Постанова № 75742137, 06.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 761/16964/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5384/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В..

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії:

головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання протиправним договору та скасування суми боргу,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» - Омаркадієвої ЕльвіриБагомедівни

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року,

встановив:

у травні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати договір №100917963, укладений між нею та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є відповідач, скасувати незаконно нараховану суму боргу 40 493 грн. і стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 р. позовні вимоги було задоволено частково - визнано недійсним договір про надання та використання платіжної картки №100917963, визнано незаконно нарахованою суму боргу у розмірі 40 493 грн. за вказаним договором, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 920 грн., в іншій частині вимоги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача - Омаркадієва Е.Б. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?во;Голос України&q?ку; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала, що вона у липні 2012 р. отримала від ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є відповідач, кредитну картку НОМЕР_3 з лімітом 13 000 грн., якою вона користувалась і вказаний кредит був виплачений. Оскільки банком без її відома було збільшено кредитний ліміт до 32 300 грн., які вона не отримувала, вона не укладала з банком договору на отримання інших кредитних коштів - за договором №100917963 та випуск платіжної картки НОМЕР_4, безпідставно нараховується комісія, відсотки за кредит, вона просила (з урахуванням уточнення позовних вимог від 06 червня 2017 р.) визнати протиправним та скасувати договір №100917963, скасувати незаконно нараховану суму боргу - 40 493 грн., стягнути суму сплаченого судового збору - 1 280 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 р. позовні вимоги було задоволено частково - визнано недійсним договір про надання та використання платіжної картки №100917963, визнано незаконно нарахованою суму боргу у розмірі 40 493 грн. за вказаним договором, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 920 грн., в іншій частині вимоги відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем 13.07.2012 було укладено Кредитний договір №98387847, згідно якого позивачу було надано кредит в сумі 16 276 грн. 80 коп. Договір про надання та використання платіжної картки №100917963, за яким нараховується заборгованість, між сторонами не укладався. Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний договір є недійсним в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач не довів, що позивачу в письмовій формі було надано повну інформацію про зміну умов кредитування, що є несправедливим, оскільки воно містить умови про зміни у витратах.

Погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права та не відповідає встановленим по справі обставинам.

Як видно з матеріалів справи, 13.07.2012 ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «Банк Русский стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард» із заявою, що складалась з 3 оферт. За заявою про укладення Кредитного договору №98387847 ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 16 276 грн. 80 коп. на строк з 13.07.2012 по 13.07.2015 (а/с 85). В тексті заяви позивач погоджувалась на Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку та Тарифах по карткам банку укласти з нею Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого випустити на її ім'я платіжну картку, відкрити поточний рахунок, що буде використовуватись в рамках Договору про картку, в тому числі для розміщення коштів.

Того ж дня ОСОБА_3 подала заяву №98400616 з пропозицією про укладення Договору про надання та використання платіжної картки (а/с 83). В тексті заяви вказується, що складовою та невід'ємною частиною Договору про картку будуть являтися Умови по карткам та Тарифи по карткам, з якими вона ознайомлена, повністю згодна та зобов'язується неухильно дотримуватись.

На всіх сторінках вказаних заяв міститься підпис ОСОБА_3

Відповідно до пункту 8.4 Умов по картках банк на власний розсуд має право перевипустити та направити держателю картку у зв'язку з закінченням терміну дії попередньої картки, випущеної клієнту, а також перевипустити картку, не чекаючи терміну закінчення дії попередньої картки, випущеної клієнту.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В ч. 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За положеннями ч. 1 та 2 ст. 641 договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України). Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що банк, отримавши пропозицію позивача про укладення договору про надання та використання картки у межах строку для відповіді, відповідно до вказаних у пропозиції позивача умов вчинив дії щодо відкриття рахунку на ім'я позивача та випуску платіжної картки. Позивач була ознайомлена з Тарифами по картах банку та Умовами надання та обслуговування платіжних карток банку, надала письмову згоду на укладення цього договору, протягом терміну дії договору користувалась кредитними коштами та виконувала свої зобов'язання щодо їх повернення.

Позивач визнає, що вона отримувала вказані платіжні картки, погоджується, що допускала порушення умов договорів щодо своєчасного повернення кредитних коштів, в зв'язку з чим виникла заборгованість, однак вона вважає її завищеною.

При цьому позивачем протягом всього розгляду справи не було заявлено вимог про визнання недійсним Договору про надання та використання платіжної картки №100917963 як в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів», так і ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України. Згідно зі статтею 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення у справі, суд може визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, лише за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, і за умови, що позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Скасування правочину не передбачено чинним ЦК України, а вимог про розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України позивач не заявляла.

Також позивач не скористалась своїм правом відмовитись від договору (відмова від використання картки і розірвання договору), що передбачено в п. 11 Умов надання та обслуговування платіжних карток.

Заявлені ОСОБА_3 вимоги про визнання незаконно нарахованою заборгованості за користування платіжною карткою також задоволенню не підлягають, оскільки позивач отримавши платіжну картку користувалась нею, про що свідчить Виписка по рахунку за період з 23.10.2012 по 18.04.2017 (а/с 11). Крім коштів, які були отримані позивачем у вигляді готівки, вона мала сплачувати комісії, передбачені Умовами надання та обслуговування платіжних карток та річні проценти за користування коштами, а також премії за страховий захист.

Позивач не зазначала, в чому саме розмір заборгованості не відповідає умовам правочину, а відповідачем наразі не заявлялось вимоги про стягнення суми заборгованості, в зв'язку з чим відсутні підстави для перевірки її розміру.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Також на користь ПАТ «Банк Форвард» з ОСОБА_6 слід стягнути судовий з0бір за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» - Омаркадієвої ЕльвіриБагомедівни задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 р. скасувати та прийняти по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання договору протиправним та скасування суми боргу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 105, ЄДРПОУ 34124186061) судовий збір в розмірі 1 920 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді