Вирок № 75742113, 07.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Юденко Т.М., Маліновського О.А.

секретаря Бендюжик Ю.А.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100080007962 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва Коржа А.С. на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2018 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баку Азербайджану, азербайджанця, громадянина Азербайджану, освіта вища, не одружений, офіційно не працює, номер облікової картки платника податків фізичної особи невідомий, в Україні не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,?

за участі:

прокурора Салкова Р.В.

потерпіло ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Асатрян О.В.

ВСТАНОВИЛА

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначено покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 01 (одного) року позбавлення волі. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, залишити без змін. Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 04.12.2017. Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 вартість проведення судово-трасологічної експертизи, що становить 593 (п'ятсот дев'яносто три) гривні 22 (двадцять дві) копійки на користь ГУДКСУ у Святошинському районі м. Києва. Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_2, оскаржуваний вирок Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2018 скасувати в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, в решті вирок залишивши без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації її дій обвинуваченого, апеляційна скарга прокурором вноситься у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування ст.69 КК України, а також невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м?якості. Зокрема, на думку апелянта, суд необґрунтовано призначив обвинуваченому покарання, що є нижчим від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованого йому кримінального закону, оскільки обов?язковою умовою для правомірного застосування ст.69 КК України є наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину і такі обставини повинні перебувати одна з одною в такому співвідношенні і взаємодії, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б несправедливим. Прокурор вказує, що у вироку не наведено фактів на підтвердження такої пом?якшуючої обставини, як добровільне відшкодування завданих збитків, при тому, що згідно до змісту оскаржуваного судового рішення, потерпілий повідомив, що слідчий повернув йому викрадений мобільний телефон. Вважає, що обвинувачений визнав свою вину з метою зменшення йому розміру покарання. У зв?язку з цим, на переконання апелянта, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, механізм вчинення злочину та наявність лише одної обставини, яка пом?якшує покарання, а саме щирого каяття, ОСОБА_2 повинно бути призначене мінімальне покарання в межах санкції інкримінованого йому закону про кримінальну відповідальність.

Від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він залишити без задоволення апеляційні вимоги сторони обвинувачення, а оскаржуваний вирок без змін. В обґрунтування вказаного обвинувачений звертає увагу суду на тому, що він визнав свою вину у вчиненні інкримінованого його злочину, щиро розкаявся, активно сприяв слідству, правопорушення вчинив у зв?язку з важкими матеріальними обставинами, позитивно характеризується за місцем проживання і навчання, раніше не судимий, до відповідальності притягується вперше, при вчиненні злочину не вчинив насильницьких дій, потерпілий отримав компенсацію завданої йому шкоди і претензій не висуває, хворіє, не має підтримки від родичів.

Інших апеляцій, доповнень заперечень від учасників кримінального провадження не надходило.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 10.09.2017, у денний час, проходячи біля будинку № 118 по пр-ту Перемоги в м.Києві, помітив раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_4, котрий розклеював рекламні листівки. З метою реалізації свого злочинного умислу та особистого збагачення, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 приблизно о 16 годині підійшов до неповнолітнього ОСОБА_4 та попросив останнього відійти з ним до будинку №119/121 по пр-ту Перемоги в м.Києві, де з метою уникнення можливого опору, дістав предмет схожий на ніж та, пригрозивши його застосуванням, наказав неповнолітньому ОСОБА_4 дістати мобільний телефон. Подолавши таким чином опір та переслідуючи мотив, направлений на заволодіння чужим майном з метою подальшого його обернення на свою користь та особистого збагачення, ОСОБА_2 відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_4 мобільний телефон «Meizu M3s», ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, вартістю 2200 гривень, в якому знаходилась сім-картка, вартістю 25 гривень та батарею «Power Bank», вартістю 200 гривень, які належать ОСОБА_7, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2425 гривень.

Заволодівши чужим майном у неповнолітнього ОСОБА_4, яке належить ОСОБА_7, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав існуючу апеляційну скаргу та просив колегію суддів її задовольнити, думку потерпілого ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора та вважали оскаржуваний вирок таким, що ухвалений у відповідності до закону, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних вимог прокурора, з огляду на з наступне.

У відповідності до правил ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, оскаржуваним в частині призначення покарання вироком Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2018, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я для особи, яка зазнала нападу (розбій).

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.187 КК України ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються, адже ніким не ставляться під сумнів в цій частині.

Водночас, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого внаслідок м'якості, заслуговують на увагу із наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначених вимог закону при призначенні покарання судом першої інстанції в повному обсязі дотримано не було.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України, суд першої інстанції мотивуючи своє рішення, визнав обставинами, які пом'якшують його покарання ? щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, не встановив обставин, які обтяжують покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який характеризується як позитивно так і негативно за місцем навчання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимий, офіційно не працює, в Україні не зареєстрований, його відношення до скоєного, стан здоров'я останнього.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам ст.ст. 65, 69 КК України.

Так, призначаючи обвинуваченому більш м?яке покарання, ніж передбачене законом, суд не дотримався вимог ст. 65, 69 КК України, внаслідок чого не зважив, що ОСОБА_2 вчинив згідно зі ст.12 КК України умисний тяжкий злочин, та не навів переконливих мотивів, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є обов'язковим для застосування положень ст. 69 КК України .

Більше того, як ґрунтовно зауважує прокурор в поданій апеляційній скарзі, матеріали справи не містять доказів на підтвердження такої пом?якшуючої покарання ОСОБА_2 обставини, як добровільне відшкодування завданих збитків, оскільки часткова компенсація завданої потерпілій стороні шкоди була спровокована викриттям злочинної діяльності обвинуваченого працівниками правоохоронних органів.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції залишив поза увагою конкретні обставини кримінального правопорушення, вчиненого відносно неповнолітнього, яке супроводжувалось погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого .

За таких обставин, з урахуванням реального існування лише однієї пом?якшуючої покарання обставини, відсутність обставин які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також позиції потерпілого, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставне призначення місцевим судом ОСОБА_2 більш м'якого покарання ніж передбачено законом, що за даних обставин не сприятиме його виправленню та попередженню нових злочинів, внаслідок м'якості. Тобто застосування ст. 69 КК України у даному випадку є безпідставним, а отже судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Поряд з цим, доводи обвинуваченого, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, а саме визнання ним вини та щире каяття, відсутність судимостей, відшкодування завданої потерпілій стороні шкоди, стан здоров?я ? апеляційний суд враховує, однак вважає наведені обставини такими, які не дають підстав для застосування ст.69 КК України при визначенні міри покарання.

Інші доводи сторони захисту, зокрема про активне сприяння обвинуваченим слідству, вчинення правопорушення у зв?язку з важкими матеріальними обставинами ? не підтверджуються жодними доказами, з огляду на що суд вважає їх неспроможними.

Відповідно до правил ст.413 КПК України підставою для скасування апеляційною інстанцією вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш сурового покарання.

Враховуючи викладене, у зв'язку з допущеним судом першої інстанції при ухваленні вироку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 та ухвалити новий вирок, яким з урахуванням наведених вище обставин призначити йому за ч.1 ст.187 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 03 (три) роки, тобто в мінімальних межах санкції інкримінованого йому закону про кримінальну відповідальність, яке обвинуваченому слід відбути реально. Саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання та співмірності.

Відтак, виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч.2 ст. 65 КК України, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до ст.ст. 409, 413 КПК України оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку згідно правил п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва Коржа А.С.- задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2018, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначено покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 01 (одного) року позбавлення волі, ? скасувати в частині призначення ОСОБА_2 більш м?якого покарання, ніж передбачено законом відповідно до ст.69 КК України.

Ухвалити новий вирок в цій частині, яким вважати ОСОБА_2 винним за ч.1 ст.187 КК України та призначити йому покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді 03 (трьох) років позбавлення волі.

В інший частині вирок Святошинського районного суду міста Києва від 15.03.2018 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з часу отримання ним копії вироку.

СУДДІ:

Ігнатов Р.М. ЮденкоТ.М. Маліновський О.А.

Справа № 11-кп/796/1163/2018

Категорія: ч.1 ст.187 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Ясельський А.М.

Доповідач - Ігнатов Р.М.