Рішення № 75745960, 31.07.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12720/16-ц

Категорія 5

2/295/181/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Скришевської О.Р.,

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення перешкод в користуванні будинком та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод в користуванні будинком та відшкодування моральної шкоди. (а.с. 47-50 т.1)

В подальшому 02.05.2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила зобов’язати відповідача ОСОБА_4 здійснити перебудову самочинної прибудови приміщення за інвентарним номером № 2-9 шляхом часткового демонтажу конструкції покрівлі та даху над приміщенням №2-9 та демонтажу частини стіни головного фасаду квартири№2 на відстань 1,0 метри від кута спряження головного та лівого фасаду приміщення №1-3; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у сумі 3095,00 грн. та судовий збір. (а.с. 96-100 т. 2)

Позовна заява мотивована тим, що позивачка є власницею ? частини будинку за адресою: м. Житомир, вул. Чуднівська, 71, в іншій частині будинку проживає ОСОБА_4, який своє право власності не оформив, також відповідачу на праві власності не належить земельна ділянка, на якій знаходиться будинок. ОСОБА_4 постійно порушує права позивачки ОСОБА_1, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Так, без відповідних дозвільних документів на початок будівельних робіт, без дозволу органів державного архітектурно-будівельного контролю, без погодження з позивачкою, відповідач ОСОБА_4 розпочав будівництво прибудови та приміщень, який загальною стіною впритул межує з частиною стіни позивачки, закриває її вікна, чим не дає доступу світла в її житлові приміщення та заважає доступу для обслуговування фасаду стіни житлових приміщень позивачки. Позивачка вказує, що неодноразово просила та вимагала у відповідача щоб він зупинив незаконне будівництво, не заважав позивачці в нормальному користуванні належною їй частиною будинку, але прохання та вимоги залишилися без належної уваги, крім того, відповідач ОСОБА_4 проявляє агресивність до позивачки та її чоловіка ОСОБА_2, ображає нецензурною лайкою, погрожує застосуванням насильства. Також позивачка вказує, що у зав’язку з тим, що відповідач здійснює будівництво без необхідного дозволу, не виконав припис Державної архітектурно-будівельною інспекції у Житомирській області про демонтаж самочинної прибудови, він притягувався до адміністративної відповідальності. Також, своїми незаконними діями, які полягають у перешкоджанні позивачці у вільному користуванні своєю власністю та вчиненням проти неї протиправних дій завдали її також моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000,00 грн., посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача вона зазнала душевних страждань, оскільки їй довелося вислуховувати на свою адресу погрози, брутальну лайку, образи. Позивачка знаходилася в пригніченому стані, що негативно позначилося на її настрої як вдома, так і на роботі (а.с. 47-49, т. 1, 96-100, т. 2).

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (а.с. 108-110 т. 1).

Позовна заява мотивована тим, що позивач мешкає зі своєю дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. У квартирі № 2 за цією ж адресою мешкає ОСОБА_4, який протягом тривалого часу порушує правила добросусідства, створює неналежні умови проживання, здійснює самочинну добудову до житлового будинку, який належить ОСОБА_1, на вимоги та зауваження реагує брутально та висловлюється нецензурною лайкою, переслідує, кидається з бійкою, погрожує фізичною розправою та вбивством, у зв’язку з цим позивач та його дружина неодноразово зверталися до поліції. Своїми діями відповідач завдав позивачу моральної шкоди, що призвело до погіршення настрою та стану здоров’я, психологічного стану, що виражається у пригніченому стані, втраті працездатності, виникненні тривоги та страху за своє життя та здоров’я.

29.03.2017 року протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира об’єднано в одне провадження матеріали цивільної справи № 295/12720/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод в користуванні будинком та відшкодування моральної шкоди та цивільної справи №295/12722/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 по відшкодування моральної шкоди.(а.с. 129 т.1)

06.07.2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки під час розгляду справи виникли питання, що можуть бути вирішені за допомогою спеціальних знань та лише шляхом проведення експертизи. (а.с. 238, т. 1).

Ухвалою суду від 31.08.2017 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про призначення експертизи задоволено, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу.

14.02.2018 року експертом ОСОБА_7 до суду надіслано висновок експерта 583/01-2018 від 10.02.2018 року судової будівельно-технічної експертизи. (а.с. 16-32, т. 2).

15.02.2018 року ухвалою суду провадження у справі відновлено, справу призначено до судового розгляду (а.с. 33, т. 2).

27.03.2018 року в судовому засідання сторонам роз’яснено про внесення змін до ЦПК України, розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження, роз’яснено право подати відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь, пояснення третіх осіб (а.с. 48-51, 54, т. 2).

23.04.2018 року представником відповідача ОСОБА_5 подано відзив, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачка не надає до суду доказів того, що відповідач порушив її права як власника будинку, що притягувався до адміністративної відповідальності. Також, у листі Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 03.06.2016 року зазначено, що будівельні роботи мешканцями житлового будинку не проводяться та з матеріалів перевірки інспекції не вбачається, що самочинне будівництво порушує право власності позивачки в доступі до її частині будівлі на належній їй земельній ділянці. Паркан, який розділяє земельні ділянки, встановлений позивачкою, та яким вона сама розмежувала земельні ділянки, перекривши собі доступ до землі спільного користування. Стіни приміщень сторін, які прилягають одна до одній, без вікон та входів, також при здійсненні догляду за стіною і здійсненні поточного ремонту у позивача відпала необхідність, стіна відповідача укріпила та утеплила стіну позивача ОСОБА_1, а приміщення стали монолітним блоком. Експерт зазначає, що прибудова відповідача (кв. № 2, 2-7, 2-8, 2-9, літера А-2) до стіни позивача зроблена з порушенням ДБН. Однак є Звіт № 47-08-2017, проведений експертом ОСОБА_8, який встановив, що вся прибудова (літера А-2) відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації і є можливість його безпечної експлуатації, стан будівлі задовільний. Відповідач намагався оформити самочинне будівництво в порядку, передбаченому законом. Експерт ОСОБА_7 у своєму висновку зазначив, що ОСОБА_4 здійснив прибудову до житлового будинку на земельній ділянці, яка згідно державного акту на право власності на землю від 12.03.002 року у спільному користуванні, однак позивачкою був побудований паркан без входу на земельну ділянку ОСОБА_4 та на землю спільного користування, фактично позивач відгородився від землі спільного користування, і до сьогоднішнього часу з приводу цього ніяких суперечок не було. Таким чином сторони у добровільному порядку визначили межі користування земельними ділянками та притримувались такого порядку тривалий час. Прибудова до стінки позивачки здійснена була протягом 2007-2010 рр., з цього часу позивач дізнався про порушення свого права, однак за захистом його не звертався, а тому вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, крім того вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. (а.с. 58-63, т. 2).

14.05.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надала до суду відповідь на відзив, у якому вказала, що у відзиві викладені факти на власний розсуд. Відповідача ОСОБА_4 притягували до адміністративної відповідальності за порушення містобудівельних норм. Паркан, про який йдеться у відзиві, позивачкою був збудований для захисту від хуліганських дій відповідача та є розбірною конструкцією, відповідач незаконно, самовільно збудувавши прибудову до належної позивачці частини будинку, тому вона обмежена у користуванні власністю. Посилання сторони відповідача на те, що збудувавши прибудову, відповідач звільнив позивачку від турботи про користування майном є недоречними, оскільки така прибудова здійсненна без погодження з позивачем, при цьому експертом зауважено про порушення будівельних норм при здійсненні такої прибудови. Крім того, відповідач здійснив прибудову на земельній ділянці спільного з позивачкою користування, тим самим обмежуючи права позивачки. Також представником позивачки заперечується посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивачка дізналася у 2015 році та з метою їх захисту зверталася до контролюючих служб. Також представник відповідача вказує, що позивачка зазнала моральної шкоди не лише від хуліганських дій відповідача, а й від незаконної прибудови (а.с. 113-116. т. 2).

15.05.2018 року представником відповідача ОСОБА_5 подано відзив на заяву про зменшення позовних вимог, у якій вказала, що у 2007 році позивачка здійснила оформлення прибудови частини кухні та ванної кімнати, ширина зазначеної прибудови склала 6,7 м. та ширина приміщень стала виходити за межі належної позивачці земельної ділянки, згідно технічного паспорту від 06.06.2007 року, та саме позивачка перша порушила правила користування спільною земельною ділянкою, а експерту на дослідження були надані технічні паспорти від 12.01.2011 року та від 07.10.2013 року, що призвело до неправильного висновку. Спільна земельна ділянка була вже забудована сторонами на момент встановлення меж земельної ділянки у 2013 році, позивачка відокремила земельну ділянку шляхом встановлення огорожі без погодження з відповідачем. Також зазначає, що звертатися з таким позовом до суду відноситься до компетенції відповідних державних органів, а не позивача як фізичної особи. Крім того, позивачка не зазначає, у чому саме полягає порушення її прав, та не надала доказів, що при здійсненні відповідачем самочинної прибудови істотно порушені будівельні норми, на підставі чого просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 119-121, т. 2).

25.05.2018 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подано відповідь на відзив на заяву про зменшення позовних вимог, у якому вона вказала, що висновки представника відповідача про те, що приміщення, належне ОСОБА_1 виходить за межі належної їй земельної ділянки є надуманими та не відповідає фактичним обставинам, що підтверджується технічною документацією на будинок та земельну ділянку, відповідач самовільно здійснивши прибудову порушив права позивачки на користування належним їй майном та допустив порушення будівельних норм, що також підтверджується висновком експерта (а.с. 161-164, т. 2).

Під час розгляду справи, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 просила задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог та відповідях на відзив, додатково вказала, що відповідач самовільно збудував прибудову, яка здійснена без відповідного дозволу та проектної документації з порушенням будівельних норм і правил, з приводу цього Управлінням Державної архітектурно – будівельної інспекції у Житомирській області виносилися приписи, яким зобов’язано відповідача усунути порушення законодавства, яким регулюється містобудівна діяльність та будівельні норми, однак приписи ним не виконані, у зв’язку з чим відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, чим підтверджується протиправна діяльність відповідача щодо самочинного будівництва. У зв’язку із самочинним будівництвом позивачці обмежено право користування спільною земельною ділянкою, порушені права власності позивачки та правила добросусідства. Крім того, позивачці була завдана моральна шкода хуліганським діями відповідача, оскільки з приводу самочинного будівництва у них виникали конфлікти, що підтверджується документами, наданими позивачці при зверненні до поліції, що призвело до отримання позивачкою психологічного стресу, що також відображалось у її взаємовідносинах у сім’ї та на роботі.

В судовому засіданні ОСОБА_2, який являється позивачем та уповноваженим представником ОСОБА_1 просив задовольнити позов ОСОБА_1 з підстав, викладених нею у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог та відповідях на відзив, а також просив задовольнити його позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у судовому засідання просив позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 задовольнити, з підстав викладених у позовних заявах, заяві про зменшення позовних вимог та відповідях на відзив, пояснень наданих під час судового розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав, викладених нею у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1А та відзиві на заяву про зменшення позовних вимог ОСОБА_1, також вказала, що прибудова здійснена на земельній ділянці, яка належить відповідачу, наразі триває процес оформлення права власності відповідача на належний йому будинок та частину земельної ділянки, перевіркою, яка була проведена архітектурно – будівельною інспекцією порушення майнових прав позивачки не було встановлено, позивачка оформила право власності на земельну ділянку без погодження з відповідачем, при звернені позивачкою до суду пропущено трирічний строк позовної давності. У задоволенні позову ОСОБА_2 просила відмовити у зв’язку з не доведенням позовних вимог.

Представник третьої особи – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області в судове засідання не з’явився, однак під час розгляду справи надавав свої пояснення, в яких вказав, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області проводилися перевірки за адресою м. Житомир, вул. Чуднівська, 71, на підставі звернень ОСОБА_1, в результаті яких виявлено, що ОСОБА_4 здійснив самочинну прибудову без необхідних дозвільних документів, чим було порушено містобудівельні норми, у зв’язку з чим ОСОБА_4 виносилися приписи по усуненню порушень, та у зв’язку з їх невиконанням ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності. Також представник третьої особи вказав, що самовільна прибудова дійсно існує, до цього часу на неї відсутні дозвільні документи.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_7 пояснив, що при зведенні самочинної прибудови були допущені порушення, які можна усунути шляхом перебудови, на запитання представника відповідача пояснював, що частковий демонтаж – це перебудова, реконструкція та перебудова, це тотожні поняття, а знесення – це повний демонтаж всіх елементів. При побудові самочинної прибудови основне порушення, яке було допущено ОСОБА_4 – це недотримання відстані до суміжної земельної ділянки, також підтримав проведене ним дослідження, висновок вважає повним та зрозумілим.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивачі послалися як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, на підставі доказів, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 березня 1998 року (бланк серії ААМ №070060) спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_9 є ОСОБА_1. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з: жилого будинку, який знаходиться в м. Житомирі по вул. Черняховського, 71. Будинок дерев'яний, обкладений цеглою, жилою площею 62,7 кв.м., до будинку належить сарай «Б» та огорожа №1-2 (а.с. 6, т. 1).

Відповідно реєстраційного напису під 21.04.1998 року №238, будинок №71 по Черняховського в м. Житомирі, зареєстрований в 1/2 ідеальної частки на праві власності за ОСОБА_1 (а.с. 8, т.1).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 12.03.2002 р. №79 ОСОБА_1 передалась у приватну власність земельна ділянка, площею 0,0442 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 65, т.1).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03.12.2007 року розділено будинок №71 по вул. Черняховського в м. Житомирі, виділено ОСОБА_1 квартиру №1, яка складається з приміщень, позначених в технічному паспорті цифрами 1-1 пл. 5,1 кв.м., 1-2 пл. 12,8 кв.м., 1-3 пл. 3,9 кв.м., 1-4 пл. 5 кв.м., 1-5 пл. 17,9 кв.м., загальною площею 55,1 кв.м. (а.с. 10-12, т. 1).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.01.2008р. (бланк серії CCI №583210) ОСОБА_1 є власником квартири №1 за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Черняховського, буд. 71, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.03.1998р.

Згідно довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 01.02.2008р. №11-А-31, ОСОБА_1 являється власником квартири №1 в житловому будинку №71, по вул. Черняховського в м. Житомирі, та користується такими приміщеннями: веранда 1 площею 5,1 кв.м., кухня №1-2 площею 12,8 кв.м., ванна №1-3 площею 3,9 кв.м., коридор №1-4 площею 5,0 кв.м., кімната №1-5 площею 17,9 кімната №1-6 площею 10,4 кв.м. (а.с. 22, т.1).

Відповідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 23.04.2015 року, складений головними інспекторами інспекційного відділу у м. Житомирі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Житомирській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11, встановлено, що на земельній ділянці домоволодіння по вул. Черняховського, 71 в м. Житомирі, яка обнесена парканом, громадянином ОСОБА_4, за відсутності проектної документації, а саме будівельного паспорту «Будівництво прибудови до власної частини житлового будинку за адресою: м. Житомир, вул. Черняховського, 71, що порушує вимоги ст.ст. 27, 29, 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та без дозвільного документу, що дає право виконувати такі роботи, виконані будівельні роботи з будівництва прибудови до власної частини житлового будинку (влаштування бутового стрічкового фундаменту, стіни - дерев'яні, дерев'яна кроквяна система, влаштовано покривлю з азбестоцементних листів, встановлені металопластикові вікна), що є порушенням «Порядку виконання будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року за №466 (зі змінами). Відповідно до особистих письмових даних забудовника, об 'єкт був збудований у період з 2007 року по 2010 рік (а.с. 78, т.1).

На підставі вищевказаного акту 23.04.2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області винесено припис про усунення вказаних в акті порушень до 23.10.2015 року та складено протокол про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП (а.с. 79-80, т.1).

30.04.2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн. (а.с.81, т. 1).

Відповідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 18.07.2016 р., ОСОБА_4 не усунув порушення, які зазначені в акті від 23.04.2015 року, чим порушив ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 14 «Порядку здійснення державного архітектурного будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. №553, внаслідок чого, 04.08.2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 188 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 85, т.1).

ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати припис головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 18.07.2016 № 167/16-к про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно ОСОБА_4, як незаконний.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Під час судового розгляду, Житомирським окружним адміністративним судом, серед іншого встановлено, що актом перевірки зафіксовано, що ОСОБА_4 не виконав вимоги припису № 28/6/15 від 23.04.2015 року, чим порушив вимоги статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553. За наслідками проведеної позапланової перевірки, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області видано ОСОБА_4 припис № 167/16-к від 18.07.2016 року, яким вимагає виконати вимоги припису № 28/6/15 від 23.04.2015 року у термін до 18.01.2017 року, або добровільно демонтувати.

Також у вказаній постанові вказано, про те, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 не є власником будинку № 71 по вул. Черняховського та не є власником земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок. Попри це, у матеріалах справи міститься письмове пояснення ОСОБА_4 від 20.04.2015 р., у якому останній зазначив, що у період з 2007 по 2010 рік ним була здійснена прибудова до будинку №71 по вул. Черняховського у м. Житомирі без дозвільного документа. Також встановлено, що постановою начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на останнього штраф у сумі 510,00 грн. Зазначена сума штрафу була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією від 30.04.2015 року. Встановлені обставини свідчать, що саме ОСОБА_4 була здійснена прибудова до будинку №71 по вул. Черняховського у м. Житомирі без відповідного дозвільного документа. Оскільки припис від 23.04.2015 № 28/6/15 позивачем не оскаржено та не спростовано висновки попередньої позапланової перевірки у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що оспорюваний припис 18.07.2016 № 167/16-к прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 2-8, т.2).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2018 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину спадкового майна, яке відкрилось після смерті ОСОБА_9 - житловий будинок № 71 по вулиці Чуднівській (колишня назва - Черняхівського) в місті Житомирі, жилою площею 62,7 кв.м., який належав спадкодавцеві ОСОБА_9 станом на день смерті - момент відкриття спадщини 26.03.1997 року на підставі договору-купівлі продажу від 24.06.1959 року, зареєстрованого за реєстром за № 3-2405, дублікат якого виданий Першою Житомирської нотаріальною конторою 14.11.1997 року, та договору купівлі-продажу від 24.02.1965 року по реєстру № 3-455, дублікат якого виданий Першою Житомирською нотаріальною конторою 14.11.1997 року, зареєстрованих в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 11.12.1997 року за реєстром № 238, до будинку належав сарай "Б", та огорожа № І-2. (а.с. 82-85, т. 2).

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У розумінні ч.1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об’єкт, а й об’єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об’єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об’єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1, 3-5 п.24 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а такою з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно із п. 2-4 ст. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 9 лютого 2014 року № 294 Державна архітектурно-будівельна інспекція приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації); реєструє повідомлення та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення та декларації про початок виконання будівельних робіт та у визначених законодавством випадках повертає такі декларації; у визначених законодавством випадках надає дозволи на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт.

Тобто, діючим законодавством визначений певний порядок здійснення будівельних робіт з будівництва новоствореного нерухомого майна, реконструкції, перебудови, добудови, порядок отримання дозвільної документації, перевірку об'єктів встановленим нормам і правилам, отримання правовстановлюючого документу і державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: надання відповідно до закону дозволу на будівництво об'єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.

За приписами ч.1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинний на час початку самочинного будівництва, будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Згідно ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови. У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі по тексту - Закону) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Стаття 34 Закону передбачає направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно-будівельного контролю, а також реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 затверджені Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**" (далі ДБН 360-92**). ДБН 360-92** поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Зокрема, п. 3.25* ДБН 360-92** протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1). Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. 3.25а* Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджено дослідженими доказами, відповідач ОСОБА_4 здійснював будівельні роботи без дозволу на будівництво об’єкта містобудування, без будівельного паспорта забудови земельної ділянки, не отримав декларації про готовність об’єкта до експлуатації та не зареєстрував право власності на збудоване майно, тому виходячи з вищенаведених норм законодавства та судової практики, таке будівництво є самочинним.

Як встановлено висновком експерта №583/01-2018 від 10.02.2018 року, який суд вважає обгрунтованим, повним та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, прибудова до стіни головного фасаду житлового будинку за адресою: м. Житомир, вул. Чуднівська, 71, а саме приміщення квартири №2 (№2-7 «Коридор» (площею 4,7 м2), №2-8 «Кухня» (площею 9,7 м2), №2-9 «Кімната» (площею 12,8 м2) виконана з порушенням: п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», так як розташована впритул до межі сусідньої ділянки, та виключає можливість належного догляду і здійснення поточного ремонту конструктивних елементів суміжних приміщення квартири №1; ст. ст. 27, 29, 31, 34, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», ст. 96 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», п. 14 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», так як прибудова здійснена самовільно, без дозвільного документу, який надає право виконувати будівельні роботи; п. 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», так як при обстеженні встановлено, що висота житлової кімнати №2-9 складає 2,44 м; п.п. 2.40, 2.41, 2.46 ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013 «Настанова щодо проведення робіт улаштування ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд» та вимог ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд. Влаштування», так як примикання покрівлі квартири № 1 та досліджуваних приміщень квартири №2 не забезпечує належний захист та належного відведення атмосферних опадів (дощу). Також експерт у висновку зазначає, що ОСОБА_4 здійснив прибудову до житлового будинку (літ. «А») за адресою: м. Житомир, вул. Чуднівська, 71, на земельній ділянці, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю від 12.03.2002 року №79, перебуває у спільному користуванні. Здійснити перебудову самочинної прибудови до будинку у вигляді приміщень, які позначені в технічному паспорті від 07.10.2013 року, як приміщення за інвентарними номерами № 2-7 «Коридор» (площею 4,7 м2), №2-8 «Кухня» (площею 9,7 м2), № 2-9 «Кімната» (площею 12,8 м2), є технічно можливим. Знесення самочинної прибудови до будинку за адресою: м. Житомир, вул. Чуднівська, 71, зокрема приміщення за інвентарним номерам 2-9 можливе шляхом частково демонтажу конструкцій покрівлі та даху над приміщенням № 2-9 та демонтажу частини стіни головного фасаду квартири №2 на відстань 1,0 метра від кута спряження головного та лівого фасаду приміщення 1-3. При цьому експерт звертає увагу, що виконання робіт з демонтажу частин конструктивних елементів приміщення № 2-9 необхідно виконувати після розроблення відповідної проектної документації, в якій передбачити заходи для усунення ймовірного негативного впливу демонтажних робіт на стійкість, міцність та просторожу жорсткість конструктивних елементів житлового будинку (а.с. 16-32, т. 2).

Разом з тим, суд не приймає до уваги звіт №47-08-2017 складений експертом ОСОБА_8, оскільки його висновки за результатами проведеного технічного обстеження прибудови не відповідають на всі порушені в розрізі даного спору питання та є неповним.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 41. Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи не вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про здійснення перебудови самочинної прибудови приміщення є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_4 здійснив самочинне будівництво, чим порушив права ОСОБА_1, як власника квартири АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_1 створено перешкоди у користуванні майном, та згідно висновку експерта такі перешкоди можливо усунути шляхом здійснення перебудови самочинної прибудови.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав'язку між порушенням та моральною шкодою.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 4 від 31.03.1995 року вказав, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Ставлячи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивачка ОСОБА_12 посилається на те, що через постійні конфлікти, які виникають між нею та позивачем з приводу самочинного будівництва та неправомірні дії відповідача, з приводу яких позивачка неодноразово зверталася до поліції, їй завдано душевних страждань, які полягають у втраті спокою, зіпсованому настрої, що також відображається на стані її здоров’я та взаємовідносинах із родиною та на роботі, їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 5000,00 грн.

Судом досліджено матеріали справ про адміністративні правопорушення, які розглядалися Богунським районним судом м. Житомира, та встановлено, що зокрема, у справі № 295/9479/16-п ОСОБА_4 15.06.2016 року близько 15 годині 00 хвилин за адресою м. Житомир, вул. Чуднівська, 71 висловлювався нецензурною лайкою, чим здійснив дрібне хуліганство. В суді ОСОБА_4 вину у вчиненні правопорушення визнав. Вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЖИ № 004807 від 04.07.2016 року, рапортом оперативного чергового Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, заявою ОСОБА_2 від 15.06.2016 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, рапортом інспектора Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області. Своїми діями ОСОБА_4 вчинив правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП, за що підлягає до адміністративної відповідальності, але враховуючи його особу, визнання вини, характер вчиненого правопорушення, що правопорушення вчинив вперше його звільнено його від відповідальності і суд обмежився усним зауваженням. Також, у справі № 295/11861/16-п встановлено, що ОСОБА_4 19.08.2016 року близько 17 години 20 хвилин за адресою м. Житомир, вул. Чуднівська, 71 висловлювався нецензурною лайкою, чим здійснив дрібне хуліганство. Вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЖИ № 006250 від 31.08.2016 року, рапортом оперативного чергового Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, заявою ОСОБА_2 від 15.06.2016 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, однак, оскільки з дня вчинення адміністративного правопорушення минуло більше трьох місяців, тому провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрити в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст. 38 КУпАП.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із положення ч. 1 ст. 319 ЦК України, що надає власникові право на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, в аналогічний спосіб випливає обов'язок будь-якої особи не завдавати шкоди зазначеним правам власника. Власник, права якого порушені, має не тільки право вимагати відновлення стану, який існував до порушення, та припинення порушення, а й право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди на підставах, встановлених ст.ст.22, 23 ЦК України.

З урахуванням обставин, які наведені стороною позивача ОСОБА_12 в частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 та законних її інтересів володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, однак беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, витрачені позивачкою для захисту її прав, суд оцінює розмір моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Обраний спосіб захисту має бути пропорційним порушеному (оспорюваному) праву.

Позивач ОСОБА_2 звертаючись з позовом до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, посилався на ту обставину, що відповідач порушує правила добросусідства, створює неналежні умови проживання, висловлюється нецензурною лайкою, переслідує, кидається з бійкою, погрожує фізичною розправою та вбивством, чим завдав позивачу моральної шкоди.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 не є власником майна за адресою: м. Житомир, вул. Чуднівська, 71, не зареєстрований за місцем проживання за вказаною адресою, у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 не перебуває, а тому виходячи з того, що в розрізі даного спору спірними правовідносинами являються саме порушення відповідачем на належне користування та володіння правом власності позивача ОСОБА_1 спричинене самочинним будівництвом та усунення такого порушення, а не адміністративні правопорушення, суд не вважає, що самочинним будівництвом позивачу могла бути завдана моральна шкода, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, встановлена загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п’ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз’яснено, що враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Стосовно триваючих порушень Пленум Вищого господарського суду України роз’яснює у пункті 5.1 Постанови від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Аналогічне положення містить пункт 36 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Таким чином, самочинне будівництво є триваючим правопорушенням, тому позовна давність не розповсюджується на негаторний позов, тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не вбачає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на проведення експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 12 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний, зокрема провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Згідно з ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Пунктом 45 зазначеної Постанови передбачено, що, вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, суду необхідно враховувати, що відповідно до ст. 15 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України відшкодовуються в порядку, передбаченому законодавством.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених ст. 141 ЦПК України. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

За наведеного можна дійти до висновку про те, що у разі задоволення позову, витрати пов'язані з проведенням судової експертизи покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За проведення вищевказаної експертизи ОСОБА_1 сплачено 3095,00 грн., отже, суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат з відповідача на користь позивача в розмірі 3095 грн. 00 коп. за проведення експертизи та 551,20 грн. судового збору.

Разом з тим, суд не вирішує питання щодо повернення судового збору позивачу ОСОБА_2, оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про основи містобудування», Законом України «Про планування і забудову територій», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Державними будівельними нормами "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", Законом України «Про судову експертизу», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»,ст.ст. 23, 253, 257, 263, 267, 375, 376, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом проведення перебудови та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_4, здійснити перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3, до будинку за адресою: АДРЕСА_4, у вигляді приміщень, які позначені в технічному паспорті від 07.10.2013 року, як приміщення за інвентарними номерами: №2-7 «Коридор» площею 4,7 кв.м, №2-8 «Кухня» площею 9,7 кв.м, №2-9 «Кімната» площею 12,8 кв.м, шляхом часткового демонтажу конструкції покрівлі та даху над приміщенням №2-9 «Кімната» площею 12,8 кв.м, та демонтажу частини стіни головного фасаду квартири №2 на відстань 1,0 метри від кута спряження головного та лівого фасаду приміщення №1-3 «ОСОБА_8 кімната» квартири №1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати понесені по сплаті судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3095,00 грн. та судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом проведення перебудови та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки визначені ст. 354 ЦПК України до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 ч. 1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5

Третя особа: Управління державної архітектурної-будівельної інспекції у Житомирській області (місце знаходження: м. Житомир, майдан ОСОБА_13, 12).

Повне судове рішення складено 06.08.2018 року.

Суддя Н.В. Ведмідь