Рішення № 75743379, 02.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2018 року №826/1229/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»

до

Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про

визнання протиправними дій та податкової вимоги, скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (далі – позивач, ПАТ «Діамантбанк») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі – відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними дій та податкової вимоги №11546-17 від 09.11.2017 року та скасування податкової вимоги від №11546-17 від 09.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що неплатоспроможний ПАТ «Діамантбанк» знаходиться у стадії ліквідації та виконує зобов’язання зі сплати земельного податку в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не в порядку Податкового кодексу України. Відтак, позивач вважає дії відповідача щодо прийняття податкової вимоги №11546-17 від 09.11.2017 року неправомірними, а вказану податкову вимогу такою, що підлягає скасуванню.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що податковий борг у позивача виник у результаті несплати платником податків самостійно задекларованих сум податкових зобов’язань, а тому грошове зобов’язання позивача є узгодженим. Таким чином, оскаржувана податкова вимога прийнята відповідачем як застережний захід та відповідно до приписів чинного податкового законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

09.02.2018 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/1229/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі №826/1229/18 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання 19.07.2018 сторони явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Водночас, від представника позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, беручи до уваги, що не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 09.02.2017 року позивачем подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №9020873854, що підтверджується квитанцією №2 від 15.02.2017 (Т.1, арк. 14-16).

06.04.2017 року позивачем сплачено узгоджену суму земельного податку за березень 2017 року у розмірі 2 679,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1024_6 від 06.04.2017 року (Т.1, арк. 17).

У той же час, 24.04.2017 року правлінням Національного банку України було прийнято рішення №264-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 24.04.2017 року №1684, яким розпочато процедуру виведення позивача з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 24.04.2017 по 23.05.2017 (Т.1, арк. 8).

23.05.2017 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» №2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації на один місяць з 24.05.2017 по 23.06.2017 (Т.1, арк. 9).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора» від 23.06.2017 №2663, запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» строком на два роки з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно (Т.1, арк. 10).

30.06.2017 року оприлюднено оголошення про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» №117, шляхом розміщення його в газеті «Голос України» (Т.1, арк. 11).

21.11.2017 року позивач отримав від ГУ ДФС у Миколаївській області податкову вимогу від 09.11.2017 року №11546-17, якою станом на 08.11.2017 року сума податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) ПАТ «Діамантбанк» становить 2679,13 грн. (Т.1, арк. 12).

ПАТ «Діамантбанк», вважаючи податкову вимогу від 09.11.2017 року №11546-17 протиправною, звернувся зі скаргою від 23.11.2017 року №2181/01л на вказану податкову вимогу ГУ ДФС у Миколаївській області до Державної фіскальної служби України (Т.1, арк. 18-19).

Відтак, 14.12.2017 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги від 11.12.2017 №29456/6/99-99-17-01-15, яким Державна фіскальна служба України залишила скаргу від 23.11.2017 року №2181/01л без задоволення (Т.1, арк. 22-23).

Враховуючи вищеописані аргументи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі – Порядок №610), у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2017 року позивачем подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №9020873854, що підтверджується квитанцією №2 від 15.02.2017 (Т.1, арк. 14-16).

Відтак, 06.04.2017 року ПАТ «Діамантбанк» сплачено узгоджену суму земельного податку за березень 2017 року у розмірі 2679,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1024_6 від 06.04.2017 року (Т.1, арк. 17).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

21.11.2017 року позивач отримав від ГУ ДФС у Миколаївській області податкову вимогу від 09.11.2017 року №11546-17, якою станом на 08.11.2017 року сума податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) ПАТ «Діамантбанк» становить 2679,13 грн. (Т.1, арк. 12).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3 статті 56 ПК України).

Позивач, вважаючи податкову вимогу від 09.11.2017 року №11546-17 протиправною, звернувся зі скаргою від 23.11.2017 року №2181/01л до Державної фіскальної служби України, в якій стверджував про неправомірність прийняття вказаної податкової вимоги контролюючим органом, у зв’язку з початком процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» з 26.06.2017 року (Т.1, арк. 18-19).

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.12.2017 №29456/6/99-99-17-01-15, Державна фіскальна служба України залишила скаргу від 23.11.2017 року №2181/01л без задоволення, оскільки позивачем самостійно визначено та не сплачено грошове зобов’язання у строки встановлені законодавством, а тому податкова вимога є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, тобто застережним заходом до боржника (Т.1, арк. 22-23).

У силу пункту 1.3 статті 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

В той же час, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 1 статті 34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

На підставі рішення №264-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» від 24.04.2017 року, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 24.04.2017 року №1684, яким розпочато процедуру виведення позивача з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 24.04.2017 по 23.05.2017 (Т.1, арк. 8).

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п’ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (пункт 4 статті 34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

23.05.2017 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» №2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації на один місяць з 24.05.2017 по 23.06.2017 (Т.1, арк. 9).

Згідно з частиною 5 статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку.

Таким чином, ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не звільняє платників податків, щодо яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації та ліквідації від сплати податків (обов’язкових платежів), а лише визначає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) .

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора» від 23.06.2017 №2663, запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» строком на два роки з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно (Т.1, арк. 10).

Підпунктом 14.1.95 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів. Вказане узгоджується з підпунктом 5-4 пункту 1 статті 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тобто, у розумінні чинного законодавства, Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області є кредитором у відносинах з публічним акціонерним товариством «Діамантбанк».

Згідно з частиною 3 статті 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов’язаннями банку із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Так, вимога контролюючого органу може бути задоволена у черговості та порядку визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов’язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом (пункт 1 розділу II Порядку №610).

Разом з тим, пунктом 1 розділу III Порядку №610 встановлено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Відтак, оскаржувана податкова вимога направлена контролюючим органом автоматично, відповідно до наявного податкового боргу у позивача та є заходом застережного характеру.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем не заперечується факт наявності податкового боргу у останнього, а тому, суд вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області прийняло податкову вимога у відповідності до норм чинного законодавства.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області вчиняло дії у межах приписів податкового законодавства та направило податкову вимогу №11546-17 від 09.11.2017 року автоматично, у зв’язку з наявність узгодженого грошового зобов’язання у позивача, а тому оскаржувана податкова вимога є такою, що прийнята у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (код ЄДРПОУ 2336271, адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, будинок 10-а) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277, адреса: 54001, м. Миколаїв, вулиця В. Лягіна, 6) про визнання протиправними дій та податкової вимоги №11546-17 від 09.11.2017 року та скасування податкової вимоги від №11546-17 від 09.11.2017 року відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко