Рішення № 75743977, 08.08.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2018 р. Справа № 903/744/16

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Чорного Сергія Олександровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність №33 від 07.12.2017р.); ОСОБА_2-начальник відділу-старший державний інспектор відділу державного екологічного (нагляду) контролю водних ресурсів та атмосферного повітря (довіреність №20 від 06.08.2018р.)

від відповідача: ОСОБА_3-керівник юридичного відділу (довіреність №14/2018-UA від 01.08.2018р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг", смт. Торчин Луцького району Волинської області

про стягнення 41 722 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ: Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулась до господарського суду з позовом №0/32875 від 07.10.2016р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" 41 722,83 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Державною екологічною інспекцією у Волинській області в період з 29.03.2016р. по 15.03.2016р. на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 23.02.2016р. №46 та направлення від 25.03.2016р. №198 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря ПрАТ "Волиньхолдінг".

За результатами перевірки складено акт дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 15.04.2016р., в якому зафіксовано, що ПрАТ "Волиньхолдінг" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення без відповідного дозволу на викиди, що є порушенням ст.11 Закону України "Про атмосферне повітря".

Приписом Державної екологічної інспекції у Волинській області №000030 від 22.04.2016р. визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень екологічного законодавства. Зокрема, п. 1 припису зобов’язано ПрАТ "Волиньхолдінг" до 22.05.2016р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів ПрАТ" Волиньхолдінг" за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Смолигів, вул. Лісова, 3.

За результатами перевірки на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Державна екологічна інспекція у Волинській області нарахувала ПрАТ "Волиньхолдінг" 41 722,83 грн. збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди з 18.04.2011 р. по 02.09.2015р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.08.2017р. позовні вимоги було задоволено та постановлено стягнути з ПрАТ "Волиньхолдінг" шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 41 722 грн. 83 коп. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, а також на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області 1 378 грн. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. рішення господарського суду Волинської області від 23.08.2017р. у справі було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. та рішення господарського суду Волинської області від 23.08.2017р. у справі № 903/744/16 було скасовано та направлено справу №903/744/16 на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №903/744/16 розподілено на розгляд судді Войціховському В.А.

Ухвалою суду від 17.07.2018р. справу №903/744/16 суддею Войціховським В.А. було прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 08.08.2018р., запропоновано сторонам подати суду письмові пояснення по справі, враховуючи зауваження і вказівки суду касаційної інстанції, наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018р., надати суду розрахунки шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища за період з 18.04.2011р. по 10.10.2013р. та за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р.

26 липня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстроване клопотання Державної екологічної інспекції у Волинській області від 25.07.2018р. №9/1667 в котрому остання посилаючись на ті обставини, що розрахунок збитків екологічною інспекцією здійснювався на підставі наданої ПрАТ "Волиньхолдінг" довідки про кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, просить суд витребувати від відповідача довідки про кількість викинутих забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів товариства за період з 18.04.2011р. по 10.10.2013р. та за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р. окремо.

07.08.2018р. на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення вих.№511/01-12 від 07.08.2018р., в яких він стосовно задоволення позовних вимог заперечує, зважаючи на те, що ПрАТ "Волиньхолдінг" 02.09.2015р. (до дня складання акту від 15.04.2016р.) усунув порушення, отримавши дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а відтак нарахування збитків за період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р., на його думку, не відповідає вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Водночас, долучає до матеріалів справи довідку ПрАТ "Волиньхолдінг" №505/01-12 від 03.08.2018р. про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів ПрАТ "Волиньхолдінг" за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р.

Присутні в судовому засіданні 08.08.2018р. представники позивача відмовилися від поданого позивачем клопотання від 25.07.2018р. №9/1667 про витребування від відповідача довідки про кількість викинутих забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів товариства за період з 18.04.2011р. по 10.10.2013р. та за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р. окремо.

Дана відмова прийнята судом.

Водночас, представники позивача позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутня в судовому засіданні 08.08.2018р. представник відповідача стосовно задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях вих.№511/01-12 від 07.08.2018р.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Стосовно розгляду даної справи по суті в даному судовому засіданні представники сторін не заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення пред'явлених позовних вимог.

Викладена позиція суду пов’язана з наступними встановленими обставинами:

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частини 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (надалі за текстом Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пункти 12 та 18 частини 6 зазначеного Положення передбачають, що Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до пунктів "а" та "й" частини першої ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

- вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно пункту 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №454/2011, передбачено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Так, Держаною екологічною інспекцією у Волинській області видано наказ №46 від 23.02.2016р. про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на підприємствах, установах, організаціях області незалежно від форм власності, а також приватних підприємців області. На підставі виданого наказу №46 від 23.02.2016р. Держаною екологічною інспекцією у Волинській області видано направлення №198 від 25.03.2016р. на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачем за період з 29.03.2016 року по 15.04.2016 року було проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря /а.с.15-23/.

В акті перевірки зазначено, що згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію відповідача відбулась зміна найменування юридичної особа з ВАТ "Волиньхолдінг" на ПрАТ "Волдиньхолдінг".

Відповідно до п. 8 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в редакції від 01.04.2010 року підставою для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб'єкта господарювання юридичної особи, а не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 0722886201-1, виданий на фабрику виробництва харчових продуктів ВАТ "Волиньхолдінг", з 18.04.2011 року вважається недійсним.

В акті зафіксовано факти викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства за відсутності дозволу на викиди та зроблений висновок про те, що позивач з 18.04.2011 року по 02.09.2015 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

За відповідне правопорушення відповідачу на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 (надалі - Методика), нараховано збитки в розмірі 41 722,83 грн., які є предметом позовних вимог.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначенні статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою яка її завдала; особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства, що виявилося у забрудненні ним атмосферного повітря без отримання відповідного дозволу, що підтверджено актом перевірки. В діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка відповідача, яка полягає у здійсненні викидів без дозволу; безпосередній причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства в період з 18.04.2011 року по 02.09.2015 року; самої шкоди; вина відповідача полягає у забрудненні шкідливими речовинами атмосферного повітря стаціонарними джерелами.

Згідно статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із приписами статтей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, завдано порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до частини 5 статті 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі.

В пункті 1.5. Методики наведено визначення поняття викиду, як надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; забруднюючої речовини, як речовини хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я та стан навколишнього природного середовища.

Затверджений гранично допустимий викид - дозволений обсяг викиду забруднюючої речовини, який встановлений у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: для стаціонарних джерел викидів, які віднесені до основних, у мг/куб.м та г/с; для джерел викидів, віднесених до інших, у мг/куб.м; для джерел викидів, на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства, у г/с.

Згідно із п. п. 2.1.2, 2.2. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

За змістом п.п. 2.1.2, 2.2. Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Згідно з п. 3.11. Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Зі змісту норм наведеної Методики та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що п.3.11. Методики визначав момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки.

В п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014р. "Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства у справах, у яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" зазначено, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Зазначені вище приписи нормативних актів дають підстави для висновку про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням.

Оскільки, як встановлено в процесі перевірки, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідача не було з 18.04.2011р. по 01.09.2015р., то правопорушення тривало з 18.04.2011р. по 01.09.2015р.

Скасовуючи і рішення місцевого суду, і постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018р. у справі №903/744/16 засвідчив, що оскільки судами попередніх інстанцій встановлено доведення позивачем факту здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів, то наявність дозволів у відповідача на момент перевірки, не виключає обов’язку правопорушника відшкодувати у повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди, а відтак Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції, щодо того, що відповідачем 02.09.2015 року отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 722886201-1 і це зроблено до моменту виявлення порушення, яке було зафіксовано в акті перевірки від 15.04.2016 року, що зумовлює неправомірність нарахування збитків за період з 18.04.2011 року до 02.09.2015 року, оскільки не відповідає вимогам Методики.

Водночас, касаційним судом вказано, що у Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховним Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону зафіксовано в Акті перевірки від 15.04.2016 року. До суду позов подано 10.10.2016 року. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлено за період із 18.04.2011 року по 02.09.2015 року. Момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями частини першої статті 261 ЦК України. Тобто, позивачем не порушено строк звернення до суду з позовом.

Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позовну заяву подано до суду 10.10.2016 року, то з урахуванням трирічного строку позовної давності у спорі, що виник між сторонами, збитки можуть бути нараховані у межах цього строку: з 11.10.2013 року по 02.09.2015 року.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права щодо обчислення строку, протягом якого може бути проведено нарахування збитків за порушення природоохоронного законодавства, що вимагає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування цього питання та встановлення розміру заподіяної шкоди з урахуванням такого строку.

У відповідності до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, беручи до уваги викладене суд вважає за необхідне засвідчити, що у відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права –позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порушення відповідачем вимог Закону зафіксовано в Акті перевірки від 15.04.2016 року. До суду позов подано 10.10.2016 року. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлено за період із 18.04.2011 року по 02.09.2015 року. Момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями частини першої статті 261 ЦК України. Тобто, позивачем не порушено строк звернення до суду з позовом.

Однак, оскільки позовну заяву подано до суду 10.10.2016 року, то з урахуванням трирічного строку позовної давності у спорі, що виник між сторонами, збитки можуть бути нараховані у межах цього строку: з 11.10.2013 року по 02.09.2015 року.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було пропущено строк позовної давності щодо його вимог про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища за період з 18.04.2011р. по 10.10.2013р.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься заява відповідача вх.№44890/16 від 09.12.2016р., в якій заявлено про застосування трирічної позовної давності в якості підстави для відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог. Обґрунтування заяви також підтверджено та підтримано представником відповідача в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р.)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього – у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено, що в даному випадку підстави для застосування позовної давності та наслідків її спливу до спірних правовідносин наявні за період з 18.04.2011р. по 10.10.2013р., оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в цій частині, про що було неодноразово засвідчено судами за наслідками розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язанні відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Екологічними правопорушеннями називаються протиправні діяння, порушень природоохоронного законодавства, як і заподіюють шкоду навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини.

Правопорушення екологічне - винне протиправне діяння (дія або бездіяльність), що порушує природоохоронне законодавство України і заподіює шкоду навколишньому середовищу і здоров'ю людини; передбачається Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Державна екологічна інспекція у Волинській області відповідно до акту перевірки здійснила розрахунок збитків в розмірі 41 722,83 грн., які заподіяні державі, за викид відповідачем з 18.04.2011р. по 02.09.2015р. забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди.

Водночас, відповідач на виконання вказівок зазначених в постанові Верховного Суду від 26.04.2018р. у справі №903/744/16 надав суду довідку ПрАТ "Волиньхолдінг" №505/01-12 від 03.08.2018р. про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів ПрАТ "Волиньхолдінг" за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р.

Розрахунок збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Розрахунок розміру збитків здійснено у відповідності з розділом 4 за формулою 12, наведеною в Методиці: З = Мі х 1,1ПхАіхКтх Кзі, де: З - розмір збитків, грн.; Мі - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П — розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальносоціально-екологічні особливості; Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною. Формула, за якою нараховано збитки, не містить кількість днів, впродовж яких тривало правопорушення, що дає підстави для висновку, що збитки нараховуються за сам факт порушення.

Відповідно до п. 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони.

Згідно з довідкою відповідача за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р., коли у нього не було дозволу, останній здійснив викиди (в т.) азоту діоксиду-0,40637, сажі – 0,01334, діоксиду сірки – 0,00998, метану – 0,00425, оксиду вуглецю – 0,1902, вуглеводних – 0,0391, ртуті- 0,000000427, сірчаної кислоти – 0,0188. Розрахунок збитків становить: забруднююча речовина: вуглецю оксид – 960,92 грн. (з розрахунку 0,1902*1,1*1378*3,333*1*1); забруднююча речовина: сажа - 404,41 грн. (з розрахунку 0,01334*1,1*1378*20*1*1); забруднююча речовина: азоту діоксид – 15 399,39 грн. (з розрахунку 0,40637*1,1*1378*25*1*1); забруднююча речовина: вуглеводні- 84,75 грн. (з розрахунку 0,0391*1,1*1378*1,43*1*1); забруднююча речовина: метан – 1,29 грн. (з розрахунку 0,00425*1,1*1378*0,2*1*1); забруднююча речовина: діоксид сірки – 302,55 грн. (з розрахунку 0,00998*1,1*1378*20*1*1); забруднююча речовина: ртуть – 0,0грн. (з розрахунку 0,000000427*1,1*1378*0,0003*1*1); забруднююча речовина: сірчана кислота – 284,97 грн. (з розрахунку 0,0188*1,1*1378*10*1*1).

Загальна сума збитків за період з 11.10.2013р. по 02.09.2015р. становить: 960,92 +404,41 + 15 399,39 + 84,75 + 1,29 +302,55 + 284,97 =17 438,28 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" (45612, Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. І.Франка, 4, код ЄДРПОУ 20134889) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 17 438,28грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, зарахувавши кошти за реквізитами: УК у Луцькому районі, отг с.Смолигів; код бюджетної класифікації доходів 24062100, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача - МФО ГУДКСУ 803014, номер рахунку отримувача 33117331700458, код отримувача – ЄДРПОУ 38009654).

3. В позові на суму стягнення 24 284,55грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" (45612, Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. І. Франка, 4, код ЄДРПОУ 20134889) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 20, код ЄДРПОУ 38009738) 575,94 грн. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.

5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 08.08.2018р.

Суддя В. А. Войціховський