Рішення № 75742589, 06.08.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7095/17

Провадження № 2-а/638/429/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюк Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком в розмірі 1081,62 грн. призначену з 28.07.2014 року достроково на 34 повних та 1 неповний місяць на підставі п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV зі зменшенням розміру пенсії на 17,5%. Розмір пенсії позивачу обраховано у відповідності з прожитковим мінімумом встановленим на час призначення пенсії, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір пенсії повинен був збільшуватися разом зі збільшенням прожиткового мінімуму.

Крім того, листом від 24.04.2017 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що вона не має права на отримання пенсії в розмірі мінімального прожиткового рівня для непрацездатних, мотивуючи посиланнями на статті 27 та 28 Закону №1058-VI від 09.07.2003 р., відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, призначається за наявності у жінок 30 років страхового стажу та на п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України №1058-VI від 09.07.2003, згідно з яким розмір пенсії зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи не повний місяць дострокового виходу на пенсію.

Посилаючись на вищезазначене, позивачка просить визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на рівні не нижчому прожиткового мінімуму встановленого законом; та зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, при якому зменшення розміру пенсії за достроковий вихід на пенсію на 17,5% відраховувати з основного розміру пенсії за віком (800,76 грн.), та провести відповідні виплати пенсії починаючи з 01.05.2016 року з урахуванням раніше виплачених сум, та виплачувати пенсію в розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Представник відповідача, Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова направив до суду відзив по справі, від 07.09.2017 року №7687-06/49, в якому посилається на п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України №1058-VI від 09.07.2003р., право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсій, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Враховуючи, що ОСОБА_1 не досягла віку встановленого ст. 26 Закону України №1058-VI від 09.07.2003р., з 28.07.2014 року на підставі особистої заяви від 26.08.2014 р., їй було достроково призначено пенсію за віком згідно з п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України №1058-VI від 09.07.2003, при загальному стажі роботи 38 років 09 місяців 08 днів та з урахуванням середньомісячного заробітку 1530,70 грн. за період з 01.07.2000 року по 18.06.2014 рік. Розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 27 з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був менший на 0,5 відсотка за 34 повних та 1 неповний місяць дострокового виходу на пенсію, що становить 17,5 %. Враховуючи вищевикладене, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком в розмірі 1081,62 грн., призначену з 28.07.2014 року достроково на 34 повних та 1 неповний місяць, на підставі п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV зі зменшенням розміру пенсії на 17,5%, що також не заперечувалось сторонами.

Таким чином, на правовідносини з приводу виплати пенсії ОСОБА_1 поширюються положення п.7-2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року а відтак, розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 і з урахуванням статті 28 цього Закону , зменшується на 0,5 % за кожний повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію, що в підсумку складає 17,5%.

13.04.2017 року позивачка звернулася до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії, розмір якої на час звернення становив менше, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Як вбачається з листа від 24.04.2017 року, відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статей 2,6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приписами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 вказаного Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкве державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961р.н. і старші після досягнення ними такого віку: 57 років 6 місяців які народилися з 01 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

Станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачці виповнилося 55 років.

Відповідно до пункту 7-2 Розділу Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір пенсії, призначеної внаслідок дострокового виходу на пенсію за віком у відповідності до вимог пункту 7-2 Розділу Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається у декілька етапів: перший визначення розміру пенсії відповідно до ст. 27 Закону № 1058; другий визначення розміру пенсії згідно із ст.28 Закону № 1058 (йдеться про мінімальний розмір пенсії); третій зменшення обчисленого відповідно до ст. 27 та ст. 28 Закону № 1058 розміру пенсії на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Тобто, при достроковому виходу на пенсію, зменшенню підлягає і розмір пенсії, обчислений у мінімальному розмірі згідно зі ст.28 Закону України №1058.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивачці пенсію було призначено у відповідності до положень п.7-2 Розділу ХV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внаслідок дострокового виходу на пенсію, то відповідачем правомірно було зменшено обчислений з урахуванням ст. 8 цього Закону розмір пенсії позивачці на 15% (0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст.77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч.3 ст.79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст.77, ч.3 ст.205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

З комплексного аналізу ст. 27 та п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що відсоткове зменшення у розмірі 17,5% застосовується виключно до пенсії, яка обчислена за формулою, визначеною ст.27 цього Закону. Оскільки доплата до прожиткового мінімуму та доплата за понаднормовий стаж не входять до цієї формули, не враховуються при обчисленні пенсії згідно зі ст.27 цього Закону, 17,5-відсоткове зменшення пенсії на них не поширюється.

При цьому, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам та 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на один відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Інших випадків зменшення мінімального розміру пенсії за віком законодавство не встановлює.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складає з 01.01.2016 року - 1247 грн.; з 01.05.2016 року - 1130 грн.; з 01.12.2016 року - 1247 грн.; з 01.01.2017 року - 1247 грн.; з 01.05.2017 року - 1312 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка звернулась до суду з позовом на підставі ст.46 Конституції України, яка гарантує, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позивачка зазначає, що її пенсія у розмірі 1081,62 грн. є основним джерелом існування, але нижча від прожиткового мінімуму, встановленого відповідними Законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Верховний Суд України в постанові пленуму "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 р. зазначив, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За приписами ч.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд враховує, що рівень пенсії ОСОБА_1 не гарантує позивачу щомісячно рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд бере до уваги, що імперативною нормою, як підлягає застосуванню до спірних відносин - статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Згідно зі ст.6 вказаного вище Закону непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Суд приходить до висновку, що пенсія позивачці з урахуванням 17,5% зменшення за достроковий вихід на пенсію не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Згідно приписів ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18.07.06 р. по справі „Проніна проти України" констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалась, зокрема, на положення ст..46 Конституції України, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

Суд, керуючись зазначеним рішення Європейського Суду з прав людини, вважає, що було порушення прав позивачки, гарантованих ст.46 Конституції України через незабезпечення їй рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, правомірності своїх дій у спірних відносинах належним чином не довів. Доказів того, що позивачка була ознайомлена з умовами дострокового виходу на пенсію за віком, а саме, що її пенсія буде становити менший за прожитковий мінімум розмір, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2017 року судовий збір позивачу було зменшено до 320 грн.

Відповідно до квитанції від 30.05.2018 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 320 грн. (а.с. 70)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 9-11, 72-79, 132, 139, 263, 295 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі не нижчому від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 травня 2016 року у розмірі не нижчому від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ЄДРПОУ 41248278, м. Харків, м-н Свободи, буд. 5, 4 під.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 320 (триста двадцять гривень) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 06.08.2018 року.

Суддя: Д.В.Цвірюк