Рішення № 75743093, 16.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2018Справа № 910/2238/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит»доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировичаза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаФонд гарантування вкладів фізичних осібпровизнання протиправним та скасування рішенняСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Гладишенко М.І.від відповідача:Русскіна О.В.від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - «Банк») Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку №645 від 25.01.218 про нікчемність правочину, а саме договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.09.2014, укладеного між Товариством та Банком, є протиправним та таким, що ґрунтується на надуманих підставах та підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2018.

26.03.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що виконуючи надані їй повноваження з перевірки правочинів, укладених Банком всупереч приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа встановила наявність підстав для визнання нікчемним правочину - договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.09.2014, у зв'язку з чим правомірно направила на адресу позивача рішення у формі повідомлення про нікчемність такого договору та зобов'язання повернути оригінали документів, переданих на його виконання.

26.03.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Верховним Судом заяви ПАТ «Ощадбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 у справі №826/24298/15.

Судом в задоволенні даного клопотання було відмовлено з огляду на недоведеність заявником об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №826/24298/15, а такого того, що таку справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду і правовідносини в даному випадку є подібними.

В судовому засіданні 26.03.2018 судом оголошувалась перерва на 25.04.2018.

24.04.2018 представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивачем зазначено мотиви, з яких ним були відхилені твердження відповідача, викладені у відзив на позовну заяву.

25.04.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про залучення до участі у справі Національного банку України як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, у задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на не доведення заявником яким чином рішення суду у даній справі вплине на права та обов'язки такої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, продовжено строк підготовчого засідання та відкладено на 23.05.2018.

29.05.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, яка була прийнята судом для дальшого розгляду, оскільки подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Підготовчі засідання 23.05.2018 та 29.05.2018 відкладалися на 29.05.2018 та 04.06.2018.

Судове засідання 04.06.2018 не відбулося, у зв'язку з чим підготовче засідання було призначено на 18.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2018.

Судове засідання 10.07.2018 не відбулося, у зв'язку з чим справу було призначено до розгляду по суті на 16.07.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення по суті спору були долучені до матеріалів справи 04.06.2018.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представника третьої особи, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2014 між Банком (продавець) та Товариством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за змістом п. 2.1 якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги (всі права вимоги продавця у якості кредитора до позичальника за кредитними договорами згідно додатку №1, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальником будь-яких своїх обов'язків за кредитним договором) та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено, що права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги, але не раніше 12.02.2015.

13.02.2015 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі прав вимоги за Договором.

30.10.2014 правлінням Національного банку України прийнято постанову №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії проблемних».

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови №150 від 02.03.2015 правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).

Рішенням №71 від 08.04.2015 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015 «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015.

Відповідно до рішення №147 від 03.08.2015 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015.

02.10.2015 на підставі постанови №664 від 02.10.2015 правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» № 67 від 11.03.2015 «Про перевірку правочинів (договорів) в AT «Дельта Банк» в банку була створена Комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

На підставі наданих їй повноважень Уповноважена особа Фонду, виявила численні факти порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, та затвердила результати перевірки, якою було виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що підтверджується витягом з протоколу №88 від 24.01.2018 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015.

На виконання приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час перевірки було виявлено ознаки нікчемності договору купівлі-продажу права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Банком та Товариством, на умовах якого були відступлені права вимоги за кредитами фізичних осіб.

У зв'язку з викладеним, на адресу Товариства Уповноваженою особою Фонду було направлено повідомлення №645 від 25.01.2018 про нікчемність вказаного договору на підставі п.п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з вимогою негайно повернути всі отримані згідно умов нікчемного правочину оригінали документів.

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ «Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів)» Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016) (далі - Порядок №826) протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.

За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу ІІ Порядку №826).

Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу ІІ Порядку №826 встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.

При цьому, за результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Накази (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі №910/24198/16.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так, згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Утім цю норму слід застосовувати з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача.

Обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином) виникає в силу вимог закону, а не наказу чи повідомлення банку, а тому позовна вимога про визнання недійсним наказу не підлягає задоволенню.

Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу.

Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Таким чином у даному випадку позивачем не доведено суду, що видання Уповноваженою особою Фонду наказу про виявлення нікчемних правочинів порушує його права, на захист яких спрямований даний позов.

Більш того суд відзначає, що Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень така особа, зокрема: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку (частина четверта статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно із частинами першою та другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів банку, зокрема, забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На виконання вказаних норм Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку і було прийняте оскаржуване рішення про нікчемність правочину.

Оскільки позивач оскаржує рішення у формі повідомлення про віднесення правочинів до нікчемних, видане уповноваженою особою Фонду не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління Банку, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. Отже, належним відповідачем у справі є Банк, а не уповноважена особа Фонду.

Проте, з огляду на відсутність в силу ст. 48 Господарського процесуального кодексу України у суду права за власною ініціативою замінювати неналежного відповідача у справі, а відповідного клопотання жодною із сторін заявлено не було, суд розглянув дану справу зі складом учасників, визначених позивачем у позовній заяві.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Товариства, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.08.2018

Суддя В.П. Босий