Рішення № 75751427, 25.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4594/18 2/335/1459/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В. при секретарі Ведмедьовій В.В., розглянувши у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа Третя Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Запорізької міської ради, третя особа Третя Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:

Частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 16.02.2000 року Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжилцивільбуд», зареєстрованого в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 03.03.2000 року в книзі 265, номер запису 37677.

1/20 частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.02. 2007 року Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-272. Право власності на зазначену частку квартири зареєстровано у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, про що записано у реєстровій книзі за №265, номер запису 37677 від 13.03. 2007 року.

ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений 24 січня 2007 року Пянтковською О.Г. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий №2-150, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на те, що він за законом матиме право, в тому числі належну йому на праві власності всю частину квартири АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Запоріжжя.

На день відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

У встановленому законом порядку, позивач прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті, у тому числі тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, не має.

27.01.2018 року позивач звернулася до Трипольської К.К. державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через встановлені розбіжності у написанні дати народження позивача та відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 року за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Зазначене підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 27.01.2018 року Трипольською К.К. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори.

У заповіті складеному ОСОБА_2 на користь своєї дочки ОСОБА_1, що посвідчений 24 січня 2007 року Пянтковською О.Г. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий №2-150 вказано дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, а у паспорті ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, виданому Дарницьким РВ ГУ МВС України в м. Київ 30.11. 2000 року вказано дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_3.

При оформлені заповіту було допущено помилку у даті народження ОСОБА_1. Замість дати її народження ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому місяць, рік та місце її народження співпадають з даними, що вказані у її паспорті та свідоцтві про народження.

У зв'язку з цим виникла необхідність встановлення факту належності заповіту, посвідченого 24 січня 2007 року Пянтковською О.Г. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий №2-150, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження м. Запоріжжя, який оформлений на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Запоріжжя.

Встановлення цього юридичного факту необхідно для оформлення спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки заповідач помер, то іншим шляхом довести цей факт немає можливості, тому позивач просить суд встановити факт належності їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження м. Запоріжжя, заповіту ОСОБА_2, посвідченого 24 січня 2007 року Пянтковською О.Г. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий №2-150, оформленого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Запоріжжя та визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Представник позивача у наданій суду заяві просила справу розглядати без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у наданій суду заяві просив суд справу розглядати без його участі, прийняти рішення по справі на розсуд суду на підставі доказів наявних у матеріалах справи відповідно до вимог чинного законодавства України.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі, без фіксації судового процесу.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про можливість ухвалення рішення про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом і вважає встановленими такі факти і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_2. Факт відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 9306.

Як вбачається із матеріалів справи після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:

Частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 16.02.2000 року Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжилцивільбуд», зареєстрованого в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 03.03.2000 року в книзі 265, номер запису 37677.

1/20 частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.02. 2007 року Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-272. Право власності на зазначену частку квартири зареєстровано у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, про що записано у реєстровій книзі за №265, номер запису 37677 від 13.03. 2007 року.

Реєстрація права власності на спадкове майно підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 117450770.

ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений 24 січня 2007 року Пянтковською О.Г. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий №2-150, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на те, що він за законом матиме право, в тому числі належну йому на праві власності всю частину квартири АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Запоріжжя.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, заведеної державним нотаріусом Третьої запорізької державної нотаріальної контори після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 на день відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. Разом з ним не зареєстровано інших осіб.

У встановленому законом порядку, позивач прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті, у тому числі тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, не має.

27.01.2018 року позивач звернулася до Трипольської К.К. державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку їй було відмовлено через встановлені розбіжності у написанні дати народження позивача та відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 року за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольської К.К. від 27.01.2018 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через встановлені розбіжності у написанні дати її народження та відсутність правовстановлюючих документів на спадкове, отже права позивача підлягають захисту у судовому порядку.

Судом встановлено, що у заповіті складеному ОСОБА_2 на користь своєї дочки ОСОБА_1, що посвідчений 24 січня 2007 року Пянтковською О.Г. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий №2-150 вказано дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, а у паспорті ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, виданому Дарницьким РВ ГУ МВС України в м. Київ 30.11.2000 року вказано дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, при оформлені заповіту було допущено помилку у даті народження ОСОБА_1. Замість дати її народження ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому місяць, рік та місце її народження співпадають з даними, що вказані у її паспорті та свідоцтві про народження.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05. 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч.1ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обрані позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.

Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на обєкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11,16, 315, 319, 1218, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 76-81, 200, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження м. Запоріжжя, заповіту ОСОБА_2, посвідченого 24 січня 2007 року державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Пянтковською О.Г., реєстровий №2-150, оформленого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Запоріжжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішення може бути оскаржено а апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя: В.В.Калюжна