Рішення № 75749367, 03.08.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1655/17

Справа № 226/1655/17

Провадження № 2/226/19/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.

за участю секретаря - Альберті О.В.

представника позивача Коробської Н.В.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у спрощеному позовному провадженні за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за кредитним договором до відповідача ОСОБА_2 В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 16.09.2011 року між ним та відповідачем укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає згоду банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами Банку, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору. Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але у порушення наведених норм закону та умов укладеного договору, відповідач зобов'язання, взяті на себе, належним чином не виконав. Станом на 30 червня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 32570,63 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 1746,82 грн., заборгованість з відсотків за користування кредитом - 25296,64 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3500,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1527,17 грн. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 грн., позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі. Пояснила, що 16.09.2011 року між банком та відповідачем було укладено договір про надання кредиту. Підписавши Анкету-заяву відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування платіжних карток та зобов'язався їх виконувати. Як вбачається з виписки по картковому рахунку, відповідач користувався кредитними коштами і йому були відомі і зрозумілі умови договору, тому його твердження про незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсності. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка за кредитом в розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік. Дана відсоткова ставка була змінена, 01.09.2014 року відсоткова ставка була підвищена до 34,80 %, 01.04.2015 року відсоткова ставка була підвищена до 43,20 %, що підтверджується наказами банку. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Після зміни процентної ставки відповідач з відповідною заявою про розірвання кредитного договору до банку не звертався, про припинення кредитування не просив та всю заборгованість перед банком не погашав, навпаки продовжував частково погашати заборгованість за кредитом, а отже прийняв нові Тарифи та погодився з їх зміною. Щодо нарахування відсотків всупереч Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», то банк не мав доступу до інформації про місце перебування, проживання відповідача станом на 14 квітня 2014 року, а тому не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. Щодо строку позовної давності, то вважає його не порушеним, оскільки позовна заява подана до суду 10.09.2017 року, а строк дії картки закінчується в останній день місяця дії картки. Просила стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу заявлену у позові.

Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та пояснив, що дійсно 16.09.2011 року він заповнив та підписав Анкету-заяву, але в момент її підписання з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку він не ознайомлювався. В результаті підписання Анкети-заяви він отримав платіжну картку зі встановленим лімітом 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості. Але, 01.09.2014 року та 01.04.2015 року відповідачем в односторонньому порядку було підвищено процентну ставку до 34,80 % та 43,20 % річних відповідно, про що йому стало відомо тільки у момент отримання позову 10.10.2017 року. Вважає, що підвищення процентної ставки відбулося в порушення ст.1056-1 ЦК України, якою заборонено банкам змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки ніякого повідомлення від банка про підвищення відсоткової ставки він не отримував, а отже таке рішення є незаконним, а вимоги позивача про стягнення підвищених відсотків є неправомірними та безпідставними. Крім того, заперечував проти стягнення з нього сум штрафів, посилаючись на положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якими на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості з 14 квітня 2014 року. Крім іншого, просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності, передбачений ст.ст. 256, 257 ЦК України у три роки. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи відповідача, проти задоволення позову заперечував.

Судом встановлено, що 16 вересня 2011 року між сторонами по справі був укладений Договір про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підтверджується анкетою-заявою позивача від 16.09.2008р., підписаною як позивачем так і відповідачем та наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6, 7).

При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості, а з 01.04.2014 року в розмірі 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с. 7 ).

Відповідачем не виконувались умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 30.06.2017 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем становить 32570,63 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 1746,82 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 25296,64 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3500,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1527,17 грн. (а.с.4-5).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Невиконання грошового зобов'язання за відсутністю коштів у боржника в силу ст.625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов'язання, що випливають з умов кредитного договору, що є недопустимим.

Відповідно до ст.ст.549, 612, 625, 1054 ЦК України, відповідач на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів, розмір яких встановлено договором та суму штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (а.с. 7).

Між тим, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 даного Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Оскільки, відповідно до розрахунку позивача, станом на 30.06.2017 року у відповідача виникла прострочена заборгованість на 30.06.2014 р., у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 1527,17 грн. необхідно відмовити.

Щодо правильності нарахування та стягнення процентів суд приходить до наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що з 01.09.2014 року процентна ставка збільшена до 34,8%, а з 01.04.2015 року до 43,2 %.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови (а.с. 8 - 31).

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом, а тому доводи відповідача щодо незаконності підвищення процентної ставки з 30 % на 34,8% та на 43,2 % заслуговують на увагу.

Відповідачем зроблена заява про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до Димитрівського міського суду Донецької області та зареєстрована 18.09.2017 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки договором сплата процентів визначена періодичними щомісячними платежами, то розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися за три роки до дня подачі позовної заяви в суд, тобто з 18.09.2014 по 18.09.2017 року, при цьому встановлена судом дата останнього погашення в сумі 0,90 гривень, яка була здійснена 26.06. 2014 року (а.с. 4), не впливає на висновки суду щодо періоду стягнення.

На підставі викладеного, суд вважає, що розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися без підвищення процентної ставки, із розрахунку 30% ставки, наступним чином: 1746,82 гривень Х 30% : 360 днів Х 1095 днів = 1593,97 гривень, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 1593,97 гривень.

Що стосується включення в договір банківського кредиту комісії за послуги та законності її стягнення з відповідача на користь позивач, то суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України вбачається, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З наведеного вбачається, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Таким чином, суд вважає, що позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії в сумі 3500 гривень.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наданого розрахунку, відповідач використовував кредитні кошти та погашав кредит, остання дата погашення 26.06.2014р., тому суд вважає, що відповідач був згоден з сумою наданих кредитних коштів та умовами їх погашення разом з відсотками, комісією та неустойкою у разі порушення цих умов, що підтверджується розрахунком заборгованості.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідно до пропорційно задоволених вимог, судовий збір у сумі 164,95 грн.

На пiдставi ст.ст.207, 253, 256, 257, 259, 261, 267, 546, 549, 612, 625, 1054 ЦК України, ч.1 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 34, 141, 200, 206, 258-259, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570 до ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»: заборгованість за кредитом у сумі 1746,82 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 1593,97 грн., всього 3340(три тисячі триста сорок),79 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 164(сто шістдесят чотири),95 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В.Петунін