Ухвала суду № 75742129, 02.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Масенка Д.Є., Паленика І.Г.

при секретарі Горин І.В.

за участі прокурора Косяченко Т.М.

представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у кримінальному провадженні за № 42017010000000176 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим ЛушпієнкоВ.М., за погодженням прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М. та накладено арешт на тимчасово вилучене 16.05.2018 року майно під час проведення особистого обшуку ОСОБА_2, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - українська гривня шість купюр номіналом 500 із серіями та номерами: СГ 5708089, СГ 5708090, СГ 5708091, ВЗ 0888022, ФБ 3438882, ВВ 4923038.

Слідчий суддя вважає наявними передбачені ст. 170 КПК України підстави для арешту на майно, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування знищення перетворення або відчуження майна.

Адвокат ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на вилучені грошові кошти з підстав її незаконності та необґрунтованості, та просить постанови нову якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування. Вимоги мотивує тим, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт грошових коштів не враховано правову підставу для арешту майна, у відповідності до вимог КПК України, а органом досудового розслідування не доведено, що майно на яке прокурор просить накласти арешт, а саме грошові кошти були об'єктом кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017010000000176 від 09.11.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що співробітники Білоцерківського ВП ГУ НПУ у Київській області, серед яких і ОСОБА_2та начальник карного розшуку Білоцерківського ВП ГУ НПУ у Київській області ОСОБА_5 вимагали неправомірну вигоду у підозрюваного в кримінальному провадженні № 12017110030006649 від 26.12.2017 ОСОБА_6 за отримання ним умовного строку у вказаному кримінальному провадженні чи закриття такого провадження.

В ході подальшого досудового розслідування 16.05.2018 року під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК Українии було затримано ОСОБА_2, після чого проведено особистий обшук, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - українська гривня шість купюр номіналом 500 із серіями та номерами: СГ 5708089, СГ 5708090, СГ 5708091, ВЗ 0888022, ФБ 3438882, ВВ 4923038 та мобільний телефон «Самсунг» золотистого кольору.

18.05.2018 було винесено постанову про визнання вилучених грошових коштів в сумі 3000 грн. та мобільного телефону речовими доказами.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, з ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, при цьому врахував завдання арешту майна, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, про які йдеться в клопотанні органу досудового розслідування.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у право власності з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно може бути приховане чи використане, арешт на нього слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Посилання представника власника майна на те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не зазначено в ухвалі суду на підставі яких фактичних даних зроблено висновок про те, що майно на яке накладено арешт, а саме грошові кошти були об'єктом кримінального правопорушення, набуті внаслідок злочинних дій або були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки а ні органу досудового розслідування, викладені в клопотанні, а ні суду першої інстанції, викладені в ухвалі слідчого судді, з якими в повній мірі погоджується і колегія суддів.

На підставі викладеного, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких представник власника майна просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, якою частково задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим ЛушпієнкоВ.М., за погодженням прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М. та накладено арешт на тимчасово вилучене 16.05.2018 року майно під час проведення особистого обшуку ОСОБА_2, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - українська гривня шість купюр номіналом 500 на загальну суму 3000 (три тисячі) гривень - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Паленик І.Г. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/3142/2018

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Чередніченко Н.П. Доповідач: Глиняний В.П.