Рішення № 7574699, 18.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.09 Справа № 27/93/09-28/212/09-27/176/09

За позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до Казенного підприємства “Запорізький титано - магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя

про стягнення 13130189 грн. 14 коп. штрафу та 759756 грн. 34 коп. суми пені

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дятловська І.В., на підставі довіреності № 797/0/4-09 від 19.02.2009 р.;

Від відповідача: не з’явився

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 18.12.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

19.10.2009 р. до господарського суду Запорізької області надійшла справа № 27/93/09-28/212/09-27/176/09 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ до Казенного підприємства “Запорізький титано - магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя про стягнення 13130189 грн. 14 коп. штрафу та 759756 грн. 34 коп. суми пені, яку відповідно до ухвали господарського суду міста Києва № 42/475 від 29.09.2009 р., було направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 19.10.2009 р. позовну заяву передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.10.2009 р. справа прийнята до провадження суддею та призначено судове засідання на 30.11.2009 р.

У судовому засіданні, відкритому 30.11.2009 р. оголошувалася перерва на підставі ст.77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Судове засідання призначено на 18.12.2009 р.

18.12.2009 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/93/09-28/212/09-27/176/09.

18.12.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 18.12.2009 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні, відкрите 18.12.2009 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, надані у судовому засіданні, відкритому 30.11.09 р. (містяться у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

25.07.2007 р. ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 42/547Т була затверджена мирова угода від 14.06.2007 р. та додатки до неї, укладені між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя.

Мировою угодою встановлено порядок повернення відповідачем боргу позивачу за отримані із державного резерву товарно-матеріальні цінності на умовах товарного кредиту за контрактом № 2-10/8-98 від 23.04.1998 р., укладеного на виконання постави Кабінету Міністрів України від 27.02.1998 р. № 229-12.

Відповідно до пункту 1.1 контракту № 2-10/8-98 від 23 квітня 1998 року позивач відпускає, а відповідач одержує на умовах товарного кредиту матеріальні цінності, в кількості та по ціні, згідно з додатком № 1 до даного контракту.

Відповідно до п. 1.3 мирової угоди, сплата заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності та відсотків за їх користування, нарахованих на момент укладання мирової угоди, повинна здійснюватися відповідно до Графіку погашення заборгованості за договором від 23.04.1998р. № 2-10/8-98, який є додатком до мирової угоди.

Графік погашення заборгованості передбачає погашення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 18288136 грн. 37 коп. протягом червня-жовтня 2007 р.; погашення вартості товарно-матеріальних цінностей в сумі 57528859 грн. 13 коп. протягом листопада 2007 р. –грудня 2009 р., шляхом перерахування протягом листопада 2007 р. грошової суми в розмірі 2611404 грн. 37 коп. та подальшого щомісячного перерахування на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 2196698 грн. 19 коп.

Відповідач станом на 12 січня 2009 року не виконав умови мирової угоди в частині здійснення платежів на суму 13130189 грн. 14 коп.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 –мирова угода не може вирішувати питання про права і обов’язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов’язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча і беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Мирова угода і Контракт не передбачають повернення товару позивача, а оплату його вартості відповідачем на умовах кредиту, а саме купівля-продажу з відстрочкою платежу та сплатою процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»штраф передбачається за несвоєчасне повернення позичених матеріальних цінностей.

Відповідачем матеріальні цінності отримувались від позивача не на умові позики та їх повернення позивачу, а на умові товарного кредиту, тому нарахування 13 130189 грн. 14 коп. штрафу за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей є незаконним.

Мирова угода укладається в процесі розгляду справи в господарському суді, разом з тим ця угода укладається у формі і на умовах, передбачених саме процесуальним законом. Тобто, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору і може стосуватися лише прав і обов’язків сторін та предмета позову, і за своєю правовою природою не відноситься до цивільно-правового (господарського) договору, тому у мировій угоді не допускається встановлення штрафу за невиконання її умов. Штраф як господарсько-правова санкція може бути передбачена лише за невиконання умов господарського договору (порушення господарського зобов’язання).

В Законі України «Про Державний матеріальний резерв»від 24.01.1997 року, як на момент укладання договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 року, так і по теперішній час, міститься виключний перелік підстав відпуску матеріальних цінностей з державного матеріального резерву: у зв'язку із освіженням ( поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду.

Таким чином, Законом України «Про Державний матеріальний резерв»не передбачено взагалі право Державного комітету з матеріального резерву здійснювати відпуск цінностей матеріального резерву на умовах товарного кредиту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що під розбронюванням слід розуміти відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення, що за своєю правовою сутністю відповідає умовам договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 року та нормам Постанови Кабінету Міністрів України 27.02.1998 № 229-12, на підставі якої відбулось укладання зазначеного Договору та розбронювання матеріальних цінностей. Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний матеріальний резерв»передбачено справляння штрафу за несвоєчасне повернення матеріальних цінностями в порядку запозичення, у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей виходячи з ринкових цін, що діють на день повернення, але не менше, ніж на день відпуску, і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.

Зокрема, абз. 1 п. 1. Постанови Кабінету Міністрів № 229-12 від 27.02.1998 року передбачено, що Державному комітетові з матеріального резерву було дозволено розбронювати та відпусти на договірних засадах Запорізькому державному титано-магнієвому комбінату ( який був перетворений на Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат») матеріальні цінності за умови спрямування коштів, отриманих від їх реалізації на проведення робіт, пов'язаних із відновленням виробництва губчастого титану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1998 р. № 229-12, на виконання якої було укладено договір № 2-108-98 від 23.04.1998 р. передбачено обов'язок Державного комітету з матеріального резерву здійснити відпуск матеріальних цінностей на умовах розбронювання, уклавши відповідний договір.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»розброньовані матеріальні цінності передаються у власність отримувачу без обов'язку наступного їх повернення. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний матеріальний резерв»розбронювання матеріальних цінностей здійснюється тільки після отримання відповідного погодження від Кабінету Міністрів України за зверненням Міністерства, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 27.02.1998 р. № 229-12 були визначені умови відпуску матеріальних цінностей з державного матеріального резерву у власність Відповідача на умовах розбронювання.

Особливості договорів купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту визначені в підпункті 1.11.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначено: товари, які відвантажуються на умовах товарного кредиту, - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на певний термін і під відсоток. Тут же сказано, що товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

Договір № 2-10/8-98 від 23.04.1998 р. визначально передбачав відстрочення розрахунку за поставлені в порядку розбронювання матеріальні цінності терміном на рік. Потім через скрутну економічну ситуацію на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 538-р «Про заходи щодо збереження та розвитку титанового виробництва»віл 29.11.2001 року термін розрахунків було подовжено до 31.12.2009 року та почався переговорний процес щодо укладання Мирової угоди.

Мировою угодою від 14 червня 2007 р. у справі № 47/547т, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007 р. визначені взаємні поступки сторін з метою погашення заборгованості за основним зобов'язанням та зміна порядку та строків розрахунків між сторонами.

Відповідно до договору №2-10/8-98 від 23.04.1998 року матеріальні цінності переходять у власність відповідача та він не зобов'язаний їх повернути, тобто передача здійснена в порядку розбронювання за плату.

На підставі вищевикладеного, господарський суд відмовляє позивачу у стягненні 13130189 грн. 14 коп. штрафу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 759756 грн. 34 коп. суми пені.

Пунктом 4.1 мирової угоди передбачено, що у разі порушення графіку здійснення платежів відповідачем, сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від несплаченого платежу за кожний день до повного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до мирової угоди № 42/547Т, пеня у розмірі 759 756 грн. 34 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень, ст. 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

На підставі викладеного, господарський суд Запорізької області дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ № 00194731, п/р 26008301301537 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313333) в доход Державного бюджету на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву (ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968, р/р 31117106700011, банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД-21081100) пеню в розмірі 759 756 (сімсот п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 34 коп. Видати наказ.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ № 00194731, п/р 26008301301537 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313333) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 75 коп. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ № 00194731, п/р 26008301301537 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313333)на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) 12 (дванадцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Згідно з оригіналом:

Помічник судді О.М. Бєляєва

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 28.12.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.