. основний платіж та 8097,68 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року №0022741305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793905 грн., у тому числі 635124 грн. основний платіж та 158781 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року №0022731305 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати військового збору на загальну суму 3374,04 грн., у тому числі 2699,23 грн. основний платіж та 674,3 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- рішення від 23.03.2018 року №0018001305 про застосування штрафу у сумі 432,52 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені у сумі 84,46 грн.; №0017991305 про застосування штрафу у сумі 154 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені у сумі 19,72 грн.;

- рішення від 23.03.2018 року №0022711305 про застосування штрафних санкцій у сумі 3114,06 грн. за несвоєчасне нарахування єдиного внеску;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 року №Ф 0022701305 щодо сплати недоїмки в сумі 31140,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та іншими нормативними актами.

Досліджуючи правомірність винесених рішень та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено таке.

Щодо правомірності нарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

В силу вимог пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Відтак, з урахуванням наведених норм, якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців перевищив 1000000 грн., не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000,00 гривень.

Як встановлено судом із акту перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у період з 27.04.2015 по 30.09.2016 року перебував на спрощеній системі оподаткування.

За період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року позивач провадив господарську діяльність на загальній системі оподаткування, оскільки обсяг надходжень отриманих в даний період перевищив 1000000,00 грн. та склав 5420727,94 грн. Порушивши вимог п. 183.3, п. 183.4 ст. 183 ПК України, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не подав до 10.10.2016 року заяву про реєстрацію платником ПДВ.

За таких обставин, суд наголошує, що з моменту переходу позивача на загальну систему оподаткування на позивача почали розповсюджуватись загальні вимоги обов'язкової реєстрації платника ПДВ, передбачені вказаним пунктом.

Відтак, суд доходить висновку, що контролюючий орган дійшов правомірного висновку, що відповідно до вимог пункту 183.4 статті 183 ПК України позивач повинен був подати реєстраційну заяву до податкового органу 10.10.2016 року.

У відповідності до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Тому операції з надання послуг (надходження виручки) з 11.10.2016 року оподатковуються податком на додану вартість.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено обов'язки платника податків. Одним із обов'язків платника податку є сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, а також подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Зазначена норма Податкового кодексу України закріплює обов'язки платника податків в широкому значенні, однак не встановлює детально обов'язки платника щодо конкретних податків, які підлягають сплаті ним за умов, визначених Податковим кодексом України.

В свою чергу у відповідних розділах Податкового кодексу України передбачено порядок адміністрування конкретних податків, платників податків та зборів, їх права та обов'язки та інше.

Порядок сплати податку на додану вартість, визначення осіб, які є платником податку на додану вартість, об'єкти оподаткування, порядок реєстрації платником податку на додану вартість чітко регламентується розділом V Податкового кодексу України, приписи якого і були порушені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Крім того, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 109.2 ст. 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відтак, обов'язковою підставою настання відповідальності є вчинення протиправної дії, що призвела до невиконання або до неналежного виконання вимог, встановлених податковим законодавством. При цьому, суб'єктивна сторона правопорушення - умисел чи необережність (незнання вимог чинного податкового законодавства) жодним чином не впливає на факт вчинення податкового правопорушення.

Серед іншого, суд звертає увагу також і на те, що 14.12.2016 року вх. № 9669 ФОП ОСОБА_4 подав заяву на реєстрацію платником єдиного податку з 01.01.2017 і в пункті 12 обсяг доходу за попередній календарний рік вказав - 0 грн., в пункті 13 вказано відмітку, що розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за попередній календарний рік додається. В розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за попередній календарний рік відсутня інформація про отриманий дохід за 2016 рік, не вказавши дохід за 2016 рік в сумі 5 420 727, 94 гривень, чим порушено п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (а.с.79-80).

Суд звертає увагу на тому, що позивач несе відповідальність за подачу достовірних даних до податкового органу.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України та правомірність визначення контролюючим органом фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793905 грн., у тому числі 635124 грн. основний платіж та 158781 грн. штрафні (фінансові) санкції, а отже податкове повідомлення-рішення №0022741305 від 23.03.2018 є законним та скасуванню не підлягає.

Щодо визначення контролюючим органом податкового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб, суд звертає увагу, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців передбачений ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до акту перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 встановлено, що за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 рік відсутні надходження коштів від провадження господарської діяльності. За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 рік по перевезенню вантажів від ТОВ «Нова пошта» надійшло 3175619,88 грн., що підтверджується відомостями Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про суми виплачених доходів.

Встановлено, що сума документально підтверджених витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у 2017 році становить 2995671,52 грн., а саме витрати на дизпаливо 2322405,72 грн., що підтверджується касовими чеками виданими АЗС ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ»; витрати на стоянку автомобіля склали 156000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів виданих ТОВ «АВТО-ПАРТС СЕРВІС»; витрати на сервісне обслуговування та ремонт автомобілів 403690,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та касовими чеками; витрати на оплату праці 93696,00 грн., що підтверджується відомостями на виплату заробітної плати та банківськими виписками на сплату нарахувань на заробітну плату; сплата ЄСВ 9352,00 грн., що підтверджується банківськими виписками; розрахунково-касове обслуговування 10527,80 грн.

Отже, судом встановлено, що підприємець не задекларував чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 179948,36 грн.

Так, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік встановлено, що підприємцем не задекларовано податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 32390,70.

Крім того, пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 року № 481.

Проведеною перевіркою встановлено неведення книги обліку доходів і витрат за формою яка встановлена для платників які перебувають на загальній системі оподаткування за 2017 рік, отже фізична особа-підприємець ОСОБА_4 порушив вимоги п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40488,38 грн., в тому числі 32390,70 грн. основний платіж та 8097,68 грн. штрафні санкції року та податкове повідомлення-рішення №0022721305 від 23.03.2018 року скасуванню не підлягають.

Щодо правомірності нарахування та розрахунку контролюючим органом суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування суд зазначає наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований 27.04.2015 року за №0228033777/02283 платником єдиного соціального внеску.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З 01.10.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перебував на загальній системі оподаткування, тому згідно з абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 року 22%) визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження суми доходу, на який нараховується єдиний внесок: за 2017 рік у розмірі 22% на суму 141548,36 грн. Також встановлено, що за 2017 рік платником отримано чистий дохід у сумі 179948,36 грн., а платником задекларований дохід у розмірі мінімальної заробітної плати, річна сума якого становила 38400,00 грн.

Тому на підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 порушено абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11, ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого сума єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за 2017 рік встановлено у розмірі 31140,60 грн, тому вимога податкового органу щодо сплати боргу (недоїмки) від 23.03.2018 року №Ф - НОМЕР_2 в сумі 31140,60 грн. є правомірною та скасуванню в судовому порядку не підлягає.

Що стосується термінів сплати єдиного внеску, встановлено, що відповідно до абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно акту перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, судом встановлено порушення терміну сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Тому, рішення від 23.03.2018 року №0018001305 про застосування штрафу у сумі 432,52 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені у сумі 84,46 грн., рішення від 23.03.2018 року №0017991305 про застосування штрафу у сумі 154 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені у сумі 19,72 грн. та рішення від 23.03.2018 року №0022711305 про застосування штрафних санкцій у сумі 3114,06 грн. за несвоєчасне нарахування єдиного внеску є правомірними та скасуванню в судовому порядку також не підлягають.

Щодо обов'язку нараховувати та сплачувати позивачем суму військового збору, суд зазначає таке.

З 01.10.2016 року фізична особа-підприємць ОСОБА_4 перебував на загальній системі оподаткування і відповідно до п. 16-1, підрозділ 10, розділ ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не подано податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, в результаті чого не задекларовано податкові зобов'язання по військовому збору в сумі 2699,23 грн. (чистий дохід 179948,36 грн*1,5%).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд приходить до висновку, заявлені позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено, в силу норм ст. 139 КАС України, підстави для стягнення в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 22000, РНОКПП НОМЕР_3)

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення виготовлений 07.08.2018 року.

Суддя Томчук Андрій Валерійович